Розділ 1829 — Морські звірі. (Частина 1)

І Сіл, і Догут подивилися один на одного. Вони обоє чекали, що інший візьме на себе ініціативу і вирішить, що робити далі. Зрештою, з того короткого огляду, який вони зробили, здавалося, що в цій зоні немає жодних інших гідростанцій.

Згідно з тим, що вони чули від Вінс, у кожному місті має бути кілька гідростанцій, щоб дозволити їм швидко подорожувати в інші місця. Тож де вони зараз?

"Немає сенсу просто нічого не робити. Чому б нам не піти за тією особою, що була раніше, і не поставити їй ще кілька запитань про це місце?" Догут озирнувся, але навколо справді не було жодної живої душі, хоча, можливо, обшукавши руїни, вони б щось знайшли.

Мала бути якась причина, чому гідростанція взагалі вела в таке місце.

"Чому б нам просто не почекати тут? Хіба ти не думаєш, що це кращий варіант?" - запитав Сіл. "Я маю на увазі, зрештою, хтось інший вийде з труб після нас, правда?"

Поки вони розмовляли, Догут помітив, що риболюд, який виглядав як щось середнє між людиною і черепахою, все ще пливе глибше і далі в руїни.

Якщо вони вирішать залишитися зараз, а ніхто інший не прийде, то вони можуть ніколи не отримати свого шансу. Використовуючи свій великий хвіст і працюючи ногами, він, не сказавши Сілу ні слова, рушив углиб морських руїн.

"Хіба нам не варто залишитися? І чи немає якогось способу повернутися в трубу і запустити її у зворотному напрямку?"

"Можливо, ми могли б просто простежити за гідротрубою назад до початку, це привело б нас до початкової станції, чи не так?" - подумав Сіл. Використовуючи одну зі своїх здібностей, яка значно покращувала зір, наче камера з багаторазовим зумом, Сіл стежив за трубами очима, і незабаром він зміг побачити велетенських істот.

Плаваючи у великому глибокому морі, вони мали багато великих очей, дивні шипи, що стирчали з них, зуби та багато іншого. Ці смертоносні морські істоти були розміром з гори, що рухалися під водою.

"Усі вони виглядають такого ж розміру, як та Гідра, з якою я зіткнувся. Що це за місце? Воно просто повне звірів Демонічного рівня чи що?" - подумав Сіл.

"Як ця раса Мермеріал змогла так довго виживати на цих планетах з такими речами у воді? У будь-якому разі, Квін справді казав, що я повинен стежити за Далкі."

Закручуючи воду долонями, Сіл зміг рухатися досить швидко. Це працювало як пропелер. Йому все ще було відносно важко рухатися з боку в бік та іншими частинами тіла.

"Ось вони!" Сіл помітив Догута і черепаху. Він почав рухатися до них.

"Що ти мав на увазі, коли сказав, що люди приходять сюди помирати?" - запитав Догут, перегороджуючи йому шлях. Черепаха рушила до нього, врізавшись у його груди.

"Чи не могли б ви відійти... будь ласка? Ви повинні розуміти. Зрештою, ви в такому ж становищі, як і я", - відповів черепаха.

"Ну, ми тут випадково, тому, будь ласка, поговоріть з нами, інакше я боюся, що мені доведеться перестати бути добрим", - заявив Догут, піднімаючи руку і стискаючи кулак, намагаючись певною мірою залякати риболюда.

Черепаха почала сміятися.

"Будь ласка, якби ви могли обірвати моє життя, це зробило б мене щасливим, і мені дуже шкода чути про ваші обставини. Якщо ви тут випадково, то ваша доля вирішена, як і всіх нас."

"Моя сім'я зникла, у мене більше немає друзів, і моя дружина покинула мене. Боюся, я більше не хочу тут бути."

Наступної секунди черепаху раптово потягли крізь воду. Далкі спробував простягнути руку і схопити його, але був надто повільним, і все, що він міг побачити, це те, що щось обмоталося навколо талії черепахи і потягло його в глибоке темне море.

У руїнах було кілька предметів, які створювали для них джерело світла. Це надавало всьому злегка блакитного відтінку, але за межами руїн була лише темрява моря.

"Що сталося?" - запитав Сіл, щойно прибувши. "Схоже, щось потягло його... це нагадує мені те, що я бачив раніше, на гідростанції."

Сіл ковтнув слину, і йому навіть не хотілося використовувати свою здатність, щоб побачити, що там вдалечині.

"Ти дізнався щось від того хлопця? Як вибратися з цього місця? Хоч щось?" - запитав Сіл.

"Думаю, так, - відповів Догут. - Але нічого, що допомогло б нам вибратися з нашої ситуації. Це місце, куди люди приходять помирати."

"Коли у людей більше немає волі до життя, вони приходять сюди. І я припускаю, що та істота, яка щойно схопила його, має бути причиною."

"Ти хочеш сказати, що вони приходять сюди просто померти і бути з'їденими гігантською рибою?" - сказав Сіл.

"Як у Мермеріал може бути таке місце? Це майже заохочує людей здаватися. Має бути якась причина, чому вони це роблять."

Замість того, щоб думати про ситуацію або відповідати на запитання Сіла, Догут знову рушив у дорогу. Він поплив прямо туди, куди забрали дивну черепаху.

"Цей Далкі, він що, не боїться? І я не розумію, що він робить", - подумав Сіл.

"Навіть якщо ми знайдемо те, що вбило черепаху, як це допоможе нам вибратися з цього місця? Вбивство звіра нічого не дасть."

Вони вдвох продовжували плисти крізь руїни, розглядаючи всі зруйновані будівлі. Вони були відносно близько до морського дна, оскільки могли бачити кілька предметів, похованих у піску, включаючи скарби та перли.

Їм було важко зрозуміти, як довго все це тут лежить, і вони ще нічого не знайшли. Нарешті, Далкі вирішив ступити ногами на поверхню дна.

"Що не так, хіба плавати не швидше, ніж ходити?" - запитав Сіл.

"Так... але я краще б'юся в такий спосіб", - відповів Догут.

У той момент з піску піднялися два великі темно-сірі щупальця, пробиваючи руїни. Вони легко зруйнували їх, не сповільнюючись. Було зрозуміло, що це той самий тип щупалець, який раніше схопив черепаху.

Обидва вони одночасно з силою вдарили в бік Далкі. Сіл бачив це і тримав руку напоготові, щоб завдати удару.

"Почекай, подивимося, як він з цим впорається", - подумав Сіл.

Піднявши обидві руки, Далкі прийняв удари щупалець на себе і зігнув коліна. Пісок з дна піднявся в повітря, але Далкі все ще міцно тримав обидва кінці.

Міцно вчепившись, його пальці вп'ялися в кінці щупалець, і з них почала капати кров. Тим не менш, щупальця мали певну силу. Навіть Далкі з його великою силою, здавалося, трохи боровся, поки не повернув голову в їхній бік, і його очі не почали світитися.

З них вирвався червоний лазер, влучивши в частину щупальця і відрізавши його. Він повернув голову, лазер з очей влучив в інше щупальце, і сталося те саме, змусивши інше щупальце впасти.

"З цими хлопцями було важко мати справу ще до того, як у них з'явилися здібності. Можливо, Лазерні Очі - це не така вже й велика проблема, але уявити Далкі з такими ж силами, як у когось на кшталт Оуена..."

"Тепер я розумію, чому Квін хоче стежити за ними."

"Схоже, ти здолав великого звіра, тож ходімо звідси", - сказав Сіл, стоячи поруч із ним. "Давай витратимо час на те, щоб з’ясувати, як повернутися назад".

"Ти хіба не відчуваєш цього запаху?" - відповів Далкі. "Запах крові йде он звідти".

Вдивляючись у напрямку, куди дивився Далкі, вдалині, за межами руїн, виднівся великий темний силует, що був частиною моря. Він нагадував гору посеред води.

Проте невдовзі відчувся гуркіт, що йшов з усіх руїн. Уся земля здригалася, і те, що залишилося від будівель, почало валитися одне за одним.

"Підводний землетрус?" - здивувався Сіл.

Саме тоді на гігантській темній постаті, яку було видно в морі, раптом спалахнули дві червоні цятки, і з’явилися сотні великих змієподібних тіней.