Розділ 1777 — Хаос!

На цей час майже кожен у Вампірському поселенні мав певне уявлення про те, що відбувається, і саме тому більшість із них зібралися біля великої Лабораторії, де Вартові намагалися тримати ситуацію під контролем.

Вони вже кілька разів використовували свою Тінь, щоб вгамувати найбільш буйних або відтіснити розгублений і розлючений натовп від Лабораторії. Але, оскільки кількість людей зростала, Вартовим ставало все важче контролювати натовп.

Було очевидно, що напруга зростає, оскільки люди не отримували жодних відповідей, а ці Вампіри хотіли знати, що відбувається.

"Ви, кляті зрадники!" - вигукнув один вампір. "Ми повинні були спочатку все обговорити."

"Б’юся об заклад, Лаксмус знайшов Червоне серце і вже вирішив, що з ним робити. Це не те, чого хотів би Квін!"

"Він правий!" - вигукнула жінка, і незабаром у натовпі почали скандувати ім’я Квіна.

"Квін! Квін! Квін!" - натовп ставав усе гучнішим. Зрештою, більшість із них приєдналися до руху, вірячи, що Квін, останній офіційний король Вампірського поселення, хотів захистити Вампірів за будь-яку ціну.

"Я щойно отримав інформацію, і згідно з нею, Лаксмус напав на Зелене Місто, і схоже, що він таки дістав Червоне серце. Тож це, мабуть, причина, чому вони двоє б’ються!"

Зрештою, новини про те, що зробив Лаксмус, поширилися б, бо було надто багато свідків. Як би ретельно Лоґан не намагався приховати інформацію, вона врешті-решт мала вийти назовні, і для Червоних вампірів, яких і так цуралися в усьому світі, це були жахливі новини.

І коли вони почули слова вампіра, інші Вампіри попереду більше не могли цього терпіти, і група з трьох осіб почала атакувати. Вони не лише бігли до лабораторії, їхні очі були червоними, як і аура всередині них, що почала активуватися.

Це був перший випадок, коли замість того, щоб просуватися вперед, вони вирішили атакувати, і, бачачи це, здавалося, що вони були не єдиними, хто планував увірватися. Вони прямували прямо до одного з вартових, і раніше той використав би свою Тінь, щоб відштовхнути їх або схопити в повітрі, але він не зробив ні того, ні іншого.

Ешлі, який був приблизно за п’ять метрів, спостерігав за ситуацією. У нього була своя група Вампірів, про яку треба було турбуватися, але сторона праворуч від нього була, безсумнівно, більш галасливою та активною, ніж його власна.

Саме тоді він помітив легкий рух Вартового.

"Тільки не кажи мені, що він..." - перш ніж Ешлі встиг щось зробити, інший Вартовий підняв руки і кинув маленький кинджал у натовп Вампірів, що наближалися. Він миттєво пронизав голову вампіра, і той одразу впав.

Потім Вартовий показав свої руки, виявивши, що в нього є ще кілька кинджалів, готових до кидка в будь-який момент. Двоє інших зупинилися на місці, і піт стікав по їхніх обличчях. Вони надто нервували, щоб зробити ще один крок, боячись, що наступна атака прилетить у їхній бік.

Обидва вони добре усвідомлювали прірву між силою Вартового та їхньою власною, і тепер, коли вони охололи, нарешті зрозуміли, якою великою помилкою було йти проти нього. Насправді вони були необережними лише тому, що не очікували, що він їх вб’є.

"Що ти робиш?!" - Ешлі більше не міг цього терпіти, відійшовши зі своєї позиції. "Ти міг просто використати свою Тінь, щоб відштовхнути їх. Тобі не обов’язково було його вбивати!"

Вартовий подивився на інший натовп вампірів, який поступово замовк, і ніхто більше не здавався готовим кинутися вперед.

"Я вважаю, що результат моїх дій говорить сам за себе," - відповів Вартовий. "Вони більше не такі буйні, як раніше."

"Вони просто хвилюються," - прогарчав Ешлі. Його кулаки були стиснуті й тремтіли від чистого гніву та розчарування, які він відчував у цей момент.

"Вони приєдналися до нашої групи, думаючи, що ми змінимо ситуацію, вони просто хочуть знати, що відбувається, а тепер... ти просто вбив когось, одного з наших, ось так просто?"

Вартовий посміхнувся у відповідь.

"Я - Вартовий, а він був лише простим Червоним Вампіром. Вони повинні нас слухати. Я бачу, що не зробив нічого поганого." Ешлі насупився на Вартового, підійшов до мертвого вампіра і обережно підняв його тіло.

"Цей вампір, хтось його знає?" - запитав він у натовпу.

Тоді одна вампірка в групі, у якої по обличчю текли сльози, підняла тремтячу руку. Вона виглядала як молода доросла, можливо, років двадцяти, але з Вампірами це було важко визначити.

"Він... він мій батько," - сказала вампірка, її голос здригнувся наприкінці.

Тримаючи тіло в обох руках, Ешлі підійшов до неї й обережно передав його молодій вампірці. Потім, розвернувшись, Ешлі вишкірив ікла на Вартового, що посміхався.

"Життя є життя! Мені сказали, що в цій групі не буде дискримінації за рангами! Ти... такий самий поганий, як і ті, хто вбив мою сім’ю!"

Вишкірити ікла на інших Вампірів було серйозною погрозою, і, знаючи це, Вартовий негайно відповів. Він миттєво кинув кинджали в бік Ешлі. Саме тоді піднялася стіна з Тіні, зупинивши їх, але потім вона розбилася. Ешлі побіг до іншого Вартового зі своєю загартованою кривавою аурою, перетворивши руку на смертоносний кіготь.

"Що ти робиш? Він намагається напасти на іншого Вартового, зупиніть його!" - закричав Вартовий, очікуючи, що інші кинуться йому на допомогу. Але, на його подив, Червоні вампіри відреагували першими, набравшись сміливості, і тепер кинулися на інших Вартових.

Водночас не всі в групі Червоних вампірів були з цим згодні, і почався конфлікт. Цей інцидент справді спровокував внутрішню боротьбу між Червоними вампірами.

Кривава аура, брязкіт зброї та крики болю лунали по всьому поселенню, оскільки бій між Ешлі та іншими вартовими також розпочався.

"Подивись, що ти накоїв!" - сказав Вартовий, використовуючи свій кинджал, щоб відбити кігті Ешлі. Його атаки були невблаганними, але двоє здавалися рівними за силою.

"Іноді заради майбутнього доводиться йти на невеликі жертви," - відповів Ешлі. "Знаєш, я майже забув після всього цього часу, що саме Лаксмус убив Пола!"

*** *** ***

Неподалік від метушні сім’я з трьох осіб, Кев, Джун і Ксандер, трималися непогано. Принаймні достатньо добре, щоб захистити себе. І Джун, і Кев були неабиякими бійцями, коли справа стосувалася Вампірів. Їхню ауру легко можна було вважати на рівні Вартових.

Однак Вартові мали перевагу у своїй Тіні та, на даний момент, у чисельності. Тож можна було впевнено сказати, що троє здебільшого оборонялися від останніх.

Саме тоді троє вартових кинулися в атаку, тоді як двоє інших трималися позаду і використовували свої навички, такі як криваві кулі та криваві розрізи, щоб підтримати своїх товаришів по команді.

Попри все це, вони не могли завдати шкоди цій трійці завдяки Здібності туману Ксандера та здібності, яку він вивчив давним-давно, тій самій, що належала ночі десятого лідера. Крім того, огорнувши себе та двох своїх дітей Туманом, він ускладнив їхнє виявлення.

Б'ючись у Тумані, вони могли атакувати з різних боків, створюючи враження, ніби вони знаходяться в місцях, де їх насправді не було. Троє вартових у Тумані були збентежені, коли раптово побачили потужний удар ногою, що летів праворуч від них.

Один із них підняв Тінь, щоб заблокувати атаку, а інший Вартовий спробував відповісти на удар кулаком. Але його кулак влучив лише в дим. Він розсіявся, ледь помітно виявивши зображення пальта, яке носив один із трьох, але Туман невдовзі повернувся.

"Не можу повірити, що маю це визнати, але я досі живий лише завдяки Кеву та Джун."

"Я знаю, що ми готували їх до цього дня і зробили все можливе, щоб допомогти їм вижити, якщо щось подібне станеться, але вони перевершили мої очікування."

"Єдина проблема в тому, що нам робити? Ми не можемо завдати їм шкоди, але й вони не можуть завдати шкоди нам, і якщо це питання часу..."

Саме в цей момент вартові зовні спробували дещо зробити. Замість того, щоб обережно спрямовувати свої атаки на підтримку товаришів по команді, вони почали атакувати Туман там, де інших не було.

"Твоя здатність дратує, але схоже, що ти теж чомусь не можеш використовувати свою Тінь."

"Ми зрештою дістанемося до вас, якщо знищимо цей Туман, змусивши вас витратити більше МС-клітин." Один із Вартових посміхнувся, кажучи це, і Ксандер зрозумів, що той має рацію.

Чи зможемо ми перемогти? Чи зможемо ми перемогти втрьох проти п'ятьох?

Тільки-но він подумав про це, як усі раптом почули гучний удар. Він був глибоким і низьким, і здавалося, що звук долинає згори.

Озирнувшись на секунду, вони побачили, що вибух зруйнував зовнішню частину підземної бази, а невеликий землетрус від цього створив великий отвір майже на половину висоти стелі.

"Хтось увірвався... Це Дампіри?" подумав Ксандер, побачивши, як велика група людей входить на базу.