Розділ 1745 — Страх

Лаксмус ще не використовував свою силу в бою, і Пітер знав це. Попри це, він не зрушив зі свого місця, і на його обличчі була впевнена, самовдоволена посмішка навіть після того, як Пітер переміг одного з охоронців та звіра Тіні.

Чесно кажучи, Лаксмус показав лише силу своєї Тіні, і цього було достатньо, щоб змусити їх боротися з усіх сил, тому Пітер не міг навіть уявити, якою буде міць його трансформованої руки, якщо вона влучить у нього. На щастя, Вінсент був поруч, і Пітер помітив особливий меч у його руках.

Спостерігаючи за ходом бою, Лоґан до цього моменту був напружений, ледь не гризучи нігті.

"Меч Артура... Він був у Вінсента? Я завжди припускав, що він міг розпастися на Червоне серце, але якщо він у Вінсента, то все більше схоже на те, що саме він володіє Червоним серцем."

Саме тоді в його голові виникла думка.

"Стривайте, чому Лаксмус взагалі тут? Чого Червоні вампіри прагнули весь цей час - Червоного серця? Тоді це означає, що вони полювали на Вінсента. Але звідки вони могли знати, що він тут?"

У його голові з'явилося обличчя певної Селестіал, тієї самої, з якою вони зіткнулися на вершині Зеленого Міста перед початком події.

"Блісс, ця клята богиня може бачити майбутнє. Вона змусила Квіна піти геть навмисно. Вона, мабуть, розповіла Лаксмусу все це. Очевидно, ми більше не можемо їй довіряти."

Питання полягало в тому, чи зможуть вони зупинити Лаксмуса без Квіна? Лоґан знав, що, можливо, серед них були ті, хто вірив, що Квін встигне повернутися, щоб запобігти погіршенню ситуації, як він це робив раніше.

Однак, проживши тисячу років без присутності Квіна, Лоґан розумів, що вони повинні діяти самі. Інакше станеться щось жахливе.

"Хтось уже використовував цей меч проти мене раніше; я добре це пам'ятаю," - зауважив Лаксмус, коли його рука трансформувалася в те, чим була колись, але Тінь продовжувала огортати його спину, переважно плечі, утворюючи два тіньові шипи.

"Тоді вони не змогли перемогти мене, а в мене навіть не було сили Тіні. Відтоді минуло багато часу, і тепер я сильніший, ніж раніше."

"Цей твій меч не змінить сьогоднішнього результату," - сказав Лаксмус, дивлячись на людину перед собою.

Він розмовляв з Пітером, але продовжував пильно дивитися на Вінсента.

"Твої слова," - відповів Вінсент. "Звучить так, ніби ти намагаєшся змусити мене здатися."

Це було те, що Вінсент мав припустити після почутого від одного з Охоронців.

"Я пам'ятаю подію, про яку ти говориш, і справді минуло багато часу, і я не можу не дивуватися, чому навіть через 1000 років ти все ще пам'ятаєш щось настільки незначне?"

"Ти продовжуєш витріщатися на мене. Це через це обличчя? Чи тому, що ця людина ледь не стала причиною твоєї смерті?"

Піднявши меч, Вінсент тримав його однією рукою за руків'я. Це виглядало занадто великим для когось, щоб зробити таке, але, звісно, з силою вампіра це було можливо.

"Я хочу сказати тобі дещо: я не він, але ти повинен боятися мене так само, як і його."

Вінсент різко викинув руку вперед, штовхаючи меч, і щойно той покинув його руку, можна було побачити, як потужна сила крові виштовхує зброю.

Весь меч почав світитися і полетів крізь повітря, наче ракета. Слідом за ним тягнувся шлейф сильної крові, і це була аура Вінсента. Позаду меча червона аура була настільки великою, що здавалося, ніби гігантська припливна хвиля крові виривається з руків'я меча.

Побачивши це, самовдоволена посмішка на обличчі Лаксмуса повільно зникла. І всередині нього почала збиратися потужна енергія. Цього разу обидві його руки стали чорними і збільшилися вдвічі. Знову ж таки, це виглядало б дивно, але Лаксмус і так мав велике тіло.

Білі смуги пробігали крізь його чорні руки і пульсували. На відміну від попереднього разу, це пульсування можна було відчути і побачити в повітрі. Лаксмус просто стояв там, і кожен імпульс від його рук створював брижі в повітрі.

Наступної секунди він рушив з місця і побіг вперед, прямуючи прямо до меча. Проте на його шляху його не зупинили напряму.

Але з самого неба почали падати кілька великих металевих куль. Величезні тіні впали на землю. Лаксмус ухилився від них, але їх було чимало.

Вони виглядали як маленькі астероїди, що падають на арену, від чого все навколо здригалося. Що стосується того, хто стояв за цією атакою, то його можна було побачити на колоні високо в повітрі, спрямовуючи атаку прямо на Лаксмуса - це був ніхто інший, як Джейк Грін.

"Тато сказав мені зробити все можливе, щоб зупинити Лаксмуса, і саме це я зроблю. Мені не обов'язково битися з тими іншими хлопцями. Мені просто потрібно було вивести їх з бою!" - подумав Джейк.

Під час свого бою Джейк придумав ідею, виходячи з того, що він бачив на полі бою в інших місцях. Вона полягала в тому, щоб заманити Охоронців у тверду загартовану металеву кулю, а потім відправити їх під землю.

Він стежив за місцем, але це не було постійним вирішенням проблеми, бо він знав, що вони зрештою виберуться, а також у нього не було способу атакувати їх, поки вони перебували в суцільній металевій кулі. Попри це, він зробив її настільки товстою і важкою, що вибратися було б проблематично навіть для когось із подібною силою.

Однак була ще їхня Тінь. За допомогою Тіні Охоронці могли проходити крізь матеріальні речі, тому Лоґан, використовуючи силу своєї третьої здібності, зміг дещо зробити: він ввів частину своєї електричної енергії в металеву кулю до того, як вона сформувалася. У результаті він постійно створював розряди блискавки, які відбивалися всередині металевої кулі.

Зрештою, блискавка всередині кулі не була призначена для того, щоб перемогти їх. Він не зміг би постійно підживлювати її своїми МС-клітинами, але це було потрібно лише для того, щоб певною мірою паралізувати їхні тіла, щоб вони не могли використовувати свою силу Тіні.

У цей час Джейк був готовий вступити в бій з Лаксмусом і прямував до нього, поки не отримав повідомлення від свого батька.

"Хоча я сказав зробити все можливе, щоб вони не дісталися Вінсента, це не означає, що ти повинен ризикувати власним життям. Ти розумієш це, так?"

Почувши, як батько вперше сказав йому ці слова, той, кого світ називав "тим самим", змусив його трохи нервувати. По-перше, сім'я Блейд покладалася на використання інших здібностей для своєї сили.

Це була їхня слабкість, тому сила Блейдів варіювалася залежно від тих, хто був поруч. Був лише один, хто подолав цю слабкість, і відтоді ніколи не було такого Блейда, як та людина.

Все ж Джейк думав, що зможе змінити ситуацію за допомогою своєї Зброї душі, і йому потрібно було більше думати головою в бою, поєднуючи свої численні сили, щоб створити найбільш вирішальну атаку.

Здавалося, Джейк не міг жодного разу влучити в Лаксмуса, попри все це. У розпачі він підняв обидві руки над головою і створив величезний твердий об'єкт.

Спочатку він використав Здібність Землі, щоб надати форми великій ділянці землі, потім зміцнив її своєю здатністю Загартовування, а наостанок застосував сили Блискавки, щоб надати їй електричного заряду.

Кинувши це з усієї сили та підштовхнувши телекінезом, він створив видовище, ніби сам місяць летів прямо на Лаксмуса, але для Лаксмуса залишався ще меч, з яким треба було розібратися.

Коли той наблизився, він ухилився від меча, вигнувши спину, не використовуючи жодної зі своїх сил Тіні, а потім обома руками вхопився за руків'я зброї. Однак величезна енергія крові заважала йому використовувати руки, і інерція меча потягнула його назад у тому напрямку, звідки він прийшов.

Вливаючи більше енергії в меч і велику планетоподібну структуру, що рухалася до Лаксмуса, здавалося, що будь-якої миті вона влучить у нього, оскільки Тінь вкрила все його тіло.

Раптом Лаксмус широко розкрив рот, і великий червоний промінь вирвався з нього, влучивши у великий об'єкт, створений Джейком Гріном. Ця його атака зупинила твердий об'єкт на місці, і в той момент він закрив рот і розвернув тіло з мечем у руці, розмахнувшись ним на великий об'єкт.

Він розрізав твердий об'єкт навпіл, спричинивши серію вибухів, коли червона аура поширилася по всій Арені.

Здавалося, Лаксмус використав власну енергію, а також спрямував на нього енергію Вінсента, і тепер було видно, як великий об'єкт розсипається на шматки й падає на землю. Що стосується меча, то тепер він був у руках Лаксмуса.

"Меч тепер у моїй руці, і ви троє мене роздратували", - Лаксмус глибоко вдихнув, коли Тінь залишила його тіло і миттєво огорнула всю Арену.