Розділ 1776 — Небесний Чорний Меч

Не всі Вартові кинулися навздогін за Ксандером. Прямого наказу від жодного з лідерів вони не отримували. Вартові діяли за власним бажанням, але вони знали про ситуацію завдяки особливій силі, що дозволяла їм спілкуватися між собою. З кожною новою порцією інформації вони могли повідомляти іншим, що відбувається, де вони знаходяться і багато іншого.

Деякі Вартові вирішили переслідувати того, хто вкрав кристал, тоді як інші зібралися навколо лабораторії, де все почалося. Їм не потрібно було заходити всередину, щоб зрозуміти, що відбувається, оскільки вони відчували енергетичні ударні хвилі навіть на півдорозі до поселення.

Через це деякі Вартові одностайно вирішили залишитися зовні та контролювати заворушення. Але багато Червоних вампірів хотіли увійти в лабораторію, щоб дізнатися, що відбувається. Зрештою, майже всі Червоні вампіри були орієнтовані на бій, вони відрізнялися від попереднього Вампірського поселення.

Якби вони не хотіли братися за зброю, вони могли б обрати більш мирне життя в інших районах. Але натомість ці Вампіри приєдналися до цієї фракції з певною метою, головним чином через лідерів.

"Впустіть нас! Ми маємо право знати, що відбувається!" - вигукнув вампір.

"Чи в порядку наш лідер? Всередині стільки енергії."

"Найімовірніше, обидва наші лідери б'ються. Це єдиний раз, коли я відчував стільки енергії в одному місці. Мабуть, щось пішло серйозно не так."

"Це той проклятий Лаксмус! Він завжди був гарячим на голову. Ми повинні увійти!"

Червоні вампіри розділилися в думках і зібралися в одному місці. Раніше єдиним, що стримувало дві сторони від бійки, була спільна робота двох лідерів. Але тепер, якщо вони не працювали разом, це могло легко призвести до розпаду всієї групи.

Все ж таки, Вартові могли стримати майже всіх їх лише своєю Тінню. Деякі Вампіри вже намагалися прорватися, але були відкинуті з великою силою. Це чітко показало їм, що розрив у силі між ними був величезним, але було невідомо, як довго Вартові зможуть їх стримувати, оскільки людей збиралося все більше і більше.

"Що відбувається всередині? Без сумніву, Лаксмус і Лейла б'ються, і Ксандер теж працює з нею?" - подумала Ешлі.

"Я думав, ти такий самий, як я, що ти ненавидів людей за те, що вони зробили, і хотів або позбутися їх, або перетворити, але чи був ти весь цей час подвійним агентом?"

Ешлі переживав внутрішню боротьбу, бо згадував свої часи з Полом до і після того, як той став вампіром. Вони пройшли через сутички та битви, і, чесно кажучи, було багато випадків, коли він бачив, як люди чинили так само жорстоко одне з одним через свої переконання.

Це змусило його на мить подумати, що навіть якби не було Вампірів, люди знайшли б щось інше, через що воювати. Насправді, до того, як вони дізналися про існування Вампірів, багато користувачів з вищими здібностями ставилися до нижчих, як до покидьків. Нинішній стан речей здавався схожим.

Ешлі похитав головою.

"Ні... це нічого не змінює... Пол мертвий, як і моя сім'я... це правильний шлях."

*** *** ***

Всередині лабораторії Лаксмус завершив свою трансформацію, тоді як тіло Лейли залишилося майже незмінним, хоча вона використовувала меч і свою силу. Вона опанувала форму Справжньої Ханіми, яка поєднувала всі три її форми в одну, і тепер вона постійно перебувала в цій стадії.

Протягом багатьох років відбувалися незначні зміни, такі як збільшення її рогів, зміна їхнього кольору залежно від того, яку емоцію відчувала Лейла, серед іншого, але тепер вона мала лише одну форму і була готова битися в будь-який час.

Лаксмус негайно викинув руку, і прямо над його плечем відкрився великий портал. Звідти з'явилася гігантська чорна Тінь, яка імітувала рухи його руки. Це було так, ніби велетень завдав удару, тільки це було майже неминуче і могло заблокувати більшість атак.

"Ми давно планували виступити проти тебе, Лаксмусе!" - вигукнула Лейла, тримаючи в руці чорний меч. Її руки почали червоніти, ніби вони палали, і незабаром дивне жовте сяйво вкрило весь меч, роблячи його набагато більшим.

Коли рука Тіні досягла кінчика її меча, вона зробила випад вперед, і їй вдалося проткнути Тінь, змусивши її розсіятися. Однак Лейла не зупинилася, бо знала, що не може собі цього дозволити. Тому вона почала завдавати ударів безперервно, так швидко, як тільки могла, розрізаючи гігантську руку тіней. Її єдиний Блейд майже виглядав так, ніби перетворився на три, оскільки жовта Аура розділилася, і в її атаках з'явилося залишкове зображення сили. Потім Тінь зрештою зникла, і Лаксмус міг бачити лише неушкоджену Лейлу.

"Розумію. Ти тренувалася проти того свого Вартового, щоб зрозуміти, як працює моя Тінь. Це цікаво, але давай подивимося, як ти впораєшся з цим!"

Рот Лаксмуса широко відкрився, і прямо перед ним сформувалася куля червоної енергії. Вона була розміром з баскетбольний м'яч, але незабаром почала стискатися, і навколо неї зібралися червоні частинки.

Побачивши це, Лейла почала відчайдушно обертати свій меч за годинниковою стрілкою. Її руки змінювали кольори щосекунди, вкриті всіляким полум'ям. Потім, відкривши рот, вона видихнула вогонь на меч. Це було зовсім не маленьке полум'я, оскільки вогняний млин ставав все більшим і більшим, і за лічені секунди він майже торкався стелі великої лабораторії.

"Мені доведеться запозичити більше твоєї сили... він знову використовує ту дивну енергію, про яку ти говорив", - сказала Лейла.

"Це Енергія Селестіалів, і я можу дати тобі трохи, але ти повинна пам'ятати, що твоє тіло, хоч і сильне, недостатньо міцне, щоб впоратися з нею, як інші."

"У тебе немає ні мітки, ні власної Енергії Селестіалів. Ти лише час від часу позичала її в мене", - пояснив меч.

"Я знаю, але якщо я не позичу її зараз, я помру, тож який у мене вибір?!"

Саме тоді Лаксмус випустив червоний промінь енергії зі свого рота, і він попрямував прямо до великого колеса полум'я, яке Лейла створила, обертаючи меч руками.

Але сталося щось дивне, перш ніж червоний промінь зміг торкнутися полум'я. Погляд Лейли почав ставати майже чорним. І хоча вона не усвідомлювала, що відбувається, колір її вен також почав змінюватися.

У той же час крики та плач незліченних людей почали ставати гучнішими в її голові, і здавалося, ніби вона могла чути їх безпосередньо.

"Живи ці почуття, перетвори ці негативні думки на власну силу!" - Лейла виклалася на повну.

Промінь відштовхував Лейлу назад. Але вона почала обертати меч швидше, і почало формуватися більше енергії, протидіючи потужній аурі крові Лаксмуса. І зрештою, червона аура почала зменшуватися, і через деякий час атака червоним променем нарешті закінчилася. Лейла стояла неушкодженою, переживши потужну атаку.

"Я знав, що ти особлива. Інакше Іммортуї ніколи б не дозволив тобі залишити цей меч."

"Цей меч пройшов через надто багато рук, намагаючись знайти когось гідного, і схоже, що ти саме та людина," - сказав Лаксмус.

"Однак я сприймаю це лише як чергове випробування, ще один спосіб довести собі, що я заслуговую на місце поруч з Іммортуї, а не просто бути звичайною послідовницею!"

"Всесвіт мусить відповісти мені. Інакше я змушу його розсипатися на друзки!" - Лаксмус змахнув крилами, повільно здіймаючись у повітря.

Тінь зібралася навколо його спини, створюючи більшу копію його самого. Його нігті стали довшими й гострішими, а біле світло в його тілі засяяло яскравіше.

Тим часом Лейла змахнула мечем, тримаючи його біля себе, і втупилася в Лаксмуса. Чорні вени піднялися до її чола і продовжували рости. Коли вона розплющила очі, одне з них уже стало абсолютно чорним.

"Я так довго на нього чекала… так довго… Я НЕ МОЖУ ЗАРАЗ ПОМЕРТИ!"