Розділ 182 — Останній

Цього разу, коли постала дилема, кому відрізати кінцівки студентові, Квін зголосився. Він не хотів ризикувати, він сам зробить цю роботу.

Не те щоб він хотів це робити, просто він відчував, що дозволити тремтячим рукам Пітера виконати цю роботу буде ще жорстокіше. Якщо частину відріжуть нечисто, це лише спричинить більше страждань.

Вони вирішили зробити все зі студентами відразу, а не розділяти це на різні дні. Вони хотіли якомога швидше позбутися проблеми Пітера.

Якщо Пітер все ще буде голодний, і вони не зможуть знайти рішення для останнього, тоді вони завжди зможуть покластися на Вордена.

"Ну, поїхали," Одним помахом, Квін відтяв ногу студента начисто. Цього разу, проте, Ворден одразу ж рушив до ампутованої ділянки та почав прикладати руки трохи вище неї. І, як тільки він це зробив, вона почала гоїтися набагато швидше, ніж зазвичай.

"Що це?" - запитав Пітер.

"Я вирішив зайти до медпункту, прикинувшись, що в мене температура. Ми торкнулися один одного, тож я зміг скопіювати її здібність", - пояснив Ворден. "Я не хотів, щоб ці хлопці переживали той самий біль, що й інші."

Зцілювальна здібність разом зі здібністю до регенерації, здавалося, значно пришвидшили процес, і цього разу навіть не було багато бруду, щоб прибирати.

Потім вони повторили процес ще двічі з іншими студентами, і нарешті з усім було покінчено. Завдяки зцілювальній здібності Вордена, біль, якого зазнали студенти, цього разу не так сильно тяготів над ними.

Також, коли ноги поклали перед Пітером, йому теж ставало трохи легше. Насправді, Ворден подумав, що йому стає занадто легко.

"Схоже, тобі справді подобаються ці ніжки, еге ж," – зауважив Ворден, перш ніж запитати у Пітера: "Мої були смачніші?" На його обличчі з'явилася груба усмішка, а брова злегка посмикувалася.

"Слухай, я не в захваті від цього, але ми повинні витиснути максимум з поганої ситуації," – сказав Пітер, відкушуючи ще один шматок.

Коли він їв ноги, то ніколи не відчував ситості. Це було дивне відчуття, більше схоже на те, що його голод просто зникав. Він з легкістю розправився з кожною ногою і нарешті доїв останню.

"Не забудь з'їсти й кістку," – додав Фекс. "Не варто залишати жодних доказів."

Щелепа Пітера тепер теж була твердішою, ніж у більшості, і вся його травна система змінилася. Тому зробити щось подібне було для нього легко, хоча кістка не мала особливого смаку, крім кісткового мозку всередині, але, принаймні, він не пережовував її, як усе інше, що їв.

[6/7 шматків людської плоті спожито твоїм гулем]

З'явилося повідомлення, і тепер їм залишилося знайти лише одну людину, перш ніж Пітеру доведеться еволюціонувати. Хоча інші не були впевнені щодо точної кількості, але знали, що Пітер має бути близько.

Пітер з'їв шматки ноги, Квін також скуштував кров кожного зі студентів на підлозі. Додаючи до його загальних очок характеристик.

[Харизма: 13]

[Сила: 20]

[Витривалість: 18]

Завдяки групам крові цих трьох студентів, саме ці характеристики були збільшені.

"То що, у тебе з'явились якісь ідеї щодо цієї останньої людини?" - сказав Фекс, сідаючи на стілець, закинувши ноги на стіл.

"Я думав про це, але як щодо того типа Боунза?" - запропонував Пітер.

"Того, з яким ти сьогодні познайомився? Це погана ідея", - відповів Ворден. "Ти взагалі бачив цього хлопця? Я думаю, тобі доведеться з'їсти все його тіло, щоб насититися. По-друге, він працює на Дюка. Ти вже в нього на радарі. Але я думаю, ти на правильному шляху, ми повинні вибрати когось, хто на це заслуговує".

"І як ми це вирішимо?" - сказав Квін. "Якщо хтось і заслуговує на це, то це сам Дюк, всі просто роблять те, що він каже. Пітер міг би з легкістю робити те ж саме з іншими, якби піднявся досить високо по кар'єрних сходах".

Раптом, посеред їхньої розмови пролунав звук сигналу. Усі добре впізнали цей звук, адже він лунав, коли хтось повертався до кімнати, маючи до неї доступ. Однак Фекс заздалегідь відіслав двох своїх сусідів по кімнаті, використовуючи свій вплив.

Він перевіряв це раніше і знав, що їхні уми слабкі та підкоряться наказу, тому він не повинен був зникнути.

Тож хто зміг увірватися до кімнати так раптово? Коли двері відчинилися, з’явився маленький студент з мішками під очима. Його голова швидко обвела кімнату, намагаючись зрозуміти, що відбувається.

"Троє студентів зв'язані на підлозі, сліди крові в певних місцях, а решта просто стоять навколо", - пробурмотів собі під ніс Логан.

Логан насправді прибув до дверей раніше, але вирішив продовжити підслуховувати їхню розмову. Можливо, він щось неправильно почув, або слова, які вони говорили, насправді не були призначені для нього.

Але після того, як він послухав і обманював себе від правди, він більше не міг терпіти, коли вони почали говорити про кандидатів. Він повинен був сам побачити, що відбувається.

Найбільшим шоком для нього стало те, що одному зі студентів відірвало кінцівки. Двоє інших вже встигли загоїтися. Але того ж не можна було сказати про останнього студента.

У всіх них був різний рівень здатності до регенерації, і його нозі потрібно було більше часу, щоб загоїтися.

Логан одразу ж дістав чорну кулю і притиснув її до грудей. Маленькі павукоподібні роботи почали розповзатися і з'являтися навколо його тіла з блискавичною швидкістю, поки не сформували механічний костюм.

Він виглядав як мініатюрний мех, тільки менш громіздкий. Коли він підняв руку, вона почала формувати овальну гармату. Ще дві почали формуватися на його плечах, а іншу руку він виставив вперед.

Кожна з них була націлена на когось у кімнаті.

"Не руштеся, інакше клянуся, я вас усіх підірву!" - сказав Логан. Його голос злегка відлунював, оскільки він транслювався через динамік у костюмі. "Квіне, це вони тебе підмовили? Якщо вони тебе шантажують - я можу допомогти, у мене є зв'язки, знаєш."

"Логане, благаю!" - благав Квін. "Опусти зброю, це не те, що ти думаєш."

"Я не можу Квін, якщо я опущу цю зброю, не знаючи правди, тоді ймовірність того, що ви всі нападете на мене, зростає. І хоча я хотів би довіряти тобі, Квін. Я також врахував високу ймовірність того, що ти теж причетний до цієї справи, як і до двох попередніх."

'Коли він встиг провести стільки досліджень', подумав Квін.

"Чого ви, в біса, чекаєте? Схоже, ми знайшли вам наступний обід!" сказав Фекс, роблячи крок вперед.

Однак через кілька секунд промінь блакитного світла влучив у Фекса і відкинув його до стіни кімнати.

"Я ж сказав, щоб ніхто не рухався," сказав Логан.