Розділ 1811 — Марпо-Круїз

Небесний простір, який Квін міг створювати за допомогою своєї Системи, був, м’яко кажучи, інтригуючим. Він був повністю білим, і хтось міг би помилково прийняти його за нескінченний, але насправді він мав межі. Коли Квін заходив далі в простір, який створив, той починав викривлятися, і він навіть міг бачити частини корабля навколо себе в реальному світі.

Водночас, коли він намагався розширити його ще більше, то виявляв, що білий простір може бути набагато ширшим за весь корабель, на якому вони перебували. Проте, коли він досягав краю простору і починали з’являтися викривлення, він опинявся в тому самому місці, де сидів раніше, коли створював цей простір.

Простіше кажучи, Небесний простір, який міг створювати Квін, не був пов’язаний із зовнішнім світом, але коли він повертався, то завжди опинявся на кораблі. Це було трохи дивно, оскільки, технічно, корабель постійно рухався, і простір також рухався разом із ним.

Так чи інакше, це працювало саме так, що було ідеально для Квіна. Однак він виявив і деякі мінуси. По-перше, хоча він міг прискорити плин часу приблизно вдесятеро і вважав, що може провести сімдесят днів тренувань лише за сім днів, він не врахував кількох речей.

Сіл також міг використовувати свої сили в просторі, щоб тренуватися. Використання своїх сил робило його ідеальним партнером для Квіна. Система підказала Квіну, запитуючи, чи хоче він придушити першого за допомогою своєї енергії.

Квін не намагався з’ясувати, скільки очок це коштуватиме, але було приємно знати, що в просторі є ще більше речей, які він може робити зі своїми Небесними силами. Особливо для такого, як він, хто не міг добре використовувати свою Небесну Енергію.

Але коли вони спарингували та тренувалися, то виявили, що це пошкоджує простір, на відновлення якого потрібна Небесна Енергія, так само як Тінь забирала більше МС-клітин при використанні Тіньового Купола. Тож зрештою, після приблизно п’ятдесяти днів тренувань у просторі, Небесна Енергія Квіна вичерпалася, і вони повернулися на корабель.

"Чувак, я зголоднів і виснажений", - сказав Сіл, одразу впавши на підлогу. "Це дивно. Раніше я міг довго обходитися без їжі".

"Це тому, що моє тіло реагує в реальному часі? Ось чому я втомився лише за п’ять днів? У будь-якому разі, кого це хвилює? Мені потрібно щось з’їсти".

Дивлячись на очки Квіна, це був перший раз, коли він повністю вичерпав свою Небесну Енергію таким чином. Раніше він використовував її лише для підсилення своїх атак. Але навіть якщо вона закінчувалася, його аури крові та Ци було достатньо, щоб рухатися далі.

"Я не намагався дізнатися більше про Небесну Енергію, бо знав: якщо буду її використовувати, це скоротить наш час всередині", - подумав Квін. "Тож я вирішив просто зосередитися на навичках Крові та, що важливіше, на вдосконаленні своїх сил Тіні".

Йому здавалося досить кумедним, що в Небесному просторі він міг використовувати лише свою Небесну форму, а тепер, у власному просторі, він зосередився на всьому, крім неї. Однак саме так усе склалося.

Також тепер, коли його Небесна Енергія вичерпалася, це дало йому шанс дізнатися, скільки часу знадобиться для її повного відновлення.

З іншого боку, оскільки минуло ще не сім днів, він не міг отримати доступ до Небесного простору в цей момент.

"Ти випробовував кілька нових речей, і я здивований тим, як швидко ти зміг покращитися. Щоразу, коли я думаю, що ти досяг свого піку, ти продовжуєш вдосконалюватися", - сказав Сіл, роблячи довгий ковток із бляшанки.

"Ну, у мене ніколи не було часу зосередитися на цих речах. Я трохи тренував Тінь з Артуром і Ци з Лео, а Контроль крові був усюди, оскільки я вивчав його на ходу з Вінсентом".

"У мене було багато вчителів, які допомогли мені покращитися і стати сильнішим за короткий проміжок часу, але в мене ніколи не було часу зосередитися лише на одному аспекті, оскільки справи накопичувалися, і мені доводилося фокусуватися на багатьох речах одночасно".

"І, чесно кажучи, навіть сили Тіні певний час стояли на місці, і після того, як я дізнався, що це якась сила типу Вбивці Богів, я відчуваю, що вона може бути потужнішою, ніж зараз".

Тепер, коли Квін міг створювати простір і змінювати плин часу, у нього буде вдосталь часу, щоб тренуватися, і хто б не зустрівся йому наступним - чи то Небесні, Дампіри, чи навіть Вбивці богів - на них чекатиме сюрприз.

Біп Біп *Біп

"Що це за шум?" - запитав Квін. Він щойно вийшов із холодного душу і саме одягався, коли пролунав цей звуковий сигнал. Постійно носити громіздку броню було втомливо, і оскільки прямої загрози не було, він прибрав усе це у свій простір Тіні.

Сіл зробив щось подібне. Він мав здатність, завдяки якій міг екіпірувати все своє спорядження одним лише зусиллям думки, а також мав здатність зберігання, щоб тримати свій корабель та інші речі.

"Не знаю. Я ніколи раніше не чув такого звуку", - відповів Сіл, чухаючи підборіддя. "Стривай-но. Тепер, коли я думаю про це, здається, востаннє я чув його, коли був…". Одразу ж на обличчі Сіла з’явився здивований вираз, і він кинувся до корабля, щоб подивитися на сканер.

Тепер він бачив на своєму радарі гігантський Бліп, і він був більшим за все, що він бачив раніше, більшим за Бліп, який він бачив, коли колосальний звір атакував його корабель - це був останній раз, коли він пам’ятав, щоб таке траплялося.

"Здається, я знаю, що це", - сказав Квін, дивлячись крізь скло. Удалині вони бачили величезний космічний корабель. Він виглядав як гігантський синій кит, що плавав у космосі.

Він був набагато більшим за все, що вони бачили. Здавалося, ніби сотню кораблів "Керсед" або десять кораблів "Берта" поставили в ряд, щоб створити таку річ. Проте він виглядав набагато вражаюче і потужніше за будь-який "Берта" чи "Проклятий корабель".

"Ну, ми хотіли знайти життя. На цій штуці точно має бути життя, так?" - запитав Сіл.

"Але де ми? Ми вже вийшли за межі сонячної Системи Амра? Це не належить комусь із них, чи не так?" - запитав Квін.

Перевіривши карту, вони побачили, що за п’ять днів повністю вийшли за межі сонячної Системи Амра і перебувають у зовсім новому районі. Що стосується того, хто або що було на борту, важко було сказати з такої відстані. Це могла бути нова раса, люди або, можливо, гуманоїдні звірі.

Коли великий корабель наблизився, інша частина консолі також почала блимати. Цього разу Сіл зрозумів, що це означає, тому не вагаючись натиснув одну з кнопок, відкриваючи лінію зв’язку між ними.

"Це розкішний лайнер Марпо. Ми зв’язуємося, щоб підтвердити, чи ви дружні, прийом".

Сіл подивився на Квіна, який лише знизав плечима, бо не мав жодного уявлення, що робити в цій ситуації, але принаймні вони могли спілкуватися.

"Гм... Ми трохи заблукали, але ми дружні м’які істоти... прийом", - ніяково відповів Сіл.

"М’які істоти? Ти хочеш сказати, що ми товсті?" - сказав Квін.

"Ну, я не мав на увазі, що ми товсті і що вони хочуть нас з'їсти, і я не збирався їх відлякувати."

"У будь-якому разі, якщо тобі не подобається, що розмовляю я, то чому б тобі самому не поговорити?"

Про всяк випадок Квін був готовий битися з будь-ким, хто був на Раді. І він не був необачним, насправді, частіше за все на нього нападали, і навіть якби спочатку це було не так, зрештою їм все одно довелося б битися, зважаючи на його везіння.

"Якщо ви бажаєте потрапити на Раду і насолодитися часом на кораблі, це можливо. Хоча буде вступний внесок, будь ласка, дайте відповідь, якщо хочете піднятися на борт, прийом." - відповів корабель.

Чесно кажучи, їм двом більше нічого було робити, а з огляду на те, яким великим він був, на Раді напевно було багато людей - чим більше людей вони зустрінуть, тим вищі шанси знайти шлях додому.

"Як гадаєш, вони приймають кредити?" - запитав Квін.

"Гм, ми б хотіли на Раду. Але перед цим я хотів би запитати, яку форму оплати ви віддаєте перевагу? Ми не багато знаємо, оскільки ми не звідси", - запитав Сіл.

"Зазвичай ми приймаємо тонни " Bon ", але якщо ви не звідси, ми також приймаємо кристали звіра. Це буде один кристал рівня Напівбога з людини", - відповів голос на іншому кінці.

У минулому, почувши таке, Квін знепритомнів би. Кристал рівня Напівбога був не тим, що могла дістати звичайна людина.

"У мене немає таких високих кристалів, а в тебе?" - запитав Квін.

"Звісно", - відповів Сіл, дістаючи два з них зі свого сховища і тримаючи в руці. "Схоже, ми йдемо. Ще трохи, хлопці, і ми повернемося."