Розділ 1797 — Справжня ненависть

У величезній спекотній пустелі відкрився портал. Використання порталів було заборонено давним-давно через закон, який запровадив Логан Ґрін, і інші планети та лідери погодилися з цим, але технологія ніколи не була втрачена, і багато хто продовжував використовувати її нелегально, не боячись потрапити в халепу.

Так само і для тих, хто зараз користувався цим порталом, це не мало великого значення. Дві постаті, тримаючись за руки, були викинуті з порталу. Їх викинуло з великою силою, і вони покотилися пустелею, поки одна з них не встала на ноги й не підняла іншу.

"Ти в порядку?" - запитала Ерін, обтрушуючи пісок зі свого одягу. Обладунки, які вона носила, тепер зникли, і вона була у своєму звичайному вбранні.

"Так, я в порядку. Моє тіло просто трохи болить", - відповіла Флора, піднімаючи з землі меч, який вона використовувала не так давно, але її пальці підвели її, коли вона спробувала схопитися за руків'я.

Придивившись, Ерін помітила, в якому жахливому стані була Флора. Усе її тіло було в синцях, а одна рука була навіть вивернута і зламана.

Відчуваючи її енергію, Ерін зрозуміла, що вона слабка, і Флора навіть зробила великий поріз на руці, щоб живити меч. Було дивно, як вона взагалі ще стоїть. Ерін знала, що її найближча підлегла може впасти будь-якої миті, якщо не отримає допомоги.

"Я маю подякувати тобі. Завдяки тобі я змогла вибратися зі складної ситуації. Буду відвертою, я не думала, що виживу після того. Тож дозволь мені допомогти тобі", - Ерін поклала руку на зламане плече Флори.

Коли Ерін передала енергію Ці Флорі, це дозволило останній легше зцілитися або прискорити процес загоєння.

"Будь ласка, якби тебе тут не було, ми б ніколи не зайшли так далеко", - Флора похитала головою.

Після того, як вона поглинула трохи Ці, Флора навмисно відсторонилася, не бажаючи забирати занадто багато енергії Ерін, оскільки їй також було зрозуміло, що Ерін надзвичайно втомлена, насправді, найбільш втомлена, яку вона коли-небудь бачила, але через гордість Ерін ніколи не показувала слабкість перед іншими, особливо перед своїми послідовниками.

"Хто це з тобою зробив?" - запитала Ерін, коли вони почали йти.

"Ти сильна, тому я не можу уявити багатьох, хто міг би завдати тобі клопоту, але, з іншого боку, наприкінці з'явилося кілька несподіваних облич".

"Це був той неживий. Той самий, що був на весіллі. Його сила і швидкість уже перевершували мої, але потім здавалося, що він має цю дивну енергію, той самий тип, який Червоні вампіри використовували, щоб допомогти їм трансформуватися".

"Після цього він посилився, і я нічого не могла вдіяти. На щастя, він був не найрозумнішою людиною і легко відволікався, що дозволило мені втекти".

"Хто були ці люди? Я не впевнена, чи були вони з Червоними вампірами, чи ні?"

Коли мова зайшла про Пітера, тіло Флори трохи тремтіло. Це був перший раз, коли вона була настільки приголомшена. Навіть лідер Корпусу вампірів, Енді, не був таким сильним.

"А, так, він... він демонстрував потенціал у минулому, і схоже, що він якимось чином зміг стати досить могутнім".

"Хто б міг подумати, що найслабший у всій академії досягне такого рівня", - відповіла Ерін.

На секунду Флора не була впевнена, чи не галюцинує вона, але здавалося, ніби Ерін посміхається, наче пишається цим фактом, і те, як Ерін говорила, було так, ніби вона знала нападника.

Флора на мить замислилася, а потім почала йти за своєю лідеркою.

Її телепорт був екстреним заходом, але насправді тут для них нічого не було. Вони приземлилися на самій Землі, але їх викинуло у випадковому місці, і як тільки вони зорієнтуються або кудись дійдуть, вони зможуть повернутися назад або планувати відповідно до ситуації.

Поки вони йшли нескінченною пустелею, попередня реакція Ерін мучила Флору, і врешті-решт вона не змогла стриматися і поставила запитання.

"Ерін... я не знаю, чи це занадто особисте, і вибач мені, якщо це так, оскільки я знаю, що ти не любиш багато говорити про своє минуле".

"Але той неживий, ти знаєш його? А як щодо інших? Ти також знайома з ними?" - запитала Флора.

Кроки Ерін на мить зупинилися, і Флора замислилася, чи зіткнеться вона з гнівом своєї лідерки, коли та обернеться.

"Так, я знала його, але це було моє життя до того, як я стала тією, ким є зараз, і навіть він був іншим у минулому".

"Це було ще до того, як світ дізнався про вампірів. З того часу минуло багато часу, тому важко було б уявити", - пояснила Ерін.

"Світ без вампірів..." - повторила Флора, уявляючи, як би це виглядало. Звісно, вампіри існували, але вони просто ховалися, але для Флори та майже всіх, хто живе сьогодні, вампіри стали нормою, і було б неважко зустріти одного з них.

"Тобі не варто хвилюватися", - продовжила Ерін.

"Навіть якщо я знаю їх, або будь-кого, з ким я зіткнуся, я ніколи не втрачу з поля зору мету. Я втратила занадто багато людей через цих вампірів, і я знаю, що для тебе це так само".

"Твоя ситуація нагадала мені мою власну, тому я вирішила перетворити тебе, як і мене. Я знала, що ти хочеш змінити світ, те, наскільки всі були толерантними та безпорадними через вампірів".

"І все це заради чого? Тільки тому, що вампір врятував світ тисячу років тому. Кумедно те, що цей вампір навіть не з'являвся з того часу".

Тільки тому, що один із них зробив трохи добра, не означає, що ми можемо пробачити все зло, яке вони всі вчинили і продовжують чинити.

Як завжди, Ерін розпалювалася, коли мова заходила про вампірів, але принаймні Флора могла поговорити з нею про минуле. Це сталося вперше, тому що раніше вона ніколи не відповідала на такі запитання.

Прогулянка була виснажливою, і оскільки вони не знали, з чим зіткнуться або на кого натраплять, бігти пустелею на повну силу було не найкращим варіантом, і поки що їхні тіла відновлювали Ці, яку вони втратили у війні.

"Який план на зараз?" - зрештою запитала Флора. "Дампіри, оскільки ми покинули їх, малоймовірно, що хтось із них виживе".

"Більшу частину наших сил знищив той інший лідер ще до того, як ми дісталися поселення, а тепер, коли решта зникла, залишилося лише кілька загонів дампірів, розкиданих тут і там".

"Після того, як вони дізнаються, що ми покинули основну групу, може бути важко переконати їх і знову згуртувати заради справи".

Ерін деякий час мовчала, перш ніж нарешті відповісти: "Є лише дві великі фракції вампірів, з якими потрібно розібратися".

"Червоні вампіри, які після смерті Лаксмуса будуть боротися і розваляться самі по собі, і Корпус вампірів".

"Без цих двох вампіри перестануть існувати, але є одна проблема. Корпус вампірів отримує велику підтримку від сім'ї Ґрін, але останнім часом певній групі вдалося змінити хід подій на свою користь".

"Під час тієї битви Джейк Грін був присутній. Маючи цю інформацію, ми можемо багато чого зробити. Однак відновлення сил Дампірів для чергового бою проти Корпусу вампірів та Грінів займе занадто багато часу, тому нам потрібно використати чиюсь іншу армію, щоб вона воювала за нас або разом із нами."

Нарешті вони побачили безкрає море та невелике портове містечко на березі. Навколо нього був зведений мур, і там, здавалося, було багато Мандрівників та інших людей.

"Тут немає бази Корпусу вампірів, і ти бачиш прапор міста на підтримку Чистих. Схоже, удача все ще на нашому боці. Давай зустрінемося з Чистими і позбудемося всіх цих Вампірів."

"Вони всі заплатять за те, що зробили зі мною та іншими, чиї життя вони зруйнували. Я не забуду той день... Я ніколи не забуду той день." Ерін зціпила зуби.