Розділ 1832 — Коронація. (Частина 2)

Натовп навколо Вінс почав відступати, і за кілька митей у радіусі десяти метрів від принцеси не залишилося нікого. Вираз облич людей також змінився на сто вісімдесят градусів, і багато хто з них виглядав незадоволеним.

"Чому вона повернулася?"

"Ця дурна дівчисько, їй варто було просто скористатися шансом і втекти. Ми всі знаємо, що тепер з нею буде."

У натовпі не було наклепів на адресу принцеси, лише занепокоєння та жаль з боку простих людей. Для них обидві групи прагнули покращити свою расу. Вони просто мали власні ідеали та методи роботи.

Проте загал не відчував негативного ставлення до жодної з фракцій, і вони знали, що в усьому цьому принцеса була невинною. Вона виявилася втягнутою в це лише через кровні зв'язки з попереднім лідером.

Тим часом Вінс ігнорувала жалісливі погляди й стояла на місці, приголомшена. Вона хотіла зрозуміти, чому її власна сестра, яка пройшла через те саме, що й вона, раптом зрадила її.

"Серіл! Я знаю, що ми не від однієї матері, але вони вб'ють нас обох. Чому ти це зробила?!" - вигукнула Вінс, не зважаючи на те, чи чують її інші.

Серіл зробила крок назад і почала потроху віддалятися, прямуючи туди, де стояв натовп.

"Ти пам'ятаєш, що я казала раніше... кожен егоїстичний. Кожен робить усе заради себе. Віддати тебе означає, що я зможу жити", - відповіла Серіл. Її голос був позбавлений емоцій, а обличчя виглядало так, ніби вона розмовляла з трупом.

Тепер Вінс зрозуміла: у якийсь момент під час їхньої подорожі, або, можливо, навіть коли вони тільки вирушили в дорогу, Серіл, мабуть, уклала угоду з Хижаками, щоб ті пощадили її в обмін на життя сестри.

"Це означає, що я зможу жити щасливим життям зі своєю сім'єю", - додала нарешті Серіл, і на її обличчі з'явилася посмішка.

Саме тоді з натовпу за її спиною вийшов той, кого добре знали присутні. Він був одним із головних членів банди Хижаків і завжди перебував поруч із Янні. Цього Хижака звали Мокун. Він був високим на зріст і зараз стояв із дивно зігнутими руками, що нагадували тіло хробака.

Він поклав руку на плече Серіл і, нахилившись до неї, пристрасно поцілував, запхавши язика їй до рота на очах у всіх. Коли він відсторонився, було видно слину, що тягнулася між їхніми язиками.

"Ти... ти зробив це з нею! Ти клятий паразит!" - закричала Вінс. "Я знаю, як працюють твої сили. Негайно витягни того жука з її голови!"

Мокун був особливою рибою і належав до раси Меремеріал. Він був неймовірно небезпечним, оскільки міг поміщати Паразитів у голови інших. І той, у кому сидів паразит, природно, відчував симпатію до господаря, виконуючи всі його накази.

Почувши крик Вінс, плечі Мокуна затремтіли, і він почав голосно сміятися.

"Здається, ти добре знаєш мою силу, але ти також повинна знати, як мені доводиться передавати цього паразита іншому. Запевняю тебе, на той момент почуття були взаємними. Мені просто потрібно було переконатися в цьому".

Судячи зі слів паразита, вони були в стосунках ще до того, як усе це сталося.

Вінс не знала, чи варто вірити в це, чи це було сказано лише для того, щоб збити її з пантелику. Хай там як, це спрацювало, і тепер Вінс не знала, хто ще залишився на її боці.

"Схопити її, але не використовуйте зброю. Вона потрібна нам живою", - наказав Мокун охоронцям.

Негайно з натовпу вийшло вісім охоронців у такому ж спорядженні, як і нападники на Марпо-Круїз. У руках вони тримали енергетичні мечі, від яких ішла пара, оскільки вони використовували їх під водою.

Один з охоронців кинувся вперед і швидко завдав удару, ніби вони зовсім не були під водою. Проте принцеса не була безпорадною: вона вправно ухилилася від меча і схопила чоловіка за зап'ястя.

Потім вона розкрутила його в бік інших і врізала в решту охоронців. Водночас у її руці опинився один з енергетичних Клинків. Розмахуючи ним швидше за інших, вона відбивала атаки, що летіли в її бік, і розсікла груди одному з нападників.

Далі вона швидко попливла вперед за допомогою хвоста і викинула руку, створивши вир води. Він ударив одного з охоронців у груди й відкинув його вбік.

Охоронці не дуже добре справлялися з принцесою.

"Мене не так легко взяти. Я щодня тренувалася з батьком. Найсильнішим Меремеріалом, який будь-коли жив!"

Охоронці повільно піднялися з дна, і в центр почали виходити нові бійці. Саме тоді, приземлившись на свої великі дві ноги, у центр стрибнув хтось інший - істота з великим плавцем на спині та гострим носом.

Побачивши це, Вінс більше не була такою впевненою. Це був ще один із Хижаків. Коли він махнув руками, Вінс спробувала відбити удар Блейдом, але людина-акула просто розкрила долоню і швидко схопила його.

У наступну секунду вся енергія Блейда згасла, і тепер Вінс раптом залишилася без зброї.

"Було б краще, якби ти здалася", - промовив знайомий голос. Крізь натовп вийшов Янні, тепер настала його черга вийти на сцену.

"Ми не вб'ємо тебе. Зрештою, ти нам потрібна, але я обіцяю, що якщо ти здасися без бою, ми дозволимо тобі... ні, скажімо так, дозволимо тобі жити", - посміхнувся Янні.

"Усі мої довірені Хижаки поруч зі мною, і хоча ти сильна, жоден із них не може бути переможений тобою".

Принцеса намагалася оцінити ситуацію навколо: люди, її сестра на іншому боці, але нікого на її боці, нікого, хто міг би допомогти, і навіть голова її батька, хоча це була лише статуя.

"Будь ласка, принцесо, просто здайся. Ми не хочемо бачити твою кров", - почула вона голос із натовпу.

"Життя - це найважливіше, не віддавай його за нас".

З якоїсь причини ці слова висмоктали з неї всю енергію, і в неї більше не було бажання чинити опір. Вона знала, що це безнадійно.

"Ти зробила правильний вибір". Янні клацнув пальцями, і йому негайно подали пару енергетичних кайданів, які він одягнув їй на руки, а також великі кайдани на хвіст. Потім двоє охоронців підійшли й схопили її за руки.

Розібравшись із нею, Янні підійшов до Серіл.

"Ти добре впоралася, але нам потрібна лише одна кровна лінія для продовження роду". Янні поклав руку на голову Серіл, і сині кільця по всьому його тілу почали світитися.

"НІ-І-І!" - закричала Вінс. "Що ти робиш? Я здалася, і ти уклав з нею угоду! Вона зробила все, що ти сказав!"

Раптом очі Серіл перестали рухатися. Усе її тіло застигло, як статуя, і вона впала на бік, ударившись об поверхню. Через кілька секунд її тіло почало підійматися все вище і вище, прямуючи до поверхні глибокого океану.

"Ти вбивця! Ти покидьок! Брехун! Ти заслуговуєш на тисячу смертей!" - продовжувала кричати Вінс, поки не відчула біль у горлі.

"Можливо, ти й маєш рацію", - відповів Янні. "Але коли твого батька немає, хто може мене зупинити?"

Янні почав відходити, плануючи продовжити святкування. Зрештою, з усім було покінчено, і тепер він мав те, чого прагнув, аж раптом почув позаду сміх.

"Ха-ха-ха!" Вінс засміялася, закинувши голову назад. Її волосся розтріпалося і впало на обличчя. Очі витріщилися, ніби вона перетворилася на божевільну.

"Янні, ти помиляєшся... Я бачила людей, сильніших за мого батька, сильніших за тебе... і я привела їх сюди! Тож дозволь запитати: ти справді вважаєш себе сильнішим за бога?"

"За бога?" відповів Янні, піднявши брову.

"Ти забув, чию підтримку ми маємо? Ти збожеволів. Якщо в тебе справді є бог, то чому його тут немає? Де він?"

Щойно він закінчив говорити, усі на міській площі відчули, як зрушилися океанські течії.