Розділ 1827 — Гідростанція

Корабель Сіла прямував до того, що здавалося відносно невеликим островом. Ділянки суходолу на цій планеті здебільшого були розміром з острови, але це була одна з небагатьох, на якій збудували місто.

Місто було цілком звичайним і схожим на ті, що на Землі. Воно було заповнене великими хмарочосами, вежами, вулицями та іншим. Лише архітектура та кольори відрізнялися від земних міст. Більшість будівель, здавалося, були зроблені зі світло-блакитного матеріалу, майже схожого на нефрит, хоча в них також були відтінки зеленого та жовтого.

Кілька круглих велетенських перлин також використовувалися на певних частинах будівель, щоб з’єднати їх між собою, або зовні для оздоблення. До цього було важко звикнути, але так було завжди, коли вони подорожували на нову планету.

Найрозкішнішими були довгі великі білі піщані пляжі. На них було кілька риболюдей, які насолоджувалися їжею, напоями та іншим. Там були хатини для життя людей з великими ногами-основами, що стояли в морі, і велетенський овальний об’єкт, що плавав у воді.

"Що це таке?" - запитав Ноґ.

"Це гідростанція, - відповіла Вінс. - У них є гігантські труби, які переправляють людей крізь воду для подорожей між різними містами, включаючи столичний центр".

"Отже, у нас є два варіанти. Ми можемо спробувати пробратися і захопити гідростанцію, хоча я вважаю, що нас, швидше за все, спіймають. Або ми можемо просто пропливти через море".

Хоча Квін більше не подорожував з іншими через море, він здригнувся від думки про те, що доведеться зробити щось подібне. "Море?!" - Серіл виглядала наляканою. - "Ви не можете йти через море. Ви можете не вижити. Просто скористайтеся гідростанцією. Я впевнена, що ми зможемо щось вигадати".

"Що такого поганого в морі?" - Сіл мусив запитати, оскільки в його голові це здавалося кращим варіантом. Принаймні для такого завдання, як це.

"Море небезпечне, навіть для нас, - пояснила Вінс. - Тому що у воді плавають небезпечні морські звірі".

"Вони не нападають на міста чи групи мермеріалів, бо знають, що можуть постраждати, якщо зроблять це, але така невелика група, як наша, була б легкою здобиччю".

Була ще одна причина, чому Сіл хотів увійти у воду. Він хотів дізнатися, наскільки ефективними будуть його сили: полум’я, блискавка, вітер тощо. Можливо, єдиною здатністю і найкращою для використання у воді була б вода, але наскільки вона була б ефективною проти риболюдей - невідомо. Однак у нього все ще був один козир, який точно добре спрацював би під водою.

"Я не можу це використати. Якщо я це зроблю, це спричинить купу проблем", - Сіл миттєво відкинув цю ідею.

Корабель незабаром приземлився на тій частині пляжу, яка здавалася найменш людною. Поблизу пляжів було багато дерев, тож місць, щоб сховати корабель, вистачало. Єдина проблема полягала в тому, що вони не могли уникнути шуму, якщо корабель вріжеться і приземлиться крізь дерева.

Хоча це не було б гучно, будь-хто поблизу міг помітити таке, тому вони вирішили посадити його на верхівки дерев, дозволяючи їм утримувати корабель.

"У корабля є функція камуфляжу, але він більше не буде невидимим".

"Це може обдурити деяких людей, але якщо хтось подивиться на нього зверху, можливо, це лише питання часу, коли вони його знайдуть, тому нам потрібно рухатися швидко".

Усі вони зістрибнули з корабля і ступили на землю. Настав час групі розійтися в різні боки.

"Вам двом не потрібно носити маскування, коли ви входите в місто. У нас є багато таких, що виглядають схоже на вас, - пояснила Вінс. - Тільки не привертайте увагу інших, поки у нас не буде потрібного обладнання".

Кивнувши, Квін і Ноґ попрямували до міста, тоді як інші побігли до гідростанції.

Йдучи крізь джунглі, Серіл і Вінс зібрали кілька барвистих фруктів, вичавили їх, добули трохи соку, а потім розтерли дивний сік по всьому обличчю, ніби розфарбовуючи його.

"Це ваше маскування?" - запитав Сіл. Він все ще міг розрізнити їх, не кажучи вже про те, що лінії на їхніх обличчях насправді не допомагали їм у цьому маскуванні.

"Мало хто знає обличчя принцеси та її сестри, - відповіла Вінс. - Наш батько був лідером, якого вбили ще до того, як ми отримали хоч якийсь шанс опинитися в центрі уваги або бути представленими світові. Ці маскування достатньо хороші".

"Вони не впізнають нас з першого погляду тут чи там, і, крім того, гідростанція автоматична. Єдина проблема - отримати квиток, а решта робиться сама собою".

Йдучи пляжем, вони помітили, що досить багато людей, здавалося, залишали місто і з якоїсь причини прямували до станції. Великий дерев’яний місток, що вів до станції, був переповнений, а інші, хто виглядав поспіхом, вирішили подорожувати водою.

Що було захопливо, так це те, що як тільки людиноподібні фігури торкалися води, їхні тіла перетворювалися на різні види риб, дозволяючи їм швидко плисти до станції.

"Цікаво, на кого перетворяться ці дві дівчини, коли торкнуться води?" - подумав Сіл, але вони побачать це незабаром.

Великий натовп і зайнята станція були їм на руку. Охоронці стояли нерухомо і, здавалося, дозволяли всім заходити. Група з чотирьох осіб тримала голови опущеними, поки вони проходили, і нарешті вони опинилися всередині станції.

Це було набагато ефектніше, ніж уявляв Сіл. Зараз вони йшли крізь велике скло, яке дозволяло їм бачити море. Численні риби плавали навколо у воді, і все це виглядало красиво.

Аж поки на коротку мить Сіл не побачив велике щупальце, яке схопило одну з більших риб і потягло її в глибшу і темнішу воду. Кому б не належало це щупальце, його темного тіла не було видно.

"Думаю, Квін мав рацію щодо моря", - Сіл зглотнув.

Намагаючись ігнорувати те, що він щойно побачив, він подивився на великі пластикові труби, що проходили в морі. Перед ними було близько десяти таких капсул, у які люди заходили.

Потім лунав звук, проносячись крізь капсулу. Нарешті, пасажир відправлявся крізь пластикові труби глибоко у воду до вказаного місця.

"Ви, хлопці, чекайте тут, - сказала Серіл. - Я піду візьму нам усім квитки".

Обличчя Вінс виглядало так, ніби вона була готова зупинити її, але Серіл похитала головою.

"Якщо вони спіймають тебе, все закінчено. Пам’ятай, ти принцеса, а не я. Мене не впізнають, і як тільки я отримаю квитки, ми всі зможемо стати в чергу і вирушити до міста".

Серіл уже втекла, перш ніж Вінс встигла відповісти. Тож вони чекали деякий час, але Вінс нервувала, кусаючи ніготь і ходячи колами.

"Так... змусь нас виглядати ще підозріліше", - прокоментував Догут.

Через кілька хвилин Серіл повернулася, і на її обличчі була посмішка.

"Ходімо, давайте рухатися швидше!" - сказала вона, вручаючи кожному квиток. Потім вони всі обрали чергу і стали в неї.

Черга рухалася досить швидко, і Сіл бачив, що саме потрібно робити. Спершу відсканувати квиток перед входом у трубу, щоб відчинилися двері, а потім стати всередину, щоб тебе вистрілило вперед. Усе було просто.

Сіл і Далкі часом трохи відступали назад, щоб змінити позицію, дозволяючи Риболюду позаду них пройти вперед, бо вони хотіли потрапити всередину одночасно з дівчатами.

Якби вони зайшли раніше за них і виникла б якась проблема, їм довелося б із нею розбиратися. Зрештою, після того, як вони кілька разів помінялися місцями з іншими, усі четверо одночасно дісталися своїх труб. Вони відсканували квитки й ступили всередину.

Сіл відчув легке хвилювання, ніби збирався покататися на атракціоні в парку розваг. Наступної миті пролунав зумер, і їх усіх чотирьох вистрілило вниз по трубі в море.

Вони рухалися з однаковою швидкістю, і, дивлячись праворуч та ліворуч, могли бачити одне одного. Тепер Сіл опинився там, де раніше бачив риб. У міру занурення в глибини моря Сіл помічав безліч різних істот.

Це було дивовижно, адже в морі плавало кілька джерел світла, що дозволяло їм усе бачити.

Потім Сіл помітив, що попереду труби розгалужуються в кількох напрямках, оскільки з однієї гідростанції можна було дістатися до багатьох інших міст і напрямків. Це здавалося логічним, доки Сіла та Догута не відправило іншою трубою праворуч. А капсули двох дівчат відхилилися і попрямували ліворуч.

"Стійте, це виглядає неправильно! Ми їдемо в зовсім різні місця!" - стривожився Сіл.

Вони повернулися до Вінс і побачили, як вона вигукнула кілька слів у їхній бік, а на її обличчі відбилися такий самий шок і паніка. Але вони не могли її почути, і за кілька секунд дві пари розділилися, прямуючи в різні боки.