Розділ 181 — Логан діє!

Вислухавши те, що сказали Пітер та Ворден, Логан не був шокований. Його розум працював інакше, ніж у інших. Йому було дуже рідко відчувати будь-які емоції, такі як смуток чи шок. Лише коли він вперше відкрив для себе комп'ютери та програмування, він почав відчувати емоції радості та хвилювання.

Тож його реакція на почуте була, м'яко кажучи, ненормальною, він відчував, що йому потрібно більше інформації, перш ніж дійти до логічного висновку. Наразі було відомо про трьох студентів, причетних до цього: Ворден, Квін та Пітер.

Слова, які найбільше запам'яталися йому під час розмови, були "вбити знову". Логан потім сів за свій комп'ютер і почав отримувати доступ до шкільних серверів. Щоразу, коли він натрапляв на брандмауер або порушення безпеки, він клав руку на комп'ютер і заплющував очі.

"Будь ласка, мені потрібна твоя допомога, чи пропустиш ти мене?" - спитав Логан.

Через кілька миттєвостей він вже був у шкільній системі. З початку нового навчального семестру було зареєстровано загалом дві смерті студентів: одного звали Брендон, а іншого - Ерл.

Переглядаючи файли, він також помітив, що двох студентів притягували до допиту, і одного з них в обох випадках, Квіна.

'Якщо вони троє друзі, чи не покривають вони Пітера? Можливо, військові завжди були близькі до розслідування, але так і не зловили потрібну людину', - подумав Логан.

Це здавалося найбільш логічним висновком, але все ще залишалося кілька речей, які не мали сенсу. Навіщо їм покривати вбивцю, вони не могли бути настільки близькими, оскільки ніхто не знав один одного до приїзду сюди.

Якщо вони не були безпосередньо причетні, не було б потреби у прикритті. Потім друге, чому знову виникла потреба вбивати. Те, як говорив Пітер, змусило повірити, що це нещасний випадок.

Наступним, що Логан витягнув, був файл на Фекса. Ім'я студента, яке згадувалося в їхній розмові.

'Тепер все починає втрачати сенс', - сказав він.

Фекс був новим студентом, який провів тут лише кілька днів, і його притягнули за ухилення від призову. З якоїсь причини, між усіма цими людьми був зв'язок, але Логан просто не міг його знайти.

Його серце забилося частіше від передчуття розгадки таємниці. Він відчував те саме, що й під час роботи над новою ідеєю, коли, нарешті, знаходив відсутній елемент, і до мозку надходив сплеск дофаміну.

Було одне місце, де вони неодмінно будуть сьогодні ввечері, і це студентський полігон. Покидаючи приміщення, Логан схопив круглий кулеподібний предмет і почав вносити корективи своєю механічною рукавичкою.

****

Ворден наздогнав Квіна і передав йому інформацію про ціль, назвавши клас, з якого вони були, а також на які бойові заняття ходять. Судячи з часу доби, вони змогли припустити, де, швидше за все, буде студент.

Квін пішов до одного з класів, щоб знайти свою ціль. Ворден пішов чекати біля гуртожитку, а Пітер – до їдальні.

Коли Квін йшов коридором, де студенти саме виходили зі своїх кімнат, він використовував свою навичку огляду на всіх, хто проходив повз. Ворден дав опис, але Квін відчував, що використання навички огляду дозволить йому швидше помітити потрібну людину в натовпі.

Щодо того, як переконати студента піти з ним, Квін хотів дещо перевірити. Нарешті, він знайшов студента, який повертався до кімнати в гуртожитку. Квін швидко торкнувся студента до плеча.

"Що таке?" Студент сказав напівано, коли обернувся, але швидко змінив тон. "О, вибачте, чим я можу допомогти?" - сказав він з червоними плямами під щоками.

Він ніколи раніше не бачив такого гарного студента, наче щось притягувало його.

[Вміння Вплив активовано]

[Вміння Вплив успішний]

Наближаючись до студента, Квін попросив систему дозволити його навичкам харизми повернутися до норми. Він збільшив свої бали на два, і з усіх регенеративних здібностей студентів Квіну було доручено другу найслабшу.

"Тримайся на кілька футів позаду мене, нічого нікому не кажи, зрозумів".

Студент кивнув і продовжив іти за Квіном.

Вордену було досить легко переконати свого студента зробити так, як він просив, після того, як показав йому свій годинник, погрожуючи побити його, якщо той не послухається, і ось нарешті настала черга Пітера. Вечеря закінчилася, і він бачив, як його ціль підводиться і покидає приміщення, але також він був з кількома своїми друзями.

Проте, Пітер зумів набратися сміливості й стати перед студентом.

"Я тут, щоб доставити повідомлення," - сказав Пітер. "Генерал Дюк попросив мене відвести тебе до нього зараз."

Студент погодився залишити своїх друзів і піти за Пітером. Досі все йшло добре для Пітера, студент йшов за ним і запитував, про що його хоче побачити генерал. На кожне запитання Пітер відповідав, кажучи, що генерал ніколи не розповість такій низькій ланці, як він, про причини.

Однак, проблеми почалися, коли студент зрозумів, що Пітер веде їх не до офісу, а натомість у напрямку гуртожитків.

"Куди ти мене ведеш?" - спитав він.

"О, мені просто потрібно взяти кілька речей зі своєї кімнати, які я забув," - відповів Пітер.

"Я думав, ти казав, що це терміново!" Студент починав дратуватися на Пітера. Це було погано, оскільки навколо ще було кілька студентів, які поверталися до своїх кімнат у гуртожитку після виходу з їдальні.

Не те щоб Пітер міг вирубати його прямо там.

"Тут якісь проблеми?" - пролунав голос.

Коли студент обернувся, він побачив чорноволосого студента, якого не впізнав, і раптом його очі засвітилися червоним.

"Йди до кімнати 224 і чекай там," - наказав Фекс, і студент зробив, як його попросили.

"Дякую, але чому ти тут?" - спитав Пітер.

"У мене було відчуття, що хтось із вас може зіпсувати ваш план, і з усіх я вибрав тебе. Я стежив за тобою з їдальні".

Вони вдвох зайшли до кімнати Фекса і зв'язали студента. Потім вони сиділи мовчки, терпляче чекаючи на інших.

Аж поки Фекс не порушив тишу. "Не хвилюйся надто, коли це закінчиться, ти еволюціонуєш і більше не муситимеш робити нічого подібного. Я щиро не знаю, чому твій наставник не підготував все це заздалегідь".

"Ну, він не зовсім розумів, що відбувається, як і жоден з нас?" - відповів Пітер.

"Що ти маєш на увазі?" – спитав Фекс.

Але перш ніж Пітер зміг надати більше деталей, у двері постукали.

Квін прибув першим, а Ворден лише через кілька хвилин після нього. Вони виконали ту ж процедуру, що й минулого разу, і дозволили Фексу зв'язати інших двох студентів. Тепер на підлозі лежали троє студентів.

"Ну, ви готові це зробити?" – спитав Фекс.