Розділ 1830 — Морські звірі. (Частина 2)

Було очевидно, що те, що Сіл спочатку прийняв за просто темну пляму в морі або велику підземну гору, зовсім не було таким. Натомість це був велетенський звір; якого він рівня чи класу, Сіл гадки не мав, але, судячи з його розмірів, він подумав, що той принаймні демонічного рівня.

Зважаючи на те, як далеко вони були, здавалося, що щупальця могли розтягуватися на милі. У наступну секунду всі великі щупальця спрямувалися прямо в землю. Купи каміння та уламки зі зруйнованих руїн розліталися в різні боки, і миттєво обох їх оточило кілька щупалець.

Вони почали опускатися на них, і, використовуючи водяні струмені на своїх руках, він почав відпливати вбік, дозволяючи щупальцям промахнутися.

"Щоб по-справжньому випробувати Далкі, найкраще нам розділитися", - подумав Сіл.

Зрештою, коли вони відпливли достатньо далеко, Сіл натрапив на те, що колись виглядало як будинок. Це була одна з найбільш вцілілих споруд у цій місцевості. Коли він приземлився на неї, кілька щупалець, що переслідували його, піднялися з-під землі.

Раптом вираз обличчя Сіла під час бою змінився, і миттєво вся вода навколо нього почала рухатися і вирувати. Щупальця одночасно кинулися на Сіла, але вода миттєво розсікла їх, розлетівшись у всі боки від нього.

У наступну секунду кілька щупалець впали на землю, і всюди у воді було видно кров.

"Це було попередження для тебе", - сказав Сіл вголос. "Не намагайся напасти на мене, якщо не хочеш скоротити собі життя. Просто відступи".

Промовляючи ці слова, Сіл подивився на велику темну постать і червоні очі вдалині. З якоїсь причини після тієї однієї атаки здалося, що всі щупальця почали відступати.

Тепер залишалося лише побачити, як Догут впорається з усім цим.

"П'ятишиповий Далкі проти істоти демонічного рівня. Квін наказав мені наглядати за ним, але якщо він не впорається, чи маю я йому допомагати?" - розмірковував Сіл.

Догут був не в змозі звернути увагу на те, що відбувається з ним, і він навіть не помітив, що Сіл відійшов, бо був надто зосереджений на власному бою.

Щупальця були сильними та нестримними. Одне з них кинулося на нього, але Далкі зупинив його однією рукою, проте незабаром інше вдарило його в бік і відкинуло в повітря. Далкі відчув, як зламалися кілька його ребер, і трохи зеленої крові витекло з його рота.

Попри біль, Далкі не припинив атаку, продовжуючи використовувати червону лазерну енергію зі своїх очей. Здавалося, це найефективніший спосіб, оскільки все, у що вона влучала, або обпалювало кінчик щупальця, або перерізало його.

Однак здавалося, що Догут міг використовувати це лише короткими чергами, оскільки час від часу він зупинявся і вдавався до використання рук.

"Досить мене дратувати!" - вигукнув Догут, завдаючи удару прямо по голові великого щупальця. Воно врізалося в землю, створюючи тріщини на морському дні.

"Ах так, ось чому з цими Далкі так важко мати справу. Тому що чим більше вони поранені, тим сильнішими стають", - подумав Сіл.

Хоча Далкі справлявся добре і міг впоратися з багатьма щупальцями, відриваючи їх руками, топчучи їхні голови ногами та спалюючи лазерами, цього все одно було недостатньо.

Їх було надто багато, і кожного разу, коли він отримував удар, м'язи на тілі Далкі травмувалися і ставали скутими.

"Чи не став він слабшим через те, що ми у воді? Здається, на звіра це зовсім не впливає", - подумав Сіл.

Саме тоді одне зі щупалець вперше за весь бій схопило Догута. Воно обмоталося навколо нього і стискало все сильніше, аж поки з рота Далкі не потекла кров.

Побачивши це, Сіл зітхнув.

"Я бачив, як багато людей, істот і створінь помирали на моїх очах... але, гадаю, нам потрібно, щоб цей вижив, аби ми могли знайти шлях додому". Сіл розкрив долоню, і почала збиратися куля води. Замість того, щоб спрямувати її на Далкі, він спрямував її на причину проблеми - велику істоту вдалині.

Готуючись розправитися зі звіром, Сіл почув гучний шум праворуч від себе. Він побачив, що Догут вирвався, і не просто вирвався - він знищив усі щупальця навколо себе.

Одразу після цього Догут побіг до великої істоти вдалині. Поки він біг, з'являлося все більше щупалець, намагаючись збити його з ніг.

Далкі, навіть не маючи потреби плисти, був поранений неймовірно сильно, але став сильнішим, ніж раніше, і тепер швидшим. Коли Догут наблизився, раптом із землі навколо нього з'явилися щупальця, створивши перед ним стіну.

Розплющивши очі, він випустив червоний лазер, ширший, ніж будь-коли бачив Сіл, і той повністю випарував великі щупальця.

"Що тут відбувається... стривай, тільки не кажи мені". Сіл почав згадувати бій, який бачив досі; він не помітив цього раніше, бо це було ледь помітно, але тепер був упевнений.

"Далкі, коли вони отримують більше поранень, не тільки стають сильнішими, але й їхні здібності теж. Це... просто безглуздо", - подумав Сіл.

Як тільки Сіл закінчив свою думку, Догут уже дістався великої істоти, і тепер у її голові була велетенська діра. Вона, без сумніву, загинула, і, крім того, здавалося, що Догут забрав і кристал демонічного рівня.

"Це не те, на що я очікував", - подумав Сіл.

Підпливши до Догута, Сіл приземлився поруч і перевірив, чи той у порядку. Він досить сильно стікав кров'ю, але, як завжди з Далкі, було важко сказати, чи вони вже на межі смерті, чи ні.

"Бачу, ти вижив, але ти запізнився. Я вбив звіра, тож кристал по праву належить мені, чи не так?" - сказав Далкі.

З якоїсь причини сам Далкі був одержимий кристалами. У Сіла їх було вдосталь раніше, і він не заперечував проти того, щоб віддати один кристал, принаймні зараз.

Обоє почали відчувати, як вода вирує навколо них. Це було так, ніби під морем здіймалися хвилі. Це було дивне відчуття, і ще дивніше було те, що вони нічого не бачили.

Через це Сіл знову почав використовувати свою здібність і незабаром пошкодував про це.

"Це може бути трохи клопітно", - сказав Сіл.

Далкі знадобилося небагато часу, щоб зрозуміти, що відбувається, бо незабаром удалині можна було побачити великі темні постаті, і з кожною секундою вони ставали більшими. Один великий звір не був кінцем їхніх проблем.

"Схоже, ми справді помремо тут. Така ганьба", - сказав Догут.

"Гей, я думав, Далкі не такі. Я думав, вони воїни, які б'ються до смерті. Ти дивний", - заявив Сіл, крокуючи вперед і стаючи перед Догутом.

"Усе гаразд, можеш відпочити. У мене є дещо, що впорається з усіма ними. Я не збирався цього використовувати, але, гадаю, оскільки навколо нікого немає, то буде нормально."

Відкривши портал, Сіл простягнув руку всередину і витягнув одну зі своїх улюблених зброй, що спочатку походила з цієї планети, - великий тризуб.

"Давай позбудемося їх усіх і забираймося звідси."