Розділ 1824 — Червона угода

Після Великої війни проти Далкі планета Земля втратила більшу частину суходолу, що призвело до значного підвищення рівня води та ще меншої кількості місця для життя населення. Щоб вирішити цю проблему, Лоґан побудував місто над морем, а Чисті запропонували інше рішення.

Крізь хвилі, наче їх не існувало, рухалося велетенське місто на кораблі. Воно було величезним, ніби хтось з’єднав десять лінкорів і побудував на них місто. Крім того, навколо нього, попереду, ліворуч, праворуч, спереду і позаду було ще більше кораблів. І всі вони рухалися з однаковою постійною швидкістю, щоб захищати великий корабель у будь-який момент часу.

Однак це був не просто звичайний корабель. Це була база Чистих. Це місто-корабель Чистих і їхнє рішення кризи, що спіткала Землю. Цей величезний корабель, який найкраще можна було описати як плавуче місто. Він виглядав як шматки та деталі, зібрані докупи, а не як єдиний цілісний корабель. Тут не було жодних обмежень для життя людей. Але тут здебільшого були ті, хто підтримував Чистих. Вісімдесят відсотків людського населення, що зараз перебувало на цьому плавучому місті-кораблі, не мали Здібностей, оскільки це було їхньою філософією.

Лише ті, хто нещодавно змінив сторону, все ще мали свої здібності, але вони вирішили ними не користуватися і перебували під ретельним наглядом. Проте ті, хто не бажав залишатися беззахисним, мали можливість приєднатися до армії Чистих, і натомість їх навчали шляху Ци.

Малі космічні кораблі час від часу відвідували великі судна з різних причин. Наприклад, якщо вони прибували для торгівлі з портовими містами, пов’язаними з Чистими, малі кораблі приземлялися на вертолітний майданчик у передній частині величезного корабля, щоб доставити припаси та кристали з інших планет.

На борту корабля було добре побудоване суспільство, і вони непогано справлялися, захищаючи людей уже певний час, на відміну від Зеленого Міста, яке останнім часом, здавалося, мало проблеми, стаючи мішенню саме тих Вампірів, яких вони намагалися захистити.

На борту великого плавучого міста, на верхньому поверсі однієї з висоток, був ресторан високого класу, оздоблений переважно в золотих і червоних тонах. Але зараз ресторан був порожнім, бо його звільнили для важливої зустрічі.

Три постаті сиділи за досить великим квадратним столом. Це були лідери Чистих. Ліворуч сидів рудоволосий кремезний чоловік зі шрамами по всьому тілу, Кріс, або Агент Один. Потім праворуч був Агент Чотири в окулярах.

Обидва сиділи з рівними спинами, чекаючи на когось. Поруч був чоловік, якому на вигляд було за тридцять. У нього була чорна борода, що переходила у вуса, і чорне волосся на голові.

Що стосується його вбрання, то він був одягнений у вузький халат і пояс із двома клинками з боків. Цей чоловік був лідером Чистих, відомим як Зіро.

Саме тоді ворота величезної зали відчинилися, і увійшли дві постаті. Троє чоловіків підвели погляд, хоча й залишилися сидіти.

"Нарешті чудово зустрітися з самою Королевою особисто!" - сказав Зіро з посмішкою двом дамам, що йшли до столу.

Це були не хто інші, як Королева дампірів Ерін та друга дампірка, Флора. Дами трохи вклонилися, щоб виявити взаємну повагу, і сіли навпроти Зіро.

"Я впевнена, ви знаєте, що я особа, яку активно розшукують, тому я не могла зустрітися з вами раніше, але добре, що після тривалої спільної роботи ми нарешті зустрілися віч-на-віч".

"Навіть під час мого перебування в Чистих я ніколи вас не зустрічала... тож це справді можна вважати першою зустріччю", - відповіла Ерін.

За столом відчувалася напруга, оскільки було легко помітити, що Кріс зовсім не в захваті від цього. Він схрестив руки на грудях, і насуплений вираз його обличчя свідчив про це досить чітко. Його ставлення дратувало Флору, бо вона не дозволила б комусь так неповажно ставитися до королеви, але поки що вирішила промовчати.

"Натягнуто казати, що ми працювали разом", - відповів Зіро. "Більш-менш, у нас обох просто виявився спільний ворог. Тож, будь ласка, скажіть мені, що привело вас сюди?"

Ерін спочатку попросили здати зброю перед входом до кімнати, але, звісно, вона відмовилася. Ця зустріч сама по собі була для неї авантюрою. Раніше її б це не турбувало, але тепер їх було лише двоє, і вони перебували в самому серці фракції когось іншого.

Як завжди, агресивна натура Ерін дозволила їм домогтися свого, і вони увійшли до кімнати саме так.

"Ви хочете знищити Зелене Місто, але за підтримки Корпусу вампірів це майже неможливо для вас зробити. Ось чому я пропоную нам об’єднатися по-справжньому і знищити їх разом".

Зіро кілька секунд постукував пальцем по столу, перш ніж відповісти.

"Вас лише двоє. Я сподівався, ви не припустите, що я не знаю, що у вас більше немає армії. Так, ви сильні, але я сумніваюся, що вас двох буде достатньо проти ворогів".

"Мені здається, що ви прийшли сюди більше заради захисту, ніж заради агресії, чи не так?"

Ці слова змусили Флору нервувати, бо багато в чому Зіро мав рацію.

"Тому що нам є що запропонувати, окрім нас двох", - Ерін, навпаки, не збентежив глузливий тон Зіро. Вона дістала Червоне серце і тримала його в руці, щоб усі бачили.

Флора, яка була поруч із нею, була приголомшена, побачивши це. Коли Ерін сказала, що в неї є план, вона ніколи не підозрювала такого. Це був предмет, який шукали всі, і вони принесли багато жертв, щоб отримати його. Невже вона збиралася віддати його просто так?

"Я впевнена, ви знаєте, що це таке. В обмін на Червоне серце ми просимо приєднатися до Чистих. Я визнаю, що наше становище більше не робить нас рівними, тож просто дозвольте нам бути частиною вашої групи. Якщо ви хочете позбутися Зеленого Міста чи Корпусу вампірів, нехай буде так".

"Однак, якщо ви спробуєте зрадити мене після того, як заберете це Червоне серце, то я не покину цю планету, поки не відріжу вам голову і не згодую її всім вашим дітям", - сказала Ерін з незворушним обличчям.

"На жаль, у мене немає дітей, принаймні більше немає", - Зіро знизав плечима.

"Тим не менш, я прийму вашу пропозицію. Агент Чотири, візьми червоні кристали і покажи королеві та принцесі їхні нові помешкання".

"Будь ласка, зробіть так, щоб вони почувалися бажаними гостями, і дозвольте їм користуватися будь-якими тренувальними об’єктами, як вони забажають, а якщо вони захочуть зустрітися зі мною і обговорити щось, надайте їм прямий зв’язок".

Зітхнувши, Агент Чотири виконав прохання і підійшов, але незабаром його хода стала бадьорішою, коли він наблизився до червоного кристала. Коли він зупинився навпроти двох дам, він на секунду завмер, виявляючи обережність. Спочатку він вагався, чи варто брати його у білявої дампірки, але коли вона поклала його на стіл, він став трохи схильнішим це зробити.

Піднявши його і відчувши в руках, він почав розглядати предмет з усіх можливих ракурсів. Без сумніву, це була справжня річ, це було «Червоне серце», за яким так завзято полювали.

"З обладунками та цим усе стає на свої місця", - подумав Агент Чотири.

Коли вони нарешті вийшли з кімнати, Кріс не зміг стриматися і виплеснув своє розчарування.

"Чому ми працюємо з нею?!" - запитав Кріс.

"Я розумію, коли ми підтримували їх, навіть співпрацювали з ними, але прийняти її як одну з нас? Куди поділися ваші моральні принципи?"

Зіро нічого не відповів, просто підвівся і попрямував до дверей.

"Ти ж знаєш, що вона зробила, так? Ти знаєш, що вона зробила з ним!!" - вигукнув Кріс, що нарешті дало бажаний ефект, бо Зіро обернувся і подивився прямо на Кріса.

"Не смій згадувати його!" - сказав Зіро важким низьким тоном, від якого завібрували його власні груди. Миттєво від його тіла вирвалася величезна кількість енергії, і всі столи та стільці в кімнаті почали підійматися в повітря, перш ніж швидко впасти назад на підлогу.

"Якщо все піде так, як задумано і заплановано, то не буде жодних проблем, що б не сталося. Ти повинен тримати в полі зору кінцеву мету і зосередити на ній усю свою увагу".

"Тоді всі дрібні негаразди на шляху не матимуть значення. Те, що сталося раніше за її участю, було щонайбільше дрібницею, і, можливо, будуть ще інші, але ми впораємося".

"До того ж, тепер, коли «Червоне серце» у нас в руках, хіба ти не хочеш дізнатися, чому інші так сильно прагнуть отримати цю річ?" - запитав Зіро. "А тепер ходімо... подивимося, на що воно здатне".