Розділ 1741 — Зрада

Пітер завмер, дивлячись на Вартового перед собою. Велика частина накопиченої енергії зникла, а шкіра на тілі все ще трохи боліла. Однак це було не настільки критично, щоб заважати йому, а оскільки лють затьмарила розум, він навіть не замислився над тим, що сталося б, якби в нього знову влучила та дивна Тінь.

"Я ж тебе знаю, чи не так?" - запитав Пітер і швидко почав скасовувати трансформацію, тож його звичний вигляд почав проявлятися.

Пітеру тепер було легко вмикати та вимикати свою форму Селестіала, тому він не думав, що це стане проблемою, але те, що він знав цю людину, але не міг пригадати, хто це, серйозно його дратувало.

"Це ти!" - нарешті відповів Вартовий. "Я... не думав, що ти все ще живий, і на відміну від тебе, мій зовнішній вигляд сильно змінився порівняно з минулим."

"Але ти правий, колись ми знали одне одного. Я Ешлі."

Спочатку ім’я не спало Пітеру на думку, але невдовзі він почав згадувати. Ешлі був правою рукою Пола. Він був лідером Вампірів-солдатів, які згодом перетворилися на Корпус вампірів.

Ешлі перед Пітером виглядав старшим і суворішим, але все ще мав сильне, могутнє тіло та ауру впевненості. Тільки його очі здавалися значно тьмянішими, ніж раніше.

"Так, тепер я згадав... Квін врятував вас." - повільно промовив Пітер. "Він врятував вас, коли Вампіри збиралися вас убити."

"Знаєш, той покидьок, твій бос, намагався вбити Квіна? То якого біса ти робиш на тому боці?"

Пітер почав знову збирати свою Енергію Селестіалів, змінюючи форму, готовий до бою. Інші, здавалося, непогано справлялися з Вартовими та звірами, але, чесно кажучи, Пітер не знав, чи зможуть вони перемогти. У його голові шлях (Вей) до перемоги в цій битві полягав у тому, щоб усунути Лаксмуса.

Пітер кинувся вперед, але коли його нога торкнулася землі й він спробував відштовхнутися, вона здалася трохи легшою. Саме тоді він помітив, що торкається Тіні, яка сповільнює його рухи.

Озирнувшись, Пітер побачив Кривавий розріз, що летів у його бік (Вей). Він прикрив голову, схрестивши руки. Атака влучила, і вона була досить потужною, відкинувши Пітера назад, але не завдавши йому шкоди.

"Якщо всі вартові такі ж слабкі, як ти, нам нема про що хвилюватися!" - заревів він.

Пітер спробував поворухнути своїм хвостом, але той був уже скутий ще більшою кількістю Тіні, яка обплела його, наче рука.

"Ця Тінь дивна. Я відчуваю, як він тримає її, і я не можу поворухнути хвостом!" - подумав Пітер.

Тінь, здавалося, мала деякі риси, схожі на Тінь Квіна, але водночас були й очевидні відмінності. Це було так само, як коли Пітер вдарив Тінь, створену Лаксмусом.

І форма Тіні здавалася більш твердою, ніж у Квіна, а в Квіна були свої обмеження. Бо для нього кожен удар споживав велику кількість МС-клітин.

Пітер частково зрозумів, як Лаксмус заблокував його атаку, але тепер один із вартових також зміг заблокувати його хвіст.

Ешлі уже був над ним, завдаючи удару кулаком по Пітеру. Червона аура вкривала його руку, роблячи її схожою на Блейд. Рухаючи рукою, Пітер схопив кулак, утримуючи його на місці. Червона аура пробила його руку, і вона кровоточила, але Пітеру було байдуже.

"Думаю, ви, хлопці, стали занадто самовпевненими, думаючи, що ніхто не може вас перемогти. Мені потрібно поставити вас на місце!" - вигукнув Пітер, завдаючи удару у відповідь. Потім, скинувши Тінь з хвоста, Ешлі спробував використати її, щоб заблокувати атаку.

Тінь могла рухатися швидко, швидше, ніж коли її використовував Квін, але недостатньо швидко, оскільки кулак Пітера врізався в груди Ешлі, спричинивши тріщину на броні, яку той носив, і відкинувши його назад у повітря.

Перебуваючи в повітрі, Ешлі використав Тінь, щоб створити маленькі крила, одночасно наповнюючи їх своєю кривавою аурою. Тіньові крила крові виглядали дещо жахливо! І це не допомогло, коли Ешлі замахав ними, щоб сповільнитися, і опустився на одне коліно, тримаючись за груди.

Викрививши губи, він зашипів на Пітера, оголивши ікла. "Ти нічого не розумієш!" - вигукнув Ешлі з краплями крові на губах.

"Ти думаєш, що я не на тому боці? Я просто зрозумів, який бік правильний. Це ти помиляєшся!" - крикнув Ешлі, підводячись. "Якби Пол був живий, він би зрозумів наш вибір! Ти намагаєшся врятувати людей, чому?!"

"Ти нічого не забув, ідіоте?" - Пітер підняв брови. "Ти теж був людиною. Можливо, через те, що ти так довго був вампіром, ти забув про це."

"Ні, не забув, і вони не такі, як я," - відповів Ешлі. "Вони... вони вбивають своїх, вони вбили мою сім'ю. Члени моєї родини теж були людьми, але тільки тому, що я був вампіром, вони їх убили. Ти розумієш? Ти розумієш біль, через який я пройшов!?"

"А щодо Квіна. Він обіцяв нам, що знайде спосіб (Вей) перетворити нас назад на людей, але він ніколи цього не зробив, і я не єдиний, хто пережив таке!"

"Ось чому, якщо Квін не може повернути нас назад, є інше рішення. Перетворити всіх на вампірів. Нехай вони страждають від того, через що пройшли ми!"

Ешлі охопили сильні емоції, і Пітер міг певною мірою це зрозуміти, але ніщо з цього не було їхньою провиною. Кілька аморальних людей керували всім цим, і поки їх не було, вони пішли хибним шляхом.

Зібравши всю силу в нозі, Пітер побіг уперед, а потім відштовхнувся хвостом від землі, що дало йому додаткову силу для руху. Це було настільки швидко, що Ешлі не встиг відреагувати, а його груди все ще боліли від попереднього удару.

Перш ніж він усвідомив це, Пітер схопив його за щелепу і підняв усе тіло в повітря.

"Оскільки ти колись знав Квіна і допомагав йому, я пощаджу тебе. Тож забирайся з мого шляху (Вей)!" - Пітер відкинув Ешлі, як ганчіркову ляльку, і той врізався в підлогу. Це створило великий кратер, і атака була настільки сильною, що інші змушені були подивитися, що відбувається.

Відпустивши його, здавалося, що Ешлі майже мертвий, бо він не рухався, але Пітеру було байдуже. Натомість він перевів погляд на Лаксмуса.

"Ти наступний."

*** *** ***

Тим часом Вінсент не переходив у наступ проти ведмедя чи Вартового. Його швидкість була високою, але не на рівні Джейка Гріна чи Пітера. Натомість він мав сильніші здібності крові, які міг використати, щоб покінчити з ними одним ударом.

Однак він хвилювався, що якщо нападе на одного з них, інший зможе атакувати його, а не знаючи повної сили цих вартових, це був ризикований план. Врешті-решт, Вартовий, який бився проти Вінсента і мав маску на обличчі, кинувся в атаку.

Досі він лише здійснював атаки кров'ю, що спантеличувало Вінсента, оскільки вони були не такими сильними, як він очікував. Насправді вони були трохи заслабкими.

Тепер, коли Вартовий наблизився з кулаками, Вінсент був напоготові, припускаючи, що навички рукопашного бою ворога будуть кращими, але сталося дещо неочікуване.

"Просто вдавай, що б'єшся." Голос раптом пролунав у нього у вухах. Це був Вартовий, з яким він бився.

Блокуючи перший удар, Вінсент зрозумів, що Вартовий відкликав усю енергію в останній момент, значно знизивши силу атаки.

"Я на твоєму боці. Я обіцяю тобі це, Вінсенте. Ось чому мені потрібно, щоб ти вислухав мене."

"Якщо ти хочеш, щоб інші вижили, найкраще буде піти зі мною і дозволити Лаксмусу забрати тебе. Інакше всі загинуть."