Розділ 1771 — Небесна іскра

Великі луки вкривали планету, на якій вони зараз перебували, а поля високої трави розкинулися майже по всьому світу. Річки та струмки траплялися рідко, але води для життя було вдосталь.

Навколо місця, де колись була Вежа, стояло кілька будинків, але вони були далеко один від одного. Будинки були грубо збудовані з дерева, оскільки кожна планета, здавалося, мала різний рівень розвитку.

Зокрема, у них не було кораблів, які дозволили б їм подорожувати на інші планети, тому вони навіть не знали, що існують інші планети з тією ж расою. Добре було те, що охоронці очистили це місце від людей. Їх відправили подалі від району Вежі.

Квін міг це помітити, і цей факт приніс йому полегшення. Не кажучи вже про те, що нарешті прибув єдиний і неповторний Атос. Однак він був не один. Поруч із ним стояли дві жінки, чия шкіра мала золотавий відблиск.

Вежа розсипалася і перетворилася на ніщо, окрім частинок, що розсіялися в повітрі, і незабаром стало так, ніби її ніколи й не існувало.

"Я думав, що ми повернемося до Вежі, коли зустрінемося наступного разу?" - запитав Атос, схрестивши руки.

"Ти вже довгий час робиш багато несподіваних речей. Ти думав, що це залишиться непоміченим? Чи ти справді зробив усе це лише для того, щоб привернути мою увагу?"

Рухаючи однією зі своїх рук, він відкрив її, і з'явився білий портал. Потім з нього швидко вискочили три маленькі фігури, принаймні порівняно з іншими. Цими трьома були не хто інші, як спільники Квіна, троє Амра, які разом із ним піднялися на Вежу на першій планеті.

"Ми нарешті вибралися з того місця! Ми нарешті вибралися! Нарешті!" - вигукнув Нок, як тільки приземлився.

Добер швидко прочистив горло, головою вказуючи іншому на те, що відбувається. Озирнувшись, вони побачили Квіна, який стояв із незнайомцем, що виглядав схожим на нього, а приблизно за тридцять метрів стояли Атос і двоє інших.

Вони також були досить далеко від усього і стояли посеред поля, де трава сягала їм до колін, приблизно за 100 метрів.

"Це наш шанс! Я не знаю, що сталося, але ми повинні бігти!" - запропонував Нок.

"Бігти? Ти думаєш, що нас випустили просто так? Людина, яка поставила нас у цю ситуацію, стоїть прямо там. Немає жодної причини бігти", - відповів Гео своєму старому другу.

"Я продовжую доводити тобі, що я не погана людина, я звільнив цих трьох твоїх друзів, але якщо ти не зміниш свого рішення, їм, можливо, доведеться стати свідками твоєї смерті", - промовив Атос із безпристрасним обличчям.

"Я просив тебе позбутися моєї маленької проблеми, і хоча ти не позбувся його, ти все ж привів його до мене".

Це була зміна темпу порівняно зі звичайними людьми, з якими мав справу Квін. Тепер у нього було на одну проблему менше, про яку варто було хвилюватися, і на одну річ менше, яку можна було використати проти нього, якби вони зійшлися в двобої.

"Я знаю, що ми вже говорили раніше, але я хочу поговорити з тобою знову. Єдине, про що я прошу, це щоб Вей повернувся на Землю, щоб ти відправив нас туди, якщо це можливо", - попросив Квін.

"Так, я не позбувся Вбивці богів, принаймні не так, як ти просив, але я можу тобі пообіцяти".

"Якщо ти зможеш відправити нас обох назад на Землю або принаймні близько до неї, він і я більше не будемо тобі заважати".

"Він пообіцяє ніколи не повертатися до тебе і не з'являтися в цій частині сонячної Системи. Кінцевий результат - саме те, чого ти хочеш: мир".

Атос, здавалося, трохи подумав, перш ніж щось сказати, але зрештою відповів.

"Як ти можеш так легко довіряти слову Вбивці Богів? Звідки ти знаєш, що одного дня він не обернеться проти тебе або не повернеться сюди всупереч твоїй обіцянці?"

"Я довіряю йому, - відповів Квін. - Він мій дорогий друг, і якщо ти довіряв мені, то маєш довіряти мені достатньо, щоб вірити й тим, кому довіряю я".

"Мені шкода, але це вийшло за межі того, де залучений лише я, тому в мене немає іншого виходу", - відповів Атос.

"Я дам тобі вибір, мій колего Селестіале. Я можу відправити тебе назад, але Вбивця Богів повинен залишитися".

Квін лише на секунду подивився на Сіла, перш ніж повернутися і похитати головою.

"Мені шкода, але жодних шансів".

Сіл був сильний і раніше перемагав Небесних, можливо, він міг би навіть перемогти Атоса, але якби Квін пішов, а Сіл загинув, це було б те, з чим Квін ніколи не зміг би жити.

"Дуже добре, тоді у нас немає іншого вибору, окрім як битися!" Потім, рухаючи всіма своїми шістьма руками, у нього в руках з'явилися спис, короткий меч, гігантський щит і булава.

А в двох, що залишилися, були луки та стріли, але придивившись, Квін помітив, що стріл немає, а тятива, яку потрібно було натягувати, була досить товстою.

"Ви, хлопці, здаєтеся дуже сильними, але ви не будете нам рівня", - заявив Атос.

"Ого, це може бути трохи важко. Їх троє, і близько десяти рук на цих гігантів", - усміхнувся Сіл, анітрохи не збентежившись, хоча Квін трохи нервував, але здавалося, що в Сіла з'явилася якась дивна нова впевненість.

*** *** ***

Всередині Селестіального простору Атос розповів усім про свої наміри, і зрештою заявив, що, швидше за все, буде бій. Насправді він був настільки впевнений у своїй перемозі, що сказав Небесним, які спостерігали, поширити цю звістку, оскільки вони стануть свідками його сили.

Після відходу саме це ті Небесні й зробили. У них було вдосталь часу, щоб повідомити іншим Небесним у просторі, що ось-ось розпочнеться битва між двома Небесними. Однак усіх привернув той факт, що у цій битві також брав участь Вбивця богів.

Це була, безумовно, дивна ситуація, тому так багато хто був зацікавлений у тому, щоб стати свідком бою, і тепер за всім, що відбувалося, спостерігало близько 1000 різних Небесних. Зрештою, Небесним, які створили цей простір, довелося розширити його, щоб усі могли поміститися.

Саме тоді хтось, кому було дуже цікаво, вирішив увійти в простір. Почали відбуватися дивні речі, і дехто кілька разів намагався зв'язатися з нею. Нарешті вона увійшла в простір, більше не маючи змоги ігнорувати те, що відбувається.

"Це місце... завжди викликає в мене якийсь смуток, тому я не хочу заходити сюди занадто часто. Тепер давайте подивимося, через що весь цей галас".

Селестіалу знадобилося небагато часу, щоб вловити вітер і дістатися до місця, про яке йшлося. Незабаром вона побачила, що чутки правдиві. Вона глибоко вдивлялася в білу енергію, розглядаючи всіх учасників, і міцно стиснула руки.

"Я так важко намагалася тримати все під контролем... чи це просто неможливо?"

"Земля - це місце, звідки я прийшла, тому я прив'язана до неї, але якщо інші дізнаються, що відбувається, вона потрапить у велику біду".

Селестіал була ніким іншим, як Блісс, однією з найсильніших Небесних, що мешкали в галактиці Чумацький Шлях. У всьому, що ось-ось станеться з Веєм, винна я. Я відправила його сюди, сподіваючись, що він зрозуміє і засвоїть небезпеку своїх вчинків, але, здається, він якимось чином примудрився зробити все ще гірше і привернути до себе загальну увагу.

"Моє передбачення не надто добре працює на інших Небесних, через що мені важко передбачити будь-що, пов'язане з ним, або, можливо, це тому, що він - Тален."

"У будь-якому разі, якщо ситуація вийде з-під контролю і станеться щось непередбачене"

"Можливо, мені доведеться поговорити з ним..." - подумала Блісс.