Розділ 1768 — Двоє краще, ніж один

Сьогодні Селестіальний простір був трохи жвавішим, ніж зазвичай. З появою нових Небесних, розмовами про те, як Небесні працюють разом, а також через те, що Селестіал на ім'я ББ так довго залишався в цьому просторі, стало зрозуміло, що це вже не той простір, яким він був раніше. І сьогодні знову сталося щось дивне.

Через брак нових Небесних, Хокс літав навколо, шукаючи тих, з ким можна було б співпрацювати. Чесно кажучи, він намагався уникати певної зони через те, що сталося минулого разу, і не віддалявся надто далеко від свого місця. Саме тоді дещо привернуло його увагу.

"Що там відбувається? Хтось створив окремий простір у просторі... це дивно", - Хокс злегка нахмурився, почавши підлітати ближче.

Він побачив, що близько восьми Небесних уже перебували в новому просторі й зібралися навколо кулі енергії. Було дивно бачити новий простір у поточному просторі, оскільки Селестіальний простір, створений для всіх Небесних, був найбільш ефективним щодо плину часу.

Плин часу тут був практично відсутній порівняно з всесвітом. І хоча Небесні могли створювати власні простори, що мали подібний ефект, щось подібного масштабу було неможливим. Крім того, якби хтось створив простір усередині Селестіального простору, це мало б протилежний ефект. Це прискорило б плин часу і, можливо, навіть наблизило б його до швидкості плину часу у всесвіті.

Хокс, будучи допитливим Селестіалом, вирішив увійти в будь-якому разі. Як тільки він ступив всередину, він відчув щось незвичне й освіжаюче, і тепер він був по інший бік напівпрозорого скла. Він усе ще бачив інших з того боку, але вони рухалися набагато швидше, занадто швидко, щоб Хокс міг стежити за тим, що відбувається.

"Цей простір жахливий. Час тут майже не сповільнюється, якщо взагалі сповільнюється!" - Хокс похитав головою.

Попри те, що він увійшов у простір, Хокс бачив, що очі інших все ще були прикуті до білої енергії. Тому, пливучи далі, він нарешті вирішив сам подивитися, що відбувається.

"Що... це таке? На що ви, хлопці, дивитеся?" - запитав Хокс.

"Зінкер тут уже деякий час стежить за цим Вбивцею богів, відтоді як той хлопець накоїв лиха на одній з його планет".

"І дізнавшись, що він уже переміг кількох Селестіалів, він продовжував спостерігати, чекаючи слушної нагоди, і схоже, що зараз він б'ється з кимось", - пояснив один із Небесних.

Тепер Хокс зрозумів причину створення цього простору. Коли дивишся на планети через білі кулі енергії, через простір, у якому вони перебували, життя, дії та речі, що відбувалися на планеті, були невідчутними.

Це був безпечний шлях побачити події на планеті з перших вуст, не перебуваючи безпосередньо на самій планеті. Більше того, це був звичайний інструмент, який використовували Небесні їхньої власної галактики, а не сторонні спостерігачі чи інші.

"Селестіал, з яким він б'ється, здається досить сильним. Хтось тут знає, хто він?" - запитав Хокс, але решта лише знизали плечима.

Зрештою, все, що вони могли бачити в Селестіальному просторі, - це кулі енергії, і було багато таких, що за формою нагадували людину перед ними. Коли бій тривав, деякі почали вболівати за Селестіала, особливо Зінкер, який мав на нього зуб.

"Тепер я розумію, чому ти не намагався його зупинити. Він би вбив тебе в одну мить!" - сказав один із них Зінкеру.

Саме тоді бій почав загострюватися, він закінчився розчаруванням: вони обидва опустили зброю, а тепер, що найважливіше, обійнялися і розмовляли, сидячи на вершині гори. Інші були збентежені, дивлячись один на одного.

"Не кажи мені, що цей Селестіал знає Вбивцю богів? Чи траплялося таке раніше?" - запитав Хокс.

"Якщо подумати, я чув про такі випадки, але зазвичай це трапляється лише тоді, коли Селестіал не є народженим, і щоб усе ще знати когось, вони мають бути досить молодими Селестіалами", - пояснив інший.

Почувши це, Хокса осяяло. "Ви знаєте, з якої планети цей Вбивця богів?"

"Так, він один із порушників спокою з Землі", - відповів Зінкер.

Селестіальна куля, Хокс, почала підстрибувати вгору-вниз, коли тілом пробігло тремтіння.

"Це 13Б, це точно він. Я ніколи не знав, що він такий сильний. Хіба він не щойно увійшов у простір? Як він став таким могутнім... і він із тим порушником спокою, Вбивцею богів?"

"Чи знає він усіх Вбивць богів... це недобре... це зовсім недобре. Якщо інші дізнаються про це... що станеться з галактикою Чумацький Шлях?"

*** *** ***

І Квін, і Сіл тепер поверталися до шляху, яким прийшли. Вони б із задоволенням поговорили про старі часи, але, здавалося, на порядку денному були важливіші справи.

"У мене є корабель, який ми можемо використати, і я помістив його у свій Вимірний Простір, тож він у безпеці, якщо зі мною нічого не станеться, але, як я вже казав, я ніколи не знав, куди йду, і просто стрибав з планети на планету", - пояснив Сіл.

"І чи вдалося тобі вбити кількох богів за цей час?" - запитав Квін.

"Я не впевнений, - відповів Сіл. - Поки що я не зустрічав нікого, хто називав би себе Селестіалом. Крім того, на початку я тримався ближче до планет поруч із нашою і повільно рухався далі".

"Коли я приземлявся на їхні планети, вони просто посилали людей за мною, щоб атакувати мене".

"На цій планеті було так само. Я не впевнений, хто тут бог. О так, я пригадую двох супротивників, які дали мені справді важкий бій, можливо, ти говориш про них?" - відповів Сіл.

У них обох був різний досвід, і, можливо, це був титул, який вони обидва мали. Тим не менш, Квін був вражений тим, чого досяг Сіл, але дивувався, як далеко він зайшов від Землі. Після розмови протягом деякого часу виникла тема про те, як повернутися на Землю.

"Ми могли б просто літати з планети на планету і спробувати знайти ту, з якої я прийшов, але це може зайняти багато часу. Натомість, я думаю, буде краще, якщо ми привернемо увагу Атоса і попросимо його відправити нас назад", - пояснив Квін.

"І як ти збираєшся це зробити?" - запитав Сіл.

Саме тоді Квін вказав на великий об'єкт у далині.

*** *** ***

"Що відбувається!" - кричали люди знизу, дивлячись на Вежу, Вежу, якою вони так довго захоплювалися. У ній було кілька дірок, і більша частина була охоплена полум'ям.

Було зрозуміло, що це вже не та велична будівля, якій вони колись поклонялися, а на самому верху в одній кімнаті стояли двоє осіб, відповідальних за весь інцидент.

Там було світло, а підлога виглядала так, ніби вони йшли по воді, тоді як над ними було чисте небо.

"Коли ми працюємо разом, це пішло швидше, ніж я очікував", - сказав Квін.

"Було б швидше, якби ти дозволив мені вбити тих, хто всередині Вежі. Ці хлопці намагалися вбити нас, тож я не знаю, чому ти їх відпускаєш", - поскаржився Сіл.

"Це тому, що вони просто виконують свою роботу, і пам'ятай, у цій ситуації ми - нападники. Нам не потрібно вбивати інших, щоб привернути його увагу, але руйнування його веж - це зовсім інша справа."

У цій Вежі було лише п'ятдесят поверхів порівняно зі ста на попередній.

І в міру того, як вони піднімалися вище, Квін відчув енергію. Він не знав, що це таке, але зрозумів, що це частина Енергії Селестіалів, змішана з чимось іншим, що було трохи Фамільяром.

"Це прямо тут! Це джерело Вежі!" Подумавши, Квін пробив підлогу, схожу на воду, і коли вона розлетілася на друзки, він нарешті зміг побачити Фамільяра, підняв його і тримав у руці.

"Тільки поглянь на це, Кристал Гнізда!" Сіл посміхнувся. "Можливо, цим методом ми зможемо вбити двох зайців одним пострілом."