Розділ 1742 — Відсутній елемент

Чи варто йому довіряти вампіру, чи ні? Саме це питання крутилося в голові Вінсента, коли він почув слова Вартового. Він знав, що вампір перед ним не атакує на повну силу, хоча й намагається зробити їхній бій досить ефектним.

Отже, було зрозуміло, що той не хоче битися, але річ у тім, що вони все одно хотіли, щоб Вінсент пішов із ними. Яка була гарантія, що це не хитра пастка, аби змусити його здатися заради порятунку інших?

"Подивимося, як він впорається з цим!" - подумав Вінсент, посилюючи кров’яну ауру у своєму ударі, і завдав потужного удару. Побачивши це, Вартовий відскочив назад, вкрив кулак червоною аурою і вдарив по атаці, що наближалася, розбивши її на друзки.

"Це відповіло на одне питання. Принаймні я знаю, що він має силу щось зробити", - подумав Вінсент.

Саме тоді Вінсент кинувся вперед і повернувся до рукопашного бою, оскільки навколо них було багато Вампірів. Якби вони закричали, була велика ймовірність, що інші могли б почути. Зіткнення фальшивих ударів кулаками, і тепер вони обоє одночасно блокували й атакували.

"Хто ти такий? Чому я взагалі маю вірити тому, що ти кажеш? Якщо хочеш, щоб я принаймні вислухав тебе, то скажи, хто ти?" - запитав Вінсент і раптово трохи збільшив свою силу, завдавши сильного удару ногою в живіт Вартового.

"Прокляття", - відповів Вартовий.

"Хіба ти не бачиш, що Лаксмус просто грається з вами всіма? Він навіть не використав повною мірою свої сили Тіні, і він не приєднався до бою. І повір мені, він може робити речі, які ніхто з вас навіть уявити не може".

Дивлячись на поле бою, Вінсент бачив, як справи в інших, і здавалося, що вони ледь справляються з одними лише Вартовими.

Все ж таки, водночас, у Вінсента було відчуття, що ті, хто зібрався навколо Квіна, не програють так швидко.

Саме тоді він побачив, як Джейк Грін разом із Пітером вбили двох звірів Тіні, яких викликав Лаксмус.

"Вони не такі слабкі, як ти думаєш, і якщо вони справді його друзі, то Лаксмус - дурень, якщо думає, що може просто робити те, що хоче, і вийти сухим із води", - відповів Вінсент.

"Лаксмус полює на тебе, Вінсенте. Йому потрібен тільки ти! Тож ти можеш врятувати всіх!" - людина кинулася вперед, б’ючи сильніше і швидше, бо почала нервувати. "І я також не хочу, щоб хтось постраждав!"

Вінсент відбив удар і в той момент побачив погляд в очах Вартового. Вони були лютими, і Вінсент вважав, що вже бачив їх раніше, але згадати було неймовірно важко, оскільки це не міг бути хтось, кого він бачив часто.

"Я працюю з Лейлою", - нарешті відповів чоловік.

"І я обіцяю, що ми зробимо все, що в наших силах, щоб ти був у безпеці. Тож якщо не віриш мені, то принаймні повір їй!"

*** *** ***

Оскільки лише Пітер розправлявся з Вартовим і звіром перед собою, інші вартові не поспішали зупиняти його, і Лаксмус привітав людину перед собою.

"Я бачу, що в тобі є сила бога", - сказав Лаксмус, крокуючи вперед, Тінь вкривала його тіло, переважно спину. Над його плечима, здавалося, утворилися два великі шипи з тіней, усередині яких також були зображення жахливих облич.

"Інші тобі не рівня", - продовжив Лаксмус. "На жаль, мій Бог сильний і був досить щедрим до мене, тож ти теж не рівня мені".

Вони були на відстані близько десяти метрів один від одного, але навіть тоді Лаксмус викинув руку, ніби намагаючись схопити Пітера. У той момент Тінь залишила його руку у формі величезного кігтя.

І коли Лаксмус стиснув руку, вона зімкнулася на Пітері й схопила його. Наступної секунди Лаксмус підняв його в повітря.

"Моя Тінь швидша і сильніша, ніж раніше, і жодна кількість Ци, Енергії Селестіалів чи енергії вампірів не може її розірвати!" - відповів Лаксмус самовпевненим тоном.

Ці слова здавалися цілком правдивими, оскільки Пітер махнув своїм хвостом-головою в бік Тіні. Але, коли він контактував із Тінню, він знову сповільнювався. Те саме було і з тілом самого Пітера. Він боровся і намагався рухатися та вирватися, але здавалося, що він не міг нічого вдіяти, навіть з усіма новими очками Селестіалів, які він отримав.

"Схоже, ти найсильніший, кого може запропонувати твоя маленька група. Я навіть не використав свою енергію, щоб трансформувати своє тіло, і можу перемогти тебе просто так".

"Мабуть, твоєму богу ти не дуже цікавий", - усміхнувся Лаксмус.

Потім, піднявши Пітера рукою з Тіні, він з лякаючою швидкістю і силою вгатив його об землю. Це трохи просадило всю Арену, посилаючи ударні хвилі через колони, прикріплені до Арени, що з’єднувалася з морем внизу.

Усі завмерли, коли Арена здригалася кілька секунд, відчуваючи силу удару руки Тіні. І коли Лаксмус знову підняв Пітера з землі, той викашляв багато крові, але був ще живий, його тіло трансформувалося.

"Ти... ніколи не зможеш зрівнятися з ним", - процідив Пітер крізь зуби. Лють усередині нього досягла критичної точки.

Лаксмус звузив очі, а потім використав руку Тіні, щоб притягнути Пітера до себе, стискаючи кулак, готовий вибити життя з останнього. Водночас сила піднімалася через його руку, і вона почала трохи збільшуватися в розмірах, зовнішня шкіра почала змінюватися на суцільно чорну, а дивні білі лінії бігали вгору і вниз там, де мали бути вени.

Його пальці подовжилися, а кінчики стали суцільно білими. Було зрозуміло, що Лаксмус використовує свою Енергію Селестіалів зараз, щоб змінити частини свого тіла, але це виглядало інакше, ніж раніше. Тепер він змінився і став сильнішим.

"Лаксмус, він мав 1000 років, щоб зібрати свою силу, він справді небезпечний... а Пітер далеко за межами сили, яку я можу підняти в собі, якщо тільки не вдадуся до якихось серйозних методів, чи варто мені довіряти цій людині?"

"Можливо, це єдиний вибір, який у мене є", - почав думати Вінсент, переосмислюючи пропозицію Вартового.

Будучи протягнутим через повітря, Пітер думав про слова, які сказав Лаксмус.

"Мені потрібно захистити Квіна... це моя робота - захищати і допомагати йому. Я винен йому всім, навіть усім своїм життям, і я не можу навіть прибрати одну людину заради нього?"

У відчаї Пітер почав фокусувати свою Енергію Селестіалів на обох кулаках. Його руки ніколи його не підводили. Він не знав, чи це щось дасть, тому що активація Енергії Селестіалів зазвичай була чимось, що просто змінювало все його тіло. Все ж таки, звісно, він був у відчайдушній ситуації і використав би будь-які засоби в межах своїх можливостей.

Так само, як він зазвичай фокусував свою Ци, він робив те саме, вкладаючи всю енергію в кулаки. Чорний зовнішній корпус із червоними лініями, що тяглися до кінчиків пальців Пітера, мав червоне сяйво, оскільки вони ставали яскравішими.

Водночас решта тіла Пітера почала змінюватися, його хвіст на голові зникав, а колишній вигляд повертався. Дивлячись на свої кулаки, він бачив, що вони стали вдвічі більшими, ніж раніше.

"Прибери свою кляту руку від мене!" - вигукнув Пітер, з усієї сили вдаривши обома кулаками по зап'ястку Тіні, намагаючись змусити Лаксмуса відпустити його. Потужний вибух пронизав небо, стрясаючи хмари та повітря над Ареною.

Ударна хвиля, що з'явилася нізвідки, приголомшила інших, відкинувши їх на кілька дюймів назад, і вперше самовдоволений вираз обличчя Лаксмуса здригнувся, а посмішка зникла.

Це сталося тому, що Пітер знищив половину руки Тіні лише одним ударом.

Це був перший подібний досвід для Лаксмуса, але Тінь повільно відновлювалася і все ще тримала Пітера. Тож він не зміг повністю знищити її, як хотів.

"Тобі просто потрібна невелика допомога!" - раптом пролунав голос над головою Пітера.

І коли він подивився вгору, Пітеру на секунду здалося, що йому привиділося, ніби він бачить Квіна, але він швидко згадав, що на полі бою був ще один, хто виглядав так само.

Розмахнувшись, Вінсент наче вдарив повітря, але насправді він рухав ниткою, до іншого кінця якої був прив'язаний меч. І коли цей надзвичайний меч опустився і торкнувся руки Тіні, один за одним пролунали потужні вибухи.

Він влучив у Пітера, але той встиг відсторонитися, і саме тоді помітив, що він вільний. Тепер перед ним стояв Вінсент.

"Ти врятував мене, а я відплатив тобі тим самим", - сказав Вінсент, смикнувши за нитку і повертаючи меч собі в руку.

Як тільки Пітер побачив меч, у його голові промайнула лише одна думка:

"Це меч Артура!"