Розділ 1747 — Передай далі

Кривава аура може використовуватися різними способами, і протягом багатьох років Вампіри відкрили безліч її застосувань. Загартовування аури для використання як обладунку на тілі або використання її як Чистої форми енергії для створення тимчасової зброї.

Можна використовувати звичайні атаки кров’ю, такі як Кривавий розріз, що дозволяє їм вивільняти енергію крові, яку створили їхні тіла. Деякі Вампіри потім могли використовувати свій Контроль крові, щоб переміщати криваву ауру або якось її підсилювати.

Однак енергія, перебуваючи зовні, розсіювалася, коли вдарялася об об’єкти або була в повітрі, і якщо її не спрямовували в певну форму, вона просто завдавала шкоди іншим, як вибух. Те, що бачили інші, було однією з найзначніших кількостей кривавої аури, яку вони коли-небудь бачили.

Вона вибухнула в одному місці, де колись стояв Лаксмус. Ті, хто був поруч, відійшли, але все ще відчували, як їхня шкіра пече від енергії перед ними, і від цього їхні шлунки відчували легку нудоту.

Енергія спрямувалася вгору і виглядала як гігантське полум’я, готове пронизати небо. Нарешті вона досягла вершини Арени. Люди, які були зовні, побачивши це, трохи запанікували.

"Зелене Місто... мало бути безпечним. Як таке могло статися?" Один із них здригнувся, впавши на коліна. Роботи, які були розміщені навколо, не дозволяли нікому увійти на Арену і міцно стояли на своїх позиціях.

"Дивлячись на звіт, єдині, хто загинув, це ті, на кого Лаксмус використав свою Тінь", - проаналізував Лоґан.

"І з того, що я бачу в повторах, його навичка виглядає і діє подібно до навички Пожирач тіні Квіна".

"Отже, Лаксмус модифікував навичку Пожирач тіні, яка також працює на людях і має такий самий ефект, як і на Вампірах?"

"Якщо це так, то скільки людських життів він змусив страждати за останні тисячоліття, щоб зробити свою Тінь такою сильною?"

Це була тривожна думка, але, бачачи, що Вінсент все ще має кілька козирів у рукаві, він сподівався, що це буде кінець Лаксмуса, але, звісно, попри все, він не міг дозволити йому дістатися до людей.

*** *** ***

Енергія почала розсіюватися і вщухати, повільно зникаючи. Це був напружений момент для них. Усі тіні на землі почали відступати, як тільки Вінсент розпочав свою атаку.

Тіньові руки, що зв’язували їх, давно зникли, і Тінь поверталася в Лаксмуса. Тож чи зникла вона через смерть Лаксмуса, чи ні, вони не були впевнені. Нарешті пил розсіявся, і вони не знайшли нічого на тому місці, де раніше стояв Лаксмус, навіть його тіла.

Натомість у підлозі Арени була велика діра. Діра була достатньо глибокою, щоб пройти крізь величезну платформу міста, і можна було подивитися вниз і побачити морські хвилі.

"Його немає", - сказала Джессіка. "Цей фальшивий Квін... йому справді вдалося перемогти лідера Червоних вампірів. Я думала... я думала, що ми всі помремо".

Вираз облич інших показував, що вони відчували те саме. У той момент, коли їх схопила Тінь, усіх їх щось охопило. Усвідомлення того, що, що б вони не робили, вони не могли втекти, було задушливим відчуттям для всіх них.

Тепер на їхніх обличчях з’явилося полегшення, і вони змогли вільно зітхнути.

"Тепер... залишилися лише ці кляті Вартові, і з Червоними вампірами буде покінчено", - сказав Джейк, його руки тремтіли від гніву. Тому що він теж відчув безпорадність перед Тінню Лаксмуса.

Тим часом Пітер дивився на Вінсента, який стояв прямо навіть після того, як випустив стільки енергії крові.

"Меч був сильним раніше, але ніколи не був настільки сильним. У ньому є щось інше і дивне".

"Вампір, що використовує стільки енергії... навіть лідери не мали такої сили в минулому, і Вінсент точно не мав", - подумав Пітер.

Однак Вінсент, на відміну від інших, не мав обличчя, сповненого полегшення. Натомість крапля поту стікала збоку його обличчя, і, відкривши рот, він раптом вимовив кілька слів, які інші ніколи не очікували почути.

"Я здаюся", - кашлянув Вінсент.

Він говорив, здавалося, ні до кого. Він навіть не дивився на вартових, які вишикувалися на іншому боці.

"Я причина, через яку ви прийшли сюди, так? Тож я піду з вами, якщо ви не завдасте шкоди іншим і цьому місту".

"Інакше я не здамся без бою. Або я зроблю так, що це буде не так легко, як ви думаєте".

"Що ти верзеш?!" - не втрималася і вигукнула Джессіка. "Якщо ти хвилюєшся через вартових, ми можемо битися проти них. Ми не такі слабкі!"

Вона не могла залишатися спокійною після почутих слів Вінсента. Хоча вона не знала, чому Червоні вампіри були тут або що вони робили, вона знала, що саме вони напали. Побачивши, як цей вампір спочатку демонструє такий опір проти них і, здавалося б, перемагає найбільшу загрозу, вона не розуміла, що відбувається.

Це тривало доти, доки Тінь не почала з’являтися над дірою, створеною кілька хвилин тому. Вона була темного кольору, майже суцільно чорна, як Тінь інших. Потім з неї вийшов Лаксмус, який кілька разів змахнув своїми великими крилами на спині, зависнувши на місці.

Він тримав у руці меч, який все ще був трансформований і вирував білою енергією, але решта тіла Лаксмуса була в повному порядку.

"Він використав Блокування тіні, щоб уникнути атаки", - Вінсент зрозумів це раніше.

"Я сподівався, що він буде впевнений у своїх навичках, щоб спробувати прийняти це в лоб... але Лаксмус набагато обережніший, ніж я думав. З Тінню та його силою це занадто великий ризик".

Пролетівши над великою дірою, Лаксмус приземлився на Арену і втягнув крила назад у своє тіло, крутячи головою з боку в бік.

"Я скористаюся твоєю пропозицією", - сказав Лаксмус з посмішкою. "До того ж, ти дав мені гарний подарунок, який можна забрати з собою".

Вінсент почав йти туди, де був Лаксмус, але, звісно, інші почали рухатися. Наприклад, Пітер зробив крок, і решта були готові йти за ним.

"Не будьте ідіотами", - раптом сказав Вінсент.

"Я знаю, що ви були нерозсудливими більшу частину свого життя, і всі ви хочете діяти на емоціях, але ви повинні хоч раз подумати головою. Це правильний вибір... єдиний, який можна зробити".

"І ви всі хочете померти тут? Тоді уявіть, що буде далі", - додав Вінсент, не озираючись і не дивлячись на інших.

Але здавалося, що його слова дійшли до них, бо жоден із них не рушив вперед.

Тінь на спині Лаксмуса була активною до цього моменту, але, побачивши, як вони слухають Вінсента, він вирішив прибрати її. Позаду них, у ряду вартових, які раніше билися проти Вінсента.

Маска приховувала його обличчя, але під нею він також зітхнув з полегшенням.

"Дякую, що зробив правильну річ, Вінсент. Я обіцяю, що Лейла і я зробимо все можливе, коли ти повернешся, щоб захистити тебе".

"Хоч би що там було, ми не можемо дозволити Лаксмусу отримати Червоне серце."

Зрештою, Вінсент зупинився і подивився на Лаксмуса. "Сподіваюся, ти людина слова."

"Не хвилюйся, так і є," - відповів Лаксмус. "Натомість я не завдаватиму шкоди їм чи людям у цьому місті. Зрештою, ти - єдина людина, яка мені потрібна."

Раптом Лаксмус виставив свою чорну руку, яка в той момент була активною. Вона рухалася зі швидкістю блискавки, швидше, ніж будь-хто бачив раніше, і навіть Вінсент не встиг зреагувати, лише широко розплющив очі.

З його рота раптово хлинула кров, і він закашлявся. У наступну мить усі побачили, що рука Лаксмуса пройшла крізь груди Вінсента, а з іншого боку в руці Лаксмуса був червоний кристал.

"Мій час вийшов!" - насилу промовив Вінсент, він знав, що вже надто пізно, але на його обличчі з'явилася посмішка.

"Мені шкода, що я не зміг передати це тобі, і мені шкода, що я не зміг вибачитися за все, що сталося, але тепер усе залежить від тебе, Квін."