Розділ 1778 — Зіткнення червоних лідерів

Крики постійно бриніли в голові Лейли, коли вона використовувала силу Селестіального Чорного меча. Вона не знала, що це за крики і чиї вони, як і не знала, чи всі, хто користувався мечем, відчували те саме, чи це було тому, що вона була Гання і краще налаштовувалася на емоції інших?

Хай там як, вона знала, що справа не лише в криках. З кожним криком вона ніби відчувала біль тієї людини, усе, через що вона пройшла. Усі ці почуття, фізичні чи емоційні, ринули їй у голову.

Цього було достатньо, щоб звести декого з розуму, навіть якби вони відчували таке лише короткий час, але Лейла була сильною. Їй доводилося постійно контролювати свої емоції, щоб використовувати сили меча та свою справжню форму Гання.

Зрештою, саме негативні емоції живили її, і саме тому вона вважала, що цей меч - ідеальний партнер, призначений для неї. Чим більше болю вона витримувала, тим сильнішою ставала.

"Тепер я попереджаю тебе знову. Я віддаю тобі всю свою енергію, або принаймні стільки, скільки, на мою думку, може витримати твоє тіло."

"Якщо я дам тобі більше, ти повністю збожеволієш. Тож спробуй закінчити цей бій швидко... інакше ти можеш навіть збожеволіти!" - сказав меч.

Лейла не могла відповісти, бо її концентрація була зосереджена на мечі під час використання цієї сили, але вона чітко почула ці слова.

Лаксмус завис у повітрі, а його Тінь створила більшу версію його самого, схожу на демона, що прийшов знищити весь світ. Він був розлючений як ніколи і почав створювати сферу червоної аури в роті та обох руках.

Наступної миті він випустив їх усі прямо в бік Лейли, летячи до неї.

Побачивши це, Лейла встромила свій меч у землю, яка легко піддалася. Водночас навколо кімнати з'явилося безліч маленьких чорних куль. Вони плавали всюди, і здавалося неможливим уникнути їх усіх.

Поки Лаксмус летів, він зачепив кілька з них, і щоразу, коли він це робив, з них розгортався набір Духовних ланцюгів, намагаючись зв'язати і сповільнити Лаксмуса, але він був буквально звіром.

Він продовжував летіти і використовував промінь зі свого рота, щоб знищити ланки Духовних ланцюгів, що були на ньому.

Піднімаючи меч, Лейла помітила ще одну атаку, що летіла на неї. Тож замість того, щоб крутити меч, як минулого разу, вона змахнула ним і відбила червону ауру під кутом.

Це спрацювало: атака відскочила і врізалася в стіну, розбивши її на шматки, і удар був настільки потужним, що здригнулася вся будівля. Потім Лаксмус випустив ще один червоний промінь, і Лейла наполовину очікувала, що він полетить прямо на неї, але замість цього він залишив руку Лаксмуса і пішов у землю.

"Знизу!" - вигукнув меч, здатний відчути енергію.

Лейла негайно відступила і спробувала рухатися якомога швидше, але атака червоним променем почала ставати більшою і ширшою, вистрілюючи вгору. Нарешті пил осів, коли червоний промінь розсіявся, і тепер більша частина стелі лабораторії була знищена.

Що стосується Лейли, то завдяки попередженню меча вона залишилася цілою, але на її руці була досить глибока рана. Проте вона не переймалася цим, бо наступної миті з'явилося полум'я, яке огорнуло рану, і тепер пошкодження на її руці майже зникло.

"Я не можу просто захищатися. Я повинна також атакувати!" - подумала Лейла, піднімаючи себе в повітря за допомогою своїх Сил Телекінезу.

Меч почав світитися жовтим, і невдовзі після цього вона почала завдавати ударів по повітрю так швидко, як тільки могла. Щоразу вилітали великі жовті лінії аури.

Тепер Тінь навколо Лаксмуса почала огортати його кулаки, і він полетів прямо на Лейлу. З Тінню, що вкривала його кулаки, він вдарив по жовтій аурі, ніби це було ніщо, і миттєво прорвався крізь неї, не отримавши жодної подряпини.

"Тінь більш конденсована, коли він використовує її таким чином, а ще в нього є його природна сила... він звір!"

На додачу до цього, швидкість Лаксмуса була високою, оскільки він уже досяг Лейли і врізався прямо в її тіло. Він штовхав її крізь стіни лабораторії, пробиваючи їх одну за одною. Щоразу, коли спина Лейли вдарялася об щось, сила була такою великою, що вона відчувала, ніби її вдарив космічний корабель.

Зрештою, Лаксмус змінив напрямок і штовхнув її вгору до неба і за межі поселення. Потім він завдав їй сильного удару ногою, відправивши далеко в повітря.

Кров потекла з рота Лейли, і коли вона розплющила очі, то зрозуміла, що майже торкається стелі підземного поселення, і не тільки це, Лаксмус водночас заряджав ще одну зі своїх атак Червоною аурою, поєднуючи руки та рот.

"Що це за шум, який я чую... крики болю... але вони не в моїй голові." - подумала Лейла.

Саме тоді вона помітила з цієї висоти, що може бачити, що відбувається, і хаос, що розгортається в поселенні. Схоже, зараз ішла громадянська війна, і це було між її власними людьми.

Незалежно від того, чи була вона подвійним агентом, Лейла довго тренувалася і жила з цими Вампірами. Однією з її цілей було показати цим вампірам, яким промили мізки, іншу точку зору, але вона бачила, як деякі з них забувають усе, через що пройшли, і нападають одне на одного.

"Це частково моя провина... І я повинна з цим розібратися!"

Лейла простягнула руку, і з'явилися чорні кулі, коли вона почала поглинати негативні емоції від бійки. Водночас чорні кулі, що з'явилися раніше, також почали рухатися.

Лейла використовувала свій телекінез, щоб керувати чорними кулями, і кожна з них швидко рухалася до Лаксмуса. Було вже запізно, коли останній помітив їх усіх навколо себе.

Вони кинулися до нього, і якби хоч одна з них торкнулася його, це створило б Духовні ланцюги з негативних емоцій і почало б зв'язувати його. Лаксмус намагався використати свою силу, щоб вирватися з них, але їх було занадто багато.

Усе більше ланцюгів почали обмотувати Лаксмуса з ніг до голови, і зрештою вони вкрили все його тіло, ніби кокон.

Тримаючи меч біля грудей, добре око Лейли, яке ще не повернулося до нормального стану, почало трохи змінюватися.

"Я казав тобі припинити брати з мене більше енергії. Що ти робиш?!" - закричав меч.

Меч почав світитися яскраво-білим кольором, і його форма почала змінюватися. Це було майже так, ніби хтось використовував Зброю душі. Чорний меч повністю змінився, і тепер він мав форму лука.

Маркування на луці було таким самим, як і на мечі, і було розміщене посередині. Він був чорним, і можна було сказати, що лук зроблений з того самого матеріалу, що й меч, просто по його вигляду, бо це була та сама зброя.

Що стосується стріли, Лейла відкрила рот. Зазвичай вилітало полум'я, але цього разу почала формуватися яскраво-жовта енергія.

"Мамо, дякую, що віддала мені свою енергію. Твою, мою і всю ту енергію, яку я збирала весь цей час... Я використаю її всю заради доброї справи!" - подумала Лейла.

Потім вона витягла стрілу Ці зі свого рота. Спочатку вона була маленькою, але незабаром почала збільшуватися в розмірах. А щодо того, чому стріла вийшла з її тіла, то це тому, що вона не була звичайною Ци.

Вона була створена з її власної життєвої Ці. Вона пульсувала, стаючи то більшою, то меншою, ніби була живою. Поклавши її на тятиву і натягнувши, Лейла не вагалася і відпустила її.

Після того, як стріла вилетіла, все не закінчилося, оскільки вона використала свої сили, щоб закрутити стрілу і прискорити її настільки, наскільки могла. Кайдани, що сковували Лаксмуса, почали зникати, тому вона знала, що це, швидше за все, її останній шанс.

Однак, саме тоді, коли стріла вже майже мала влучити в Лаксмуса, величезний вибух здригнув усе поселення. Повернувши голову і вдивляючись у бік вибуху, Лейла здогадалася, хто був відповідальний за це.

"Ерін..."