Розділ 1749 — Згадай мене

"Ти впевнений, що повертаєшся сюди без решти своєї зграї та того клятого Вампіра!" - вигукнув Пітер.

Його тіло вже трансформувалося, а ноги вже відштовхнулися від землі, поки він готував кулак, щоб завдати удару в обличчя Вартового.

Зрештою, Пітер та інші були дещо обмежені в концентрації через цих Вартових. Однак, навіть без Лаксмуса, ці особи виявилися сильними завдяки своїй силі Тіні. Позбутися їх зараз означало б вирішити частину їхніх майбутніх проблем.

Але коли кулак Пітера наблизився, він дещо помітив. Повітря навколо його кулака ставало щільнішим, а образ Вартового почав спотворюватися перед його очима, наче перетворюючись на хвилі.

Саме тоді видіння навколо нього почало зникати, оскільки все перетворювалося на якийсь туман. У Пітера більше не було цілі, і він розгубився, не знаючи, куди бити. Втім, він був не єдиним. Інші на Арені також не могли знайти Вартового.

Стоячи в густому тумані, вони могли бачити хіба що власні руки, якщо витягали їх перед собою. Що ж до інших поруч, то вони не бачили нікого в густому тумані.

"Ти серйозно не віриш, що я розвію цей клятий туман?!" - вигукнув Пітер, коли аура зібралася навколо його кулака.

"Будь ласка, я тут не для того, щоб битися, а лише щоб допомогти! Я знаю, що ти дбаєш про Вінсента, як і я. Пітере, я знаю, що ми мало спілкувалися, але невже ти не впізнаєш мене з усіх людей?" - запитав Вартовий.

Пітер крутив головою, намагаючись визначити, звідки йде голос, але звук відлунював з усіх боків, наче він був у великому тунелі, що унеможливлювало визначення джерела. Водночас відчути енергію Вартового теж не вдавалося.

"Це не має сенсу", - сказала Ганна досить голосно, щоб інші могли почути.

"Чи справді ця людина Вартовий? Цей туман, мабуть, є здібністю, але всі Вартові вміють використовувати Тінь".

Це справді було дивно, і Лоґан досить швидко все зрозумів. Коли Вартовий вперше з'явився, замість того, щоб проявляти агресію, як Пітер, Лоґан використав свій спеціально розроблений швидкісний костюм, щоб підскочити до Вінсента і схопити його за кінцівку.

Його хватка була міцною, поки він розмірковував, чого хоче цей Вартовий.

"Він прийшов сам і не з іншими, тож, можливо, він казав правду? Якби тільки був якийсь Вей, щоб підтвердити це", - подумав Лоґан.

"Бо чим довше ми нічого не робимо, тим гірше для Вінсента".

Поки Пітер шалено крутив головою і розмахував кулаками, нарешті він зміг побачити щось, що формувалося з туману.

"Ти мусиш мене впізнати!" - сказав Вартовий, знімаючи маску і відкриваючи своє обличчя.

На секунду Пітер зупинився, щоб придивитися, але йому знадобилася лише секунда, щоб прийняти рішення.

"Я тебе не знаю, тож можеш просто зникнути!" - вигукнув Пітер.

Після короткої паузи він пройшов крізь туман прямо до обличчя Вартового. Річ у тім, що Пітер не стримувався, і він був надто роздратований через забагато речей: Лаксмус втік, вони ось-ось втратять Вінсента, а пекуче відчуття, що залишилося на його шкірі, постійно викликало свербіж.

Зі своєю Енергією Селестіалів він врізав кулаком в обличчя Вартового, і вмить на обличчі Пітера з'явився дивний вираз. Він відчув, що щось не так.

"Я не відчуваю жодної ваги... це не він", - подумав Пітер.

Хоч би як там було, удар був таким, що Пітер не стримувався, і коли він завершився, всі почули гучний вибух, наче вистрілила гармата. Це створило коло в тумані, і менш ніж за секунду туман розвіявся за межі Арени, наче його там ніколи й не було.

Саме тоді всі чітко побачили Вартового перед собою. "Чорт забирай! Я думав, що всі тут принаймні впізнають мене", - поскаржився Вартовий, поки всі витріщалися на його обличчя.

"Не можу повірити, що ти розраховував на те, що він впізнає тебе, а не мене", - сказав Лоґан, виходячи вперед.

"Хоча він завжди був поруч із Квіном, хіба ти не знаєш, що його пам'ять, як у золотої рибки?"

Зупинившись на секунду, Пітер знову подивився на людину. Навіть намагаючись уявити, як виглядатиме кожен у його банку пам'яті через тисячу років, він все одно не міг визначити, хто ця людина перед ними.

"Я теж тебе знаю. Ти спочатку належав до першої сім'ї, а потім просувався по службі в Десятій сім'ї", - сказав Мука, виходячи вперед. "Ти Ксандер".

Ксандер зітхнув з полегшенням, що досить багато людей впізнали його. Він все ще виглядав приблизно на той самий вік, що й раніше, близько п'ятнадцяти років, лише трохи старше. Вправні Вампіри могли, якщо це не тривало надто довго в їхньому житті, контролювати вік, у якому вони хотіли виглядати.

Чому Ксандер обрав саме цей вік - було його вибором, хоч би як там було, це спрацювало на його користь.

"Ти був частиною Десятої сім'ї і часто допомагав керувати нею разом із Тіммі. Це причина, чому ти хочеш допомогти Вінсенту?" - запитав Лоґан.

Насправді це була пастка, бо Лоґан знав, що Ксандер не був частиною Десятої сім'ї, коли Вінсент був головним. Зараз хтось міг використовувати ім'я та зовнішність, щоб обдурити їх. Лоґан був обережним після всіх цих років, і він мав переконатися, що перед ним потрібна людина.

"Слухай, у мене справді немає часу пояснювати все це, якщо ви хочете, щоб Вінсент жив!" - відповів Ксандер.

"Мені насправді байдуже до нього, але я буду слухати все, що скаже Лейла, і якщо вона хоче, щоб я врятував Вінсента, то саме це я і зроблю".

Інші були готові діяти будь-якої миті. Вони витягли зброю. Після того, через що вони пройшли, вони ніколи більше не довірятимуть нікому, хто був пов'язаний із Червоними вампірами чи Вартовими.

"Я не дурний. Я знаю, що ви можете силою побити мене", - відповів Ксандер.

"І я знаю, що я можу вам не подобатися, Пітере, бо ми почали не з тієї ноги, але повірте нам. Повірте Лейлі".

Зрештою, рішення мав приймати Лоґан. Він тримав Вінсента, і його маленький павукоподібний пристрій був активований на тілі останнього.

"Якщо я буду поруч із ним, то шансів на його виживання буде ще більше, тож візьміть мене з собою", - попросив Лоґан.

Це здивувало інших, і чи вважали вони це правильним вчинком, чи ні - це питання відклали на потім, та це вже не мало значення через відповідь Ксандера.

"Ні, я не можу цього зробити. Ми не можемо просто приводити людей на базу Червоних вампірів. Якщо люди дізнаються... це буде катастрофою для всіх нас, а у нас і так достатньо проблем".

Схоже, Лоґан прийняв рішення, оскільки його хватка послабшала, і він повільно поклав Вінсента на підлогу.

"Зробіть усе можливе, щоб він залишився живим". Лоґан відступив, і інші нічого не зробили.

Вони знали, що у них немає шансів, якщо Лоґан не зможе його врятувати, тому це, швидше за все, було найкращим рішенням для самого Вінсента.

Швидко, Ксандер підійшов до тіла Вінсента і схопив його. У наступну мить тіні почали огортати їх обох, і його голова була останньою частиною, що зникла з поля зору.

"Сподіваюся, ми ще зустрінемося." Ксандер зник.

Дехто з інших впав на коліна від виснаження, вірячи, що все закінчилося і мало закінчитися. Проте водночас дехто почувався переможеним через те, що сталося.

"Що ти плануєш робити тепер?" запитав Мука. "Який твій наступний крок? Червоні вампіри щойно пішли прямо у нас на очах."

Саме тоді Мука побачив, як на обличчі Лоґана з'явилася посмішка. "Той пристрій, що був на грудях Вінсента, Ксандер забрав із собою."

"Пристрій щойно відкрив мені своє місцезнаходження. Тож ми відплатимо їм за те, що вони зробили нам, у десятикратному розмірі."

Подивившись на Вікі, Лоґан кивнув, перш ніж сказати: "Зв'яжися з Клинком і скажи їм покликати Сіла."