Розділ 1759 — Зустріч богів

Великий об'єкт врізався з такою швидкістю, що Квін не зміг зреагувати. Єдине, що він побачив, це те, що об'єкт був не один; насправді він помітив їх аж три. Хмара пилу, піднята ними, утворила справжню хвилю.

Сірі плитки підлоги потріскалися, а все навколо затягнуло пилом. Озирнувшись, Квін помітив, що іншим трьом було важко навіть поворухнутися з того моменту, як вони тут опинилися.

"Це через гравітацію?" - подумав Квін.

"Тут дуже важко. Моє тіло змогло адаптуватися до швидкості набагато швидше, але їм доводилося звикати до змін на кожному поверсі."

"Стрибок одразу на 50-й поверх міг стати для них проблемою."

Усі троє впиралися руками в підлогу, намагаючись підвестися, ніби на них тиснула величезна вага. Вони тремтіли, напружуючи кожен м'яз свого тіла. Піднявши голову, Гео побачив стіну пилу, що насувалася на них, а неподалік - отвір, з якого вони випали.

"Якщо нас накриє, нас відкине назад у ту діру! Ми повинні рухатися!" - подумав Гео.

"Нок, Добер, якщо ми не заберемося звідси, ця стіна нас розчавить! Ворушіть задницями!" - крикнув Гео.

"Чому... ти вказуєш нам... що робити, коли сам не можеш поворухнутися!" - відгукнувся Нок і зумів поставити одну ногу на землю, випрямивши верхню частину тіла. Дві його руки впиралися в коліно, і зараз Нок тримався краще за інших.

"Ха-ха, принаймні, якщо ми помремо, я зможу сказати, що перевершив тебе в останні хвилини життя", - посміхнувся Нок.

Добер був позаду, і саме тоді він помітив дещо дивне. Зовнішня шкіра на нозі Гео почала тріскатися. Спочатку Добер подумав, що це рана, яку Гео якось отримав, але він не пам'ятав, щоб їх хтось атакував.

Придивившись ближче, він побачив, що крові немає, натомість шматки кам'янистої шкіри відпадали, а з-під них з'являвся новий відтінок каменю. Крім того, цей шар був дещо товстішим, трохи збільшивши довжину та розмір ніг Гео.

"Він... еволюціонує в одного з рангів Седі!" - зрозумів Добер, але також побачив, що це може не мати значення, бо стіна уламків була вже зовсім близько. Тоді збоку нізвідки вирвалася щільна червона енергія, відкинувши уламки вбік, де вони врізалися в один із великих особняків, що належав Амра рангу Седі.

"Ви думали, що я забув про вас чи що? Ви вирішили піти за мною, ви допомагаєте мені, тому я не дозволю вам просто так померти", - заявив Квін, навіть не дивлячись на них, а вдивляючись у далечінь.

Квін на мить глянув на свої руки, які все ще були вкриті його Селестіальними рукавицями. Вони робили його кулаки вдвічі більшими, і вони були майже суцільно чорними, як тоді, коли Пітер трансформувався, але по них все ще проходили червоні сяючі лінії, що тяглися до зап'ясть і далі по шкірі.

Як не дивно, ланцюги, що вросли в тіло Квіна, все ще були на місці, з'єднуючись від основи рукавиць і розходячись по його тілу до плечей і верхньої частини грудей.

"Бойові мистецтва форми тигра, які я практикував, добре поєднуються з силою цих рукавиць, але щоразу, коли я змінюю форму Зброї душі, це має різний ефект при контакті з кров'ю."

"Мої кулаки ставали сильнішими щоразу, коли мої пальці проходили крізь їхні тіла. Я відчував, як кров зливається з моїми власними силами."

"Але тепер, коли він тут, якщо попереду на мене чекає велика битва, мені доведеться використати все, чого я навчився в тому просторі, прямо тут і зараз."

Квін рушив вперед, не виявляючи агресії, але й не збираючись відступати, про всяк випадок, якщо доведеться застосувати силу в будь-який момент. Саме тоді він відчув сплеск енергії позаду.

Хоча він не хотів відвертатися від тих, хто був попереду, він обернувся і побачив Гео, що стояв на ногах; принаймні Квін думав, що це Гео.

"Схоже, я мав рацію. Седі можуть еволюціонувати, і це якось пов'язано з цією Вежею", - подумав Квін.

Шкіра Гео тепер потемніла, ставши вугільно-чорною порівняно з тим, що було раніше. По ній також розсипалися маленькі іскри білого каменю, через що Гео став схожий на рідкісну руду. Водночас Гео став таким же великим, як Амра рангу Седі. Він не просто пройшов через просту еволюцію, здавалося, він розвинувся до того рівня, коли міг зрівнятися зі старішими Амра рангу Седі на цьому поверсі.

"Цікаво, чому їхня шкіра відрізняється одна від одної, хоча всі вони еволюціонували."

Квін подумав про це, спостерігаючи, як Гео з легкістю підняв Нока і Добера з підлоги, поставивши їх вертикально, щоб вони могли стояти на власних ногах.

"Ці двоє ще не еволюціонували."

Повернувши голову вперед, Квін побачив, що дим повільно розсіявся, і він помітив двох самок із золотавим кольором зовнішніх лусочок. Оскільки це були самки, варто було відзначити, що вони мали дві руки замість чотирьох.

Вони були приблизно такого ж розміру та ширини, як і ранг Седі, але він ніколи не бачив такого кольору в жодного з них. Інша відмінність, яку Квін міг бачити й відчувати, полягала в тому, що обидві вони мали позначку на голові.

Вона виглядала як прямокутник, спрямований вгору, з двома змієподібними фігурами, що обвивали його, але без голів. Якщо подумати, це чимось нагадувало Вежу здалеку, і, відчуваючи в них Енергію Селестіалів, Квін міг сказати, що вони перевершують Амра рангу Седі, з якими він щойно бився.

Нарешті, з'явився той, кого можна було описати лише як справжнього велетня. Це був великий Амра, що мав схожі риси з іншими. Його колір також був таким, якого Квін ніколи раніше не бачив. Він мав платиновий блиск, майже дзеркальний, оскільки його шкіра відбивала все навколо: від Амра рангу Седі до будівель.

Однак найбільшою відмінністю було те, що цей Амра мав шість рук, по три з кожного боку. Це було вперше для Квіна, і, можливо, це був не просто Амра, бо Квін міг сказати, що цей велетень також був Селестіалом.

"Це стало досить цікавою халепою. Я ніколи не очікував, що бог просто прийде сюди без попередження", - промовив Атос гучним голосом, від якого здригнулася вся територія.

"Це... це наш бог... бог Вежі!" - промовив Нок тремтячим голосом, коли відлуння слів Атоса стихло. Вони ніколи не бачили його раніше, ніколи не бачили жодних його зображень, але з першого погляду зрозуміли, хто це.

"Квін, я мав рацію щодо тебе... з того, як ти спокійно стоїш, я бачу, що ти нічого не відчуваєш у його присутності. Ти справді на одному рівні з ним", - подумав Гео.

"Можливо, я зможу зрозуміти більше тепер, коли я трохи ближче до вас обох, але досягти того рівня, де ви двоє, для мене, здається, просто неможливо."

"Удачі, Квін... мій друже."

"Я теж ніколи не очікував, що потраплю в це місце", - сказав Квін, продовжуючи йти вперед, не зупиняючи свого руху.

"У мене є лише одне просте бажання: вибратися з цього проклятого місця, щоб я міг повернутися і допомогти своєму другові. Але спочатку, можливо, у мене буде кілька запитань до тебе".

"Я не буду виявляти до тебе неповагу, оскільки ти такий самий, як і я", - висловився Атос.

"Однак ти завдав багато клопоту на моїй планеті. Мені цікаво дізнатися твоє ім'я і звідки ти родом".