Розділ 1812 — Усі тут

Технології завжди були захопливою темою для Квіна. І погляд на масивний космічний корабель перед ним нагадав йому про технологічний стан Землі.

Вона пройшла довгий шлях і розвивалася набагато швидше, ніж будь-коли до атаки Далкі. Хоча Квін дізнався, що ці технології існували вже давно, просто Вампіри тримали їх при собі.

Поруч із ним Сіл налаштував зв'язок, що з'єднував їх із більшим кораблем, і тепер їхній зореліт прямував до стикувальної станції. Станція була збоку, біля самого днища великого корабля.

Що ще більше здивувало Квіна, так це те, що Сіл міг напівсамостійно керувати кораблем - натискаючи кнопки так, ніби це було для нього природно.

"До цього все ще важко звикнути. Час від часу, коли я дивлюся на нього, він нагадує мені Гілстона. Він не такий великий чи м'язистий, як той, але в них точно схожий характер", - подумав Квін.

"Хоча він пройшов довгий шлях. Насправді, кожен із нас. Тепер він може розмовляти набагато краще, а після того, як так довго подорожував космосом наодинці, він став незалежним, чого я ніяк не очікував".

"Отже, який у нас план дій?" - запитав Сіл, вириваючи Квіна з роздумів. "Ми йдемо шукати Небесних на Раді? Запитаємо інформацію в інших чи як?"

"Давай поки що не привертати до себе уваги. Багато хто бачив, як ми виглядали під час бою з Атосом, але не всі. Більшість Небесних знають мене як Бі і не знають, як я виглядаю".

"Залежно від обставин, це може спрацювати як недолік або як перевага, тому не будемо ризикувати, оголошуючи, хто ми такі".

"Також пам'ятай, що ми не можемо розкрити, що ми з Землі, бо це створить проблеми й ускладнить ситуацію. Краще скажемо, що шукаємо Землю, Марс або будь-яку іншу планету поблизу".

*** *** ***

Невелика панель збоку корабля відкрилася, і автоматично все налаштувалося так, щоб корабель знайшов місце для посадки всередині. Тепер, нарешті опинившись усередині, вони обоє побачили корабельну стоянку.

Близько тисячі маленьких кораблів такого ж розміру, як їхній, були припарковані впорядковано. Таку картину можна було побачити лише на військових заходах на Землі. Велика різниця полягала в тому, що всі кораблі були унікальними.

Кожен мав іншу форму, двигуни, розміри, кольори та візерунки. Деякі з них навіть не були схожі на кораблі, або, принаймні, вони ніколи б не повірили, що це кораблі, якби не опинилися тут.

Вихідний трап корабля опустився на підлогу, як тільки їхній корабель був обережно пристикований, і вони приготувалися виходити. Щоб не привертати надто багато уваги, вони не вдягали своє звичне Звіряче спорядження.

"Я не відчуваю тут жодної Небесної Енергії", - подумав Квін. "У мене було передчуття, що нам не пощастить так швидко на когось натрапити".

Коли їхні ноги торкнулися землі, під ними з'явилося синє світло. Сіл майже одразу відреагував, але Квін потягнув його за сорочку і змусив зупинитися.

"Бачу, у тебе був якийсь поганий досвід", - посміхнувся Квін. "Але це просто нешкідливе світло".

Синя доріжка засвітилася на підлозі, спрямовуючи їх через простір між іншими кораблями, а в кінці повернула в інший бік.

"Ласкаво просимо на Марпо-Круїз. Будь ласка, йдіть за синьою доріжкою. Вона приведе вас до однієї з багатьох зон прийому по всьому кораблю. Якщо вам потрібна допомога з чимось, будь ласка, не соромтеся запитати у персоналу".

"Сподіваємося, вам сподобається ваше перебування на Марпо-Круїз".

Раптом після оголошення в зоні заграла спокійна музика.

"Це зміна, це точно", - сказав Квін. "Це не схоже на загрозу чи щось подібне. То чому б нам просто не послухати і не розслабитися, поки ми тут?"

Вони пішли за доріжкою, яка провела їх крізь проміжки між припаркованими кораблями і нарешті вивела до невеликих сходів. Потім вони пройшли крізь великі двері безпеки, які вимагали від них просканувати руки та очі. І щоразу, коли вони заходили в нову зону корабля, Квін не міг не вразитися сценою перед собою.

Усе всередині було влаштовано з розмахом, з елегантним ставленням до людей і не тільки. Потім вони нарешті дісталися двох величезних дверей, і звуки сміху, розмов та вигуків долинули до їхніх вух з іншого боку.

Пройшовши крізь них, вони побачили великий порожній простір, де в одній кімнаті було зібрано безліч речей. Це виглядало як якась ігрова зона з дивними ігровими автоматами, таблицями лідерів тощо.

Там були зони відпочинку, ігрові зони, басейни та багато іншого. Крім того, це була лише одна велика кімната, яка навіть близько не була всім кораблем. Кожна розвага, яку тільки можна було уявити, була в цьому єдиному просторі, і це змушувало його дивуватися, що ж тоді в інших кімнатах.

"Подивись на них", - вказав Сіл, коли повз них пройшли двоє гостей на Раді. У них була горбата спина і два великі ікла перед обличчям. Згідно з Навичкою Огляду Квіна, вони не здавалися звірами, хоча й виглядали як якийсь тип людиноподібних звірів.

Натомість це було більше схоже на те, що вони є окремою расою. Однак на борту вони були не єдиними, хто відрізнявся. Кімната була заповнена від верху до низу істотами або расами, яких вони ніколи раніше не бачили.

Багато хто мав людиноподібну форму з деякими рисами істот або звірів, але деякі - ні. Це справді був універсальний круїзний корабель, де зібралися люди з численних рас.

"Це місце - занадто. Яка в тебе удача, Квіне?" - запитав Сіл. "Я подорожував так довго і ніколи в житті не знаходив нічого подібного. Я міг би жити тут принаймні кілька років і насолоджуватися життям".

Перед ними був великий овальний стіл, за яким стояло кілька співробітників у гарній, застебнутій формі. Було легко зрозуміти, хто є персоналом, оскільки всі вони були в однаковій формі, навіть попри те, що належали до різних рас.

"Ласкаво просимо на Марпо-Круїз!" - привітав їх ентузіастичний молодий чоловік.

Оглянувши його з ніг до голови, Квін намагався зрозуміти, чи бачив він когось схожого на цю людину раніше. Він був на голову нижчий за Квіна і мав пряме світле волосся до брів. Волосся, проте, було розділене, щоб звільнити місце для невеликого червоного рога, вигнутого вгору.

Квін припустив би, що ця людина - людина, якби не ріг.

"Я бачу, що ви двоє ще не зареєстровані, чи не так?" - сказав молодий чоловік після привітання, а потім запитав: "Оскільки це так, чи не могли б ви сплатити вступний внесок?"

Діставши два кристали Рівня напівбога, Сіл передав їх. Потім їх поклали у велику трубку позаду них, щоб вони були всмоктані й більше ніколи не з'явилися. Після цього вони отримали браслети, які клацнули на їхніх зап'ястях.

Це трохи нагадало Квіну те, що колись було в академії.

"Ці браслети дозволять вам користуватися всіма зручностями на круїзному лайнері та нададуть доступ до всіх громадських зон."

"Якщо вам до вподоби певний клімат чи вид діяльності, просто скажіть, і ми підкажемо, куди вам краще звернутися."

"З огляду на ваш вигляд і температуру тіла, ми супроводили вас із вашого корабля до цього місця, вважаючи його найкращим для вас, але, як я вже сказав, ви можете обрати будь-що на свій смак." Чоловік усміхнувся.

Це було вражаюче, і з того, що Квін бачив досі, не було жодних сумнівів, що ця людина говорить правду. Це також означало, що, цілком імовірно, вони бачили лише верхівку айсберга, коли йшлося про цей корабель.

"Привіт, насправді ми вперше на цьому круїзі. Чи можна поставити вам кілька запитань про все це? Хто ви такі, які тут люди, або, можливо, якусь загальну інформацію."

Усмішка не сходила з обличчя працівника, що трохи лякало Сіла, але після цього запитання він повернув голову, щоб подивитися на інших співробітників. Вони також здавалися дещо зайнятими.

Тоді молодий працівник простягнув руку, відкривши долоню.

"Ми також пропонуємо послуги персонального екскурсовода. Я можу показати вам усе навколо, пояснити, як працюють усі наші зручності, і відповісти на будь-які ваші запитання, наскільки зможу. Проте, як бачите, ми завалені роботою."

Чоловік трохи поворухнув відкритою долонею, вимовляючи ці слова. Кинувши погляд на Сіла, Квін дав йому зрозуміти, щоб той щось зробив.

"Добре, але ж ти розумієш, що нас намагаються ошукати, чи не так?" запитав Сіл, дістаючи ще один Кристал рівня Напівбога і вкладаючи його в руку працівника. Щойно він збирався відпустити його, рука Сіла завмерла.

Не тільки він, навіть у Квіна очі розширилися від шоку.

"Ти теж це бачиш... так?" запитав Сіл.

"Так... як це можливо, що на цьому кораблі є Далкі?"