Розділ 1782 — Остання атака!

Використовуючи Чорний Небесний Меч, який перетворився на лук, Лейла мала зосередитися, щоб не втратити контроль над собою. Тим паче зараз, коли вона щойно витягла стрілу Ци, хоча це була не просто стріла Ци, а створена з її життєвої сили.

Протягом тривалого часу Лейла утримувала в собі Ци двох людей: свою власну та своєї матері, яку вона отримала після її смерті. Це дозволяло Лейлі мати багато Ци в тілі, значно більше, ніж іншим.

Спочатку Лейла думала, що нічого з себе не представляє, і стала сильнішою лише завдяки двом речам. По-перше, формі Гання, на яку її перетворив Квін, а по-друге - Ци її матері.

Навіть зараз вона використовувала Енергію Селестіалів з меча. Проте Лейла нескінченно тренувалася зі своєю Ци протягом років, які провела з Червоними вампірами. Вона намагалася вдосконалити не лише свої навички володіння мечем, сили Гання та інше, а й свій обсяг Ци.

З часом вона зрозуміла, що може накопичувати величезну кількість Ци. Так само, як і її мати. Яблуко від яблуні недалеко падає. Лейла змогла тренувати цю Ци і дозволити їй розширюватися всередині свого тіла, саме тому вона змогла майже на рівних протистояти Лаксмусу. І не лише через інші фактори.

Вона навіть використала свою Ци, щоб зруйнувати Тінь Лаксмуса, яка здавалася рівнем вищою і потужнішою за Тінь Квіна. Хоча вона мала велику кількість Ци, вона використовувала все в одній атаці, щоб завдати якомога більше шкоди. Проте ця атака стрілою з життєвої сили назавжди вилучила б Ци з її тіла.

Хоча це була не вся її Ци, знадобилися б роки, щоб знову наростити її до поточного рівня. Коли вона була готова натягнути лук і випустити стрілу, вона почула гучний вибух.

"Ця сила, без сумніву, це Ерін!" - подумала Лейла.

Відвернувши погляд від битви на секунду, вона побачила, що Лаксмус уже виривається з ланцюгів. Кілька ланок було розірвано, і вона відчула велику, потужну силу, що намагалася вирватися на волю.

У неї не було часу відправити більше чорних плям у бік Лаксмуса чи його рук. Без вагань вона випустила стрілу. Потім, використовуючи свої сили, вона спрямувала стрілу якомога швидше і штовхнула її вперед.

В останній момент Лейла побачила, як чоловік вирвався на волю, але була змушена відвернутися. Коли стріла влучила, вся територія освітилася яскравим білим світлом. Воно розширювалося, як куля, але коли торкнулося будівель і стіни поруч, то не завдало їм шкоди.

Що стосується Лаксмуса, то тут історія була зовсім іншою. Там, де він був, утворилася велика діра, що йшла глибоко в землю, занадто глибоко, щоб Лейла могла побачити Лаксмуса.

Лейла була виснажена після того, як випустила стрілу, і повільно опустилася вниз, оскільки не мала достатньо сил, щоб нормально літати.

"Боюся, ми програли цей бій", - сказав Меч. "Ми зробили все, що могли. Я знаю, що ти все ще можеш витиснути з себе більше і продовжувати використовувати мене, але це безглуздо. Я хочу, щоб ти принаймні насолодилася своїми останніми моментами в спокої".

Чорний колір, що пробігав венами Лейли та в її очах, почав зникати. Її лук знову перетворився на меч, коли Лейла нарешті приземлилася на підлогу, поруч із великою дірою, яку вона зробила.

Крики в її голові припинилися, як тільки Меч перестав давати їй силу Селестіалів. Як і сказав Меч, це був спокійний момент, але тільки для неї. Неподалік вона все ще чула крики та звук зіткнення зброї.

Поки вона дивилася на діру, на краю раптом з'явилася чорна рука, і, ніби монстр, що виповзає з пекла, Лаксмус розтрощив землю і підтягнувся.

На його правій руці була діра розміром з м'яч для гольфу, а інша була близько до ліктя. Він, швидше за все, намагався захиститися від стріли, але вона пройшла крізь його руку.

"Що ж, минуло багато часу з того моменту, як я востаннє кровоточив. Тепер я бачу, чому ти заслуговуєш на цю зброю", - сказав Лаксмус, коли його кров стікала з кінчика пальця на землю.

Як не дивно, як тільки крапля торкнулася кам'янистої поверхні, вона почала шипіти, ніби кров була кислотною.

"Я не знаю, що ти зробила, але я не можу зцілитися, і через це я зроблю так, щоб ти теж ніколи не змогла зцілитися!"

Лаксмус побіг у бік Лейли. Хоча Меч сказав їй здатися, вона просто не могла цього зробити, оскільки в її голові з'явилися певні образи. Вона відчайдушно підтягнула Меч перед своїм животом, над місцем, куди Лаксмус планував вдарити.

Коли удар припав, тіло Лейли злетіло в повітря від сили, Меч залишився цілим, але сила удару ледь не пройшла крізь Меч, оскільки вона відчула біль у всьому тілі.

"Минуло так багато часу... минуло так багато часу... я навіть забула, як він виглядав".

"Чи можеш ти взагалі уявити, скільки це - тисяча років... скільки часу... скільки моїх хороших спогадів... про нього згасло... і коли я побачила того, хто на нього схожий... скільки надії це принесло".

Тепер важко поранена, вона повільно підняла голову і побачила Лаксмуса, чий кулак був готовий знову вдарити її в живіт. Проте вона все ще не здалася, і замість того, щоб заблокувати атаку, Лейла цього разу махнула своїм Мечем прямо по кулаку Лаксмуса.

Однак, на відміну від попереднього разу, вона не була йому рівнею за силою. Натомість її миттєво відкинуло, і вона з гуркотом врізалася в землю біля лабораторії. Удар був потужним, оскільки ударна хвиля, створена падінням Лейли, зруйнувала кілька будинків поблизу лабораторії.

Лейла викашляла величезну кількість крові з рота.

"Я повинна зосередитися, використати внутрішнє полум'я в моєму тілі, щоб залікувати рани... використати Ци, щоб зосередитися на клітинах, щоб вони відновилися".

"Чорт, як боляче... хоча я використала всю залишкову Ци для захисту, він зміг завдати такої шкоди", - подумала Лейла.

Незабаром вона відчула, як здригнулася земля, коли Лаксмус приземлився перед нею і втягнув крила в тіло.

"Я думав, Іммортуї довірив би свій Меч комусь набагато сильнішому. Я робив тобі компліменти раніше, бо думав, що побачу більше".

"Але замість цього ти раптом стала такою слабкою. Ти справді його слуга? Це справді було випробування?" - запитав Лаксмус.

Лейла дивилася на нього. Вона знала, що може розраховувати лише на одне.

"Ми не повинні зараз битися!" - сказала Лейла, коли з її рота витекло ще більше крові. "У нас є серйозніші проблеми, з якими нам потрібно розібратися прямо зараз!"

"Ти маєш рацію. Мені потрібно повернути свій гніздовий кристал, а потім використати Червоне серце, але поки що я розберуся з тобою". Лаксмус відкрив рот, і червоний промінь енергії почав накопичуватися.

Кривавий подих Лаксмуса був однією з його найсильніших атак, і без сили Меча Селестіалів у Лейли не було способу зупинити його.

Тримаючи Меч, Лейла встромила його в землю і змогла підвестися. Її ранам все одно знадобиться час, щоб загоїтися, і вона точно не буде на 100 відсотків готова.

"Я знаю, ти казав, що не хочеш давати мені більше сили."

"Я знаю, ти хочеш, щоб я померла спокійно, але, будь ласка, дозволь мені завдати йому хоча б одну останню рану, щоб допомогти тому, хто битиметься з ним наступним!" - сказала Лейла Мечу, піднімаючи його і тримаючи обома руками.

Раптом збоку Лаксмус отримав потужний удар, і його відкинуло в повітря в інший бік. За одну мить Лейла пропустила те, що щойно сталося.

Там, де раніше стояв Лаксмус, тепер стояла Лицарка в обладунках кольору золотої троянди, з велетенським довгим мечем у руці та катаною Блейд за спиною.

"Вона має рацію. Ви двоє не можете битися одне з одним зараз, якщо хочете мати хоч якийсь шанс пережити цей бій." Лицарка золотої троянди міцно стиснула руків'я свого меча.

"Я зроблю все, щоб усі Вампіри зникли з цього світу!"

У наступну мить, коли Лейла міцніше стиснула Меч, вона навіть не побачила, як Лицарка подолала відстань між ними і як їй вдалося уникнути її меча.

Все, що Лейла могла бачити, - це кров, що бризкала в повітря, і обличчя людини, яка на неї напала.

"Е... рін..." - Лейлі якимось чином вдалося вимовити ім'я Лицарки золотої троянди, королеви Дампірів.