Розділ 1823 — Винен

Щойно Квін почув ці слова з вуст Сіла, він одразу зупинив його і швидко використав свою Небесну Енергію, щоб накрити їх обох своїм білим простором. Хоча він ще не повністю відновив свою Небесну Енергію після тренування, її було достатньо, щоб убезпечити це місце. Він вважав важливим, щоб ніхто інший не почув того, що говорив Сіл.

"Сіле... будь ласка, скажи мені, що це неправда?" - запитав Квін, усе ще здивований тим, на що натякав Сіл.

Використовуючи свої сили, Сіл відкриває портал, щоб показати славетний тризуб, який він використав у битві проти Атоса. Варто визнати, він був елегантнішим за тризуб командира, але при ближчому розгляді здавалося, що обидва тризуби мають схожу майстерність виконання та дизайн. І коли Квін побачив це, це лише додало йому тривоги.

"Мені шкода, Квіне, але ти маєш зрозуміти мою точку зору", - сказав Сіл.

"Коли я приземлився на планету, там не було нічого, крім води, а потім з нізвідки з'явилася ця клята гігантська риба, схожа на Гідру, і почала атакувати мене".

"Як ти думаєш, що зробив би будь-хто в такій ситуації? Це явно був звір Демонічного рівня, до того ж сильний. Тому я подумав, що з нього вийде чудова зброя".

𝒇𝙧𝙚𝓮𝙬𝙚𝓫𝒏𝓸𝓿𝓮𝒍 . 𝓬𝙤𝓶

"Було чимало випадків, коли я приземлявся на планету і вбивав звірів, зокрема й звірів Демонічного рівня, тож це нічим не відрізнялося. Як я міг уявити, що це ускладнить справи в майбутньому".

Поки що історія здавалася цілком справедливою, і Квін був на боці Сіла в цьому питанні. Він би вчинив так само.

"У будь-якому разі, посеред бою з нізвідки з'явився цей м'язистий старий із білою бородою. Він був таким самим".

"Не кажучи ні слова і не слухаючи мене, він почав атакувати разом із Гідрою. Я гадки не мав, що відбувається, але чоловік продовжував торочити про те, що цей хлопець Янні послав мене вбити звіра".

"Мушу визнати, це був справді важкий бій, але ще вражало те, що чоловік міг перетворити Звіра демонського рівня на цю саму зброю".

"Більше того, вона мала таку саму здатність до реплікації, дозволяючи одному тризубу ставати багатьма, зовсім як багато голів Гідри".

"Було зрозуміло, що цей чоловік збирався мене прикінчити, тож це був або він, або я, і після того, як він зник, я забрав списа, і відтоді все так і є. Але не буду брехати, цей тризуб став однією з моїх найкращих і найулюбленіших зброй Демонічного рівня, тому що він допоміг мені отримати перевагу в незліченних битвах після того", - Сіл похитав головою, згадуючи той бій.

Це, безумовно, був один із найскладніших його боїв, особливо з огляду на те, що він бився не проти Вбивці Богів чи Небесного. Це було майже так, ніби звір Демонічного рівня і той чоловік були більше на рівні Вбивці Богів, але зараз це було не найважливіше.

"Мушу визнати... я почуваюся трохи винним", - додав Сіл. - "Зрештою, саме через мене її сім'ю та людей на планеті перетворюють на рабів. Хіба ми не можемо їм допомогти?"

Квін насупився. Якби він був чесним, то волів би, щоб Сіл залишив цю історію при собі, але він розумів, чому це гризе його зсередини і чому він відчув потребу розповісти комусь.

Однак для Квіна ця історія лише ускладнила можливість бути егоїстом. У них не було жодних зобов'язань чи причин втручатися в це, на відміну від ситуації з расою Амра, але тепер Сіл навів причину, і не таку вже й просту.

"Якщо це справді така велика проблема, можливо, один із нас може продовжувати зосереджуватися на пошуку способу повернутися на Землю, поки інший допомагатиме їм? Не думаю, що нам обом потрібно це робити", - запропонував Сіл.

Розмірковуючи про це, Квін не дуже хотів розлучатися із Сілом. Розділитися минулого разу було не найкращим рішенням, навіть якщо вони обоє були титанами за рівнем сили. Проте почуте від Сіла справді наштовхнуло його на думку.

"Можливо, є спосіб", - зітхнув Квін.

"У того командира раніше була мітка, а це означає, що на тій планеті точно є Небесний. Отже, це один зі способів для нас повернутися. Потім є винагорода за допомогу принцесі".

"Чесно кажучи, ми не знаємо, яка сторона права, але в цій ситуації ми маємо бути егоїстами".

"Принцеса пообіцяла нам винагороду, не кажучи вже про те, що ми є причиною того, що їхня раса в небезпеці, тож давайте допоможемо їм, і завдяки винагороді, можливо, з'явиться спосіб повернутися, а ще є третя причина".

"Якщо ти вже бував на планеті Меремеріал, це означає, що ми рухаємося в правильному напрямку".

"Зараз найкращий спосіб повернутися на Землю - це пройти свій шлях назад, і, можливо, твій корабель знову щось зафіксує. Отже, є три причини, чому ми повинні допомогти", - Квін кивнув, схрестивши руки.

"Я маю на увазі, нам насправді не потрібно було три причини, але якщо це те, що тобі потрібно, щоб переконати себе допомогти цим людям, то зроби це, Квіне. Я знав, що ти все одно їм допоможеш", - посміхнувся Сіл.

"Можливо, мені варто сховати цей тризуб, щоб ніхто його не бачив? Інакше, можливо, обидві сторони почнуть полювати на нас".

Хоча Сіл сказав це жартома про невдачі, які останнім часом переслідували Квіна, це був великий тривожний сигнал для них.

Вийшовши із Небесного простору, Квін вирішив не використовувати свою Небесну Енергію вільно. Зрештою, вони, можливо, зустрінуть ще одного Небесного, і після перемоги над останнім, хоча він був впевненіший у собі, ніж раніше, він не бажав робити нічого необачного.

Вони знову були в коридорі, і вирішили повернутися до кімнати для нарад. У кімнаті були лише сестри, і здавалося, що Капітан та його менеджер пішли після того, як Квін і Сіл вибігли кілька хвилин тому. Навіть сестри вже збиралися йти, коли Квін раптово втрутився і зробив оголошення, перш ніж вони встигли це зробити.

"Ми вдвох вирішили допомогти вам, принцесо", - його слова здивували всіх у кімнаті.

Це було лише кілька слів, але їх вистачило, щоб довести обох сестер до сліз. Вони повернулися одна до одної, зчепилися руками і почали стрибати від радості. Вони були справді щасливі, і Квін також посміхнувся, бачачи це, знаючи, що він став причиною їхньої надії.

Невдовзі обидві сестри підбігли до Сіла та Квіна, міцно обіймаючи їх.

"Дякуємо... дякуємо! Ми обіцяємо, що будемо вічно в боргу перед вами після того, як усе закінчиться. Ми зробимо все можливе, щоб підтримати вас, якщо виникне проблема чи знадобиться будь-що інше".

Група не гаяла часу, і це було переважно завдяки Квіну. Він хотів, щоб вони рухалися далі і не додавали жодних затримок до свого початкового плану. Тож вони вирішили взяти корабель Сіла, оскільки він міг комфортно вмістити всіх, і вирушити на планету Меремеріал.

Обидва не зовсім знали, чого очікувати, але сестри розповідали їм усе, що потрібно було знати по дорозі. Однак, якраз перед тим, як вони вирушили, на подив, біля трапа корабля стояли дві постаті.

"Гей, що ви двоє робите?" - запитав Сіл.

Це були Ноґ і його капітан Далкі Догут. Інші члени екіпажу повідомили їм, що ця четвірка прямує до доку, і після короткої наради між собою вони вирушили до корабля Сіла.

Побачивши розгублені вирази на обличчях Сіла та Квіна, капітан пояснив: "Ці люди знищили мій корабель, якому я присвятив усе своє життя. Мені байдуже до вендети принцеси".

"Я хочу помститися за цей корабель тим, хто це вчинив, щоб вони ніколи більше не наважилися на подібне. Саме тому ми вирішили, що поїдемо разом із вами", - заявив Догут.

Сіл стояв на трапі, відмовляючись зрушити з місця. Йому зовсім не подобалося, що ці двоє збираються на його корабель, аж поки Квін не потягнув його за плече вбік.

"Я знаю, ти казав, що Далкі нічого не знає про Землю, але ми також нічого не знаємо про нього. Якщо Далкі все ще живі і мають здібності, то нам варто зібрати про них інформацію, щоб бути готовими до всього".

"Можливо, після цієї справи ми станемо ближчими, і він нам усе пояснить".

Сіл важко зітхнув, що свідчило про його невдоволення цією ідеєю. Бачити, як чоловік середніх років поводиться подібним чином, було дивно, але Сіл значно змінився з того часу, як Квін бачив його востаннє, тому він нічого не сказав.

"Добре, - сказав Сіл, відходячи. - Але якщо ви, хлопці, зрадите нас, нападете чи втнете якусь подібну дурню, я розберуся з вами особисто".

Піднявшись трапом, Ноґ і Догут увійшли на корабель, і невдовзі всі вирушили в подорож до планети раси Меремеріал.

—-----

Невдовзі після того, як група поїхала, прибув флот кораблів, що належав не кому іншому, як штаб-квартирі Марпо. Чоловік вийшов з одного з кораблів на великий круїзний лайнер. Оглянувши стан судна, чоловік похитав головою, на його обличчі з'явилася гримаса невдоволення, а очі почали світитися червоним.

"Хто наважився влаштувати цей безлад?!"