Розділ 1750 — Зброя Селестіалів

Зазвичай у цей час діти Амра насолоджувалися грою з м'ячем, але сьогодні всі вони були в пригніченому настрої. Солас вдарив по м'ячу, ледь відірвавши його від землі, і той прокотився лише на два фути, перш ніж зупинитися.

Підійшовши до м'яча, який щойно штовхнув, він сів, поклавши дві руки на стегна, а інші дві - на обличчя.

"Здається, ніхто з нас не має настрою грати?" - запитала Джина, стоячи поруч із Соласом і дивлячись на інших, які виглядали такими ж засмученими.

"Це просто дратує. Я маю на увазі, Гео - хороша людина, він усім допомагає, а з ним поводилися як зі злочинцем, хоча він не зробив нічого поганого", - відповів Солас.

"І тепер ми гадки не маємо, коли він повернеться і чи повернеться взагалі".

Відвівши погляд від дітей і озирнувшись на свій район, Джина стежила за всіма вартовими Вежі в поселенні. Вони прибули через кілька годин після подій за участю Гео, Нока та Квіна.

Після того, як вони провели їх і повернулися до Вежі, прибули три загони зі своїм командиром. Вони ставили безліч запитань усім, переважно про Квіна. Було зрозуміло, що вони не вважають його героєм, судячи з їхніх слів і запитань.

Хоча Джина це розуміла. Через те, що він напав на Вежу, у місті з'явилися люди, які тепер знали його ім'я і те, що він накоїв, але напад на щось настільки священне змушував їх бажати йому смерті.

Однак найбільше дітей засмучувало те, що Гео, який щодня піклувався про них, був визнаний союзником Квіна і внесений до списку розшукуваних. Хоча Нок і Добер пішли разом із Квіном, з ними так не поводилися.

"Можливо, це добре, що вони все ще тут", - посміхнулася Джина.

"Зрештою, минуло вже кілька днів, відколи ці хлопці увійшли до Вежі".

"Той факт, що вони все ще намагаються зібрати про них інформацію, має означати, що вони все ще живі і перебувають у Вежі".

Проте Солас не виглядав таким оптимістичним.

"Три дні", - відповів Солас, піднявши брову.

"Як далеко вони могли зайти за три дні, на третій поверх? Оскільки інші переслідують їх, єдиний шлях вибратися з цього безладу - це продовжувати підніматися вгору".

*** *** ***

Червоний відблиск стін відбивався на обличчі Квіна. Вираз його обличчя свідчив про повну концентрацію. Він не був поранений чи втомлений, але на його обличчі виступило багато крапель поту.

Все це через місце, де вони зараз перебували. Здавалося, ніби вони всередині вулкана: лава стікала по стінах, а прямо під ними було озеро лави. Якщо подивитися вгору, можна було побачити лише величезну стіну, якій не було кінця. Здавалося, стелі взагалі не існує.

"Я ніколи не думав, що буду битися ось так, але поки що ніщо на тебе не діє", - подумав Квін, міцніше стискаючи зброю в руках, дозволяючи більшій кількості крові стікати на підлогу.

Зараз у руках Квіна були парні хвостові ланцюги. Вони були обмотані навколо обох рук і заглиблювалися в його тіло далі, ніж раніше, сягаючи трохи вище плечей Квіна. Потім вони почали злегка спіралеподібно закручуватися до його грудей, але візерунок, який вони намагалися створити, неможливо було розпізнати, оскільки вони зупинилися на цьому.

Минуло чимало часу відтоді, як Квін востаннє використовував свою Зброю душі, принаймні ту, що була предметом. Це тому, що вона потребувала крові для використання і була корисною лише в тому випадку, якщо він бився з кількома супротивниками одночасно.

Однак цього разу Квін бився лише з одним супротивником. Йому було важко сказати, чи це звір, і система також не могла визначити. Воно було гігантським, заввишки у вісім поверхів.

Це була істота, повністю зроблена з кам'янистого матеріалу, і трохи нагадувала Квіну народ Амра, але зовсім не була на них схожа. У неї було дві гігантські кінцівки, схожі на руки. Однак передпліччя були втричі більші за будь-яку іншу частину тіла.

Під час бою вона піднімала їх і опускала, намагаючись розчавити супротивника. Єдине, що сталося, коли вона спробувала зробити це з Квіном - він ударив знизу вгору, знищивши руку гігантської істоти.

Справа в тому, що рука гігантської істоти швидко відросла, а на голові, де було три великі колони з двома щілиноподібними червоними очима, вона почала випускати енергетичні промені в бік Квіна. Квін швидко уникав усіх їх і, використовуючи свою силу крові, міцні кулаки та бойові мистецтва, бив гігантську істоту, знищуючи частину її тіла шматок за шматком.

Попри це, щоразу вона просто відновлювала частини свого тіла, ніби нічого не сталося. Хоч би куди Квін бив гігантського кам'яного звіра, він не міг знайти його кристал, тому сумнівався, що це звір.

Тим не менш, Квін не був у небезпеці. Він ніколи не відчував загрози від цієї істоти, а з краю платформи, де вони билися, за ним спостерігали Гео, Нок і Добер, яким сказали не втручатися, оскільки всі троє вже проходили цей рівень раніше.

"Було б соромно просити підказку після того, як я сказав їм, що зроблю це сам", - подумав Квін. "Тож сподіваюся, це спрацює".

Відколи Квін увійшов до Вежі, він вважав її досить дивною. Кожен поверх був широким і повним людей. Це більше нагадувало подорож до іншої країни; земля була такою величезною і широкою. Він переважно бачив Амра, але помітив і тих, хто виглядав як люди, та істот з інших рас.

На кожному поверсі місця відрізнялися одне від одного і містили різних звірів та багато іншого. На поверсі потрібно було знайти унікальні двері. Ці двері вели на наступний поверх.

Дістатися до дверей було відносно легко. Принаймні Гео казав, що так буде на перших кількох поверхах. Хоча ці двері часто рухалися і змінювали своє місце розташування, люди ділилися інформацією на нижніх поверхах про те, де вони можуть бути.

За його словами, більшість до десятого поверху будуть підтримувати одне одного; що стосується того, що далі, він не знав, як це буде, але, судячи з того, що конкуренція була жорсткішою, він не думав, що вони будуть такими ж охочими допомагати.

Однак знаходження дверей не означало, що можна просто пройти крізь них. Потрібно було пройти певне випробування. Іноді вони виконувалися групами. Іншим доводилося робити це самостійно, і не всі вони полягали в боротьбі з небезпечним звіром.

Квіну доводилося використовувати голову, щоб розгадувати певні головоломки, уникати пасток, використовувати різні навички тощо, і зараз він був в одній із таких кімнат, сподіваючись просунутися на наступний поверх. Оскільки Квін не відчував труднощів у боротьбі з істотою, він вирішив дещо перевірити.

У нього виникла ідея, що після еволюції його Зброя душі, можливо, стала трохи іншою. Зрештою, він міг використовувати атаки кров'ю без шкоди для себе, тож, можливо, парні хвости більше не впливатимуть на нього.

Чого він не усвідомлював, так це того, що вся зброя змінилася. Зубчасті краї, що впивалися в його власне тіло та в саму зброю, світилися і збільшилися в розмірах.

Його HP все ще дещо зменшувалося, оскільки на тілі була відкрита рана, але вона більше не виснажувала його, як раніше.

"Вони здаються сильнішими. Це тому, що зброя вбирає Енергію Селестіалів з моєї крові? Здається, тобі подобається її смак, га?"

"Ну що ж, в обмін на мою особливу кров, ти краще покажи мені щось неймовірне!" Квін почав, піднявши їх обох за голову і підстрибнувши в повітря.

"Подивимося, на що ти здатна!"