Розділ 1787 — Дампірський потяг

Без сумніву, те, на що зараз дивилася Лейла, було Кістяним кігтем. Один із Чотирьох Королів світу Фамільярів. Знову хтось, кого вона давно не бачила, збурив давно забуті спогади.

Кістяний кіготь... спочатку він був пов'язаний із Квіном. Але коли Квін занурився в сон, цей Фамільяр покинув його.

"Пізніше Вампіри все менше і менше схилялися до використання Фамільярів через усі смерті, що постійно ставалися з ними. Я чула чутки, але не думала, що це правда. Що спільного у Ерін та Квіна, що вони обоє змогли зв'язатися з Кістяним кігтем?" - подумала Лейла.

Хитнувшись, Лейла помітила, що її зір трохи згасає. Це було не через рану на руці, яка вже частково загоїлася. Натомість це було через енергію Чорного меча. "Ти близька до своєї межі стримування сили. Якщо Енергія Селестіалів від мене поглине тебе повністю, навряд чи ти зможеш вибратися. Хто знає, що станеться з тобою тоді", - попередив меч.

Коли меч промовив ці слова, Лейла відчула пекучий біль у лівому оці, яке вже наполовину почорніло.

Кістяний кіготь підняв меч Демонічного рівня своїми великими кігтями й телепортувався, з'явившись поруч із Ерін, а потім повернув їй меч. Побачивши в цьому можливість, Лейла використала свої Сили Телекінезу, щоб потягнути руку і повернути її до себе.

Зрештою, вона знову приєднала руку за допомогою свого Грін-полум'я. Вона кілька разів повернула зап'ястя, щоб переконатися, що все працює справправно, але в неї не було багато часу на щось інше, оскільки кіготь рухався прямо на неї.

Негайно використавши свій чорний меч, який давно повернувся до своєї початкової форми, вона зіткнулася з довгими кігтями Кістяного кігтя. Здавалося, йшла боротьба сил, але Лейла перемогла, прорвавшись крізь захист.

Перш ніж вона змогла додати сили у свою атаку, вона відчула, що тиск на неї зник, і так воно і було. Кістяного кігтя більше не було перед нею.

"Ззаду!" - вигукнув меч.

Прислухавшись до слів, Лейла розвернулася і спробувала заблокувати атаку. Її маневр був надзвичайно вдалим, оскільки вона відбила атаку, що насувалася.

"Дозволь мені взяти контроль. Я захищу тебе. Ти ж довіряєш мені тепер, правда? Ти віриш, що я можу подбати про нас обох і вибратися з цього живими."

"Тож ти просто зосередься на тому, щоб не дати енергії взяти гору, а я захищу нас обох."

Іншого вибору в Лейли не було, і вени, що проступали на її руках, хоча інші не могли їх бачити, тепер піднялися до серця і частково вгору до голови, до мозку.

Одне з очей Лейли все ще було на третину білим. Коли Кістяний кіготь знову пішов в атаку, Лейла відбила його і навіть перейшла в наступ, завдавши удару у відповідь.

Вона влучила в звіра, змусивши його відвести плече назад у спробі розсіяти удар, оскільки сила атаки також змусила його припинити безжальні телепортаційні атаки.

"Я навчив тебе всьому, що знав про фехтування, але ти ніколи не мала використовувати меч."

"Зрештою, ти можеш битися краще за допомогою власних сил, тому ми вирішили не йти цим шляхом."

"Однак цей клятий монстр слабший за двох інших, з якими ти билася, тому я принаймні переможу його для тебе!" - вигукнув меч, додаючи собі впевненості, попри те, що ніхто не міг його почути.

*** *** ***

Ерін почала обертати свій меч, і коли вона це робила, імпульс створював хвилі спеки, а раптом вони змінювалися на мороз. Вона давно опанувала приєднання предмета Демонічного рівня та меча, щоб плавно перемикатися між ними.

"Тепер, коли інший нас більше не відволікає, ми вдвох можемо битися на повну!" - вигукнула Ерін, міцніше стискаючи руків'я меча.

Хоча Лаксмус нічого не сказав, кожна клітина його тіла була на межі кипіння. У всьому всесвіті не було нікого, кого б він хотів розчавити більше, ніж її.

Тіньовий Купол, що оточував їх, почав опускатися, повертаючись до Лаксмуса. Оскільки він не працював, у ньому не було сенсу. Його рука все ще кровоточила, як і живіт.

Першим діяв Лаксмус, викинувши обидва кулаки одночасно в бік Ерін. Він був занадто далеко від неї, щоб його атаки спрацювали, але на півдорозі до цілі з'явилися величезні Тіньові кулаки, які попрямували прямо, щоб розчавити Ерін.

Підстрибнувши в повітря, Ерін уникнула ударів, що насувалися, і дозволила їм влучити в землю, створивши міні-кратер. Потім вона активувала перше кільце свого меча і випустила крижаний шип у бік Тіні.

З іншого боку, все ще перебуваючи в повітрі, Лаксмус спробував використати своє криваве дихання. Але до цього часу Ерін викрутила зап'ястя і спрямувала атаку на нього, але замість крижаного шипа це було вогняне дихання.

Приземлившись на свій попередній крижаний шип, вона не відчула шкоди і використала його як опору, щоб відштовхнутися і без вагань попрямувати прямо до Лаксмуса.

Лаксмус знову викинув кулак здалеку, його Тінь подовжилася, рухаючись на Ерін, як великий стовп. Хоча ця атака знову повністю оминула Ерін, це не мало значення.

Тінь розширилася і швидко поширилася, як павутина. Те саме сталося з іншим кулаком, і обидва почали переплітатися. Це сталося так швидко, що частина з них навіть зачепила Ерін, перш ніж вона встигла зреагувати.

І в той момент, коли Тінь увійшла в контакт з Ерін, вона відчула, що її рухи сповільнилися. Здавалося, що Тіньова павутина з усіх боків повільно огортає її і зменшується в розмірах.

Саме тоді Лаксмус відштовхнувся в ту ж секунду, коли його павутина спіймала Ерін, і його кулак засвітився червоним, коли він спрямував його прямо до її голови, маючи намір покінчити з нею одним ударом.

"Я можу вибратися звідси, якщо активую свою броню, але це займе час", - подумала Ерін, тому замість того, щоб ризикувати з бронею, вона зробила дещо інше. Прямо перед тим, як кулак Лаксмуса міг влучити в неї, між ними з'явився об'єкт.

Він засвітився, перш ніж набути форми, але матеріалізувалася темно-фіолетова оболонка, захищаючи Ерін від удару.

*** *** ***

Тепер далеко від цієї битви, на одній із напівзруйнованих будівель, Люсія спостерігала за всім боєм, і вона була не одна, оскільки капітан Ні також була з нею. Вони билися разом і захищалися від усіх, хто нападав на них, і коли Тіньовий Купол зник, це привернуло увагу багатьох людей, включаючи цих двох.

"Як... як у неї з'явився Фамільяр, що колись належав родині Грейлеш?" - Люсія стиснула руку.

"Я не знаю, але я дізнаюся, як тільки цей бій закінчиться", - відповів голос, і це був голос, до якого Люсія звикла.

"Пітер... і... і..."

Вона впізнала його, але не трьох інших поруч із ним. Після того, як Ксандер пояснив усе, Пітер дозволив йому піти з ним, і Пітер, на подив, добре його пам'ятав. Спочатку Ксандер думав, що може отримати удар, але Пітер запитав, чи він у порядку, що й привело їх сюди.

Ксандер правдиво сказав Пітеру, що хоча він сам не був серйозно поранений, Лейла потрапила у велику біду, і Ксандер навіть попросив про послугу, хоча знав, що не заслуговує на неї, і попросив Пітера допомогти Лейлі та врятувати їй життя. До того часу, як Пітер возз'єднався з Люсією, Ксандер пояснив Пітеру все, що міг, достатньо, щоб останній зрозумів ситуацію, що склалася, і зробив власні висновки.

Однак, подивившись на бій, що відбувався перед ним, Пітер вирішив, що краще не втручатися одразу, а дозволити двом лідерам фракцій послабити один одного, а потім, у слушний момент, він увірветься і розправиться з ослабленим, оскільки жоден із них не був їхнім союзником, йому було байдуже, хто з них програє, аби тільки з Лейлою все було гаразд.

"Це Дампір!" - сказала Джун, оголивши ікла і готуючись до атаки, але Люсія швидко підвелася.

"Все гаразд... вона нікому не завдає шкоди. Ми кілька разів рятували життя одне одному... Я можу поручитися за неї. Вона нічого не зробить", - сказала Люсія.

"А як щодо їхнього потягу?" - вказав Кев. "Ти можеш ручатися скільки завгодно, але ми всі знаємо, що вони не можуть втриматися перед цим потягом".

"Це неправда", - відповіла Ні. "Хоча ми справді відчуваємо потяг, коли перебуваємо поруч із Вампірами, ми можемо використовувати це, щоб або зміцнити себе, або просто придушити його. Повірте мені, не тільки я, а й усі Дампіри можуть контролювати себе".

Почувши це, на обличчях усіх з'явився дивний вираз розгубленості, включаючи Ксандера, тому що це було зовсім не те, у що їх змушували вірити.

"Стривай, а як щодо вашої Королеви? Вона така сама? Вона може контролювати цей потяг?" - запитав Ксандер.

Ні кивнула. "Звісно. Зрештою, саме вона навчила нас, як його контролювати".