Розділ 1834 — Належить тобі

У голові Сіла виник чіткий спогад, коли він почув, як Догтус хвалився, що може затримувати дихання під водою щонайменше на шість годин. Він запам’ятав це тому, що це звучало так, ніби Далкі вихвалявся перед усіма, наскільки він кращий за інших.

Принаймні, так це звучало в голові Сіла. Як би там не було, хоча вони вже давно були у воді, шести годин ще не минуло.

"Це через те, що він багато бився раніше, чи він просто намагався здаватися вражаючим? У будь-якому разі, битися з десятьма такими хлопцями самотужки буде клопітно", - подумав Сіл.

Він створив із води щось схоже на клинок. Він був щільним і постійно рухався, наче хвилі. Змахнувши ним, Сіл зумів відбити мечем кілька жала, що були випущені в нього, а іншою рукою спрямував три гідрогарматні постріли в інших. Він промахнувся повз двох, але влучив третьому в груди, відкинувши його назад і змусивши кров розлитися у воді.

"Цей сильний, ми маємо бути обережними!" - вигукнув один із членів Хижаків.

Тоді Сіл підняв свій новий водяний меч, який він створив, над головою, і той почав збільшуватися з кожною секундою. Коли він опустив його, здавалося, що він усе ще зростає, але він зміг розірвати частину моря, відсуваючи її вбік і створюючи повітряні кишені.

У той момент клинок Сіла пройшов крізь одного з Хижаків, того, що був схожий на ската, який постійно атакував із тилу. Його тіло розкололося, і його кров потрапила в море.

Іншим не потрібно було озиратися, щоб зрозуміти, що він мертвий, вони відчули запах крові свого товариша у воді.

"Усе гаразд", - заявив Сіл. "Це просто означає, що ми зараз трохи обмежені в часі".

На відміну від Сіла, який тримався досить добре, попри те, що міг використовувати переважно лише водну здібність, Догтус боровся з усіх сил. Його рухи були повільними, і щоб уникнути лазерів з його червоних очей, які, здавалося, були єдиним, що було швидким під час атаки, п’ятеро Хижаків, які рушили на нього, постійно плавали навколо нього.

Він стріляв лазерами з очей, але вони влучали лише у воду або в якусь частину міських будівель удалині.

Зрештою, вирвавшись із формації, один із Хижаків поплив до нього на великій швидкості, і, наблизившись, підняв голову вперед і вдарив нею прямо по Далкі.

Догтус встиг зреагувати вчасно, піднявши обидві руки, але удар був неймовірно сильним, оскільки він побачив, що цей тип риболюдини мав голову, схожу на молот.

Річ у тім, що його голова-молот була не єдиною зброєю, яку він мав, оскільки він змахнув обома руками прямо в бік свого тіла. У ту ж секунду, як він вдарив Далкі, той почув, як ламаються його ребра.

Зі злості Далкі випустив більше лазерів зі своїх очей у бік Молотоголового, але той уже втік, і п’ятеро з них знову почали свою формацію, кружляючи навколо Далкі.

"Я не можу нормально дихати, а цей хлопець щойно вибив купу кисню з мого тіла. Навіть якщо я стаю сильнішим, коли проливається більше крові, я можу не вижити, якщо ця бійка триватиме".

"Нам потрібно знайти шлях до поверхні. Хіба у цих людей немає якихось хороших ідей?" - подумав Догтус, також подивившись у бік їхнього друга - морської істоти.

Якимось чином Сіл зміг контролювати гігантську морську істоту; після перемоги над її союзниками здавалося, що одна з морських істот досить охоче слухається людину. Використання морського звіра було тим, як вони змогли допливти до столиці, проходячи крізь неосяжний океан, не зазнаючи нападів.

Тож Далкі подумав, що вони могли б використати його знову, щоб піднятися на поверхню, інакше на шляху вгору їм довелося б зіткнутися з надто великою кількістю звірів. Однак зараз це не виглядало життєздатним варіантом, і, можливо, ніколи не буде.

Нескінченна кількість лазерів випускалася армією та вартовими в бік морського звіра. Він страждав, деякі з його очей уже були знищені та пробиті. На його тілі було кілька ран, з яких витікала кров.

Усе ж таки, зі злості, морський звір, здавалося, продовжував давати гідну відсіч, уже перемігши чверть вартових, які були на місці події. Проте важко було сказати, як довго він протримається.

Тим часом принцеса спостерігала за всім, що відбувається, і хоча двоє з них боролися, вона була здивована тим, як вони тримаються. Особливо тому, що той, хто був схожий на Квіна, інша людина, вбив одного з Хижаків.

"Що не так?" - запитала Вінс, побачивши вираз обличчя Янні. Вона бачила, що це не те, як він очікував, що піде бій.

"Це не те, на що ти очікувала? Твоя могутня раса Хижаків гине так само, як ти вчинила з моєю сестрою!?"

Янні повернув голову до Вінс і підійшов до неї, руками відштовхнув вартових і схопив її сам. Кільця на його тілі не засвітилися, тож що б він не зробив із її сестрою, він не планував робити це з нею.

"Я не знаю, що ти зробила, щоб отримати таких людей на свій бік, але це не важливо, важливо те, що ти в мене є".

"То чому б нам двом не відвідати Королівське сховище? Можливо, там є щось, що зможе з ними впоратися", - посміхнувся Янні.

Відсуваючи її своєю великою силою, Вінс намагалася чинити опір. Вона почала брикатися і кричати, б’ючи Янні по всіх частинах тіла так сильно, як могла, але це нічого не давало. Використовуючи руки, вона навіть контролювала силу води і створила сильний удар прямо по спині Янні, але це все одно нічого не дало.

"ВІДПУСТИ МЕНЕ!" - закричала Вінс. "ВІДПУСТИ МЕНЕ. Я краще помру, ніж дозволю тобі отримати те, що ти хочеш. Ти... ти... ти..." Хоч як вона старалася, це було марно.

Усі, хто ховався від битви, спостерігали, як бідна принцеса бореться з усіх сил, але ніхто з них не хотів ризикувати власним життям, щоб допомогти їй. Натомість вони лише шепотіли свої молитви, щоб хтось уберіг її.

"Батьку... я б хотіла, щоб ти був тут", - вигукнула Вінс.

Її останні крики змогли досягти однієї людини, людини, яка відчайдушно билася. Риба-акула знову попливла прямо на нього, і замість того, щоб використовувати здібність сили, як він робив раніше, Сіл підняв руку і схопив її за обличчя.

Він використав Ці всередині свого тіла, щоб спробувати компенсувати силу, але цього було недостатньо, і він не зміг би довго триматися. Його тіло тягло по поверхні дна, але відбувалося щось дивне.

Людина-акула незабаром відчула сильний біль, оскільки шкіра на всьому його обличчі горіла. Зрештою, він побачив, як з’являються пухирі, перш ніж вони лопнули, вибухнувши прямо у нього на обличчі. Людина-акула відпливла в болю, трясучи всією головою у воді з боку в бік, тоді як вода вирувала навколо руки Сіла.

"Я все ще можу використовувати інші здібності, перебуваючи тут, просто мені не так легко рухатися без водної", - подумав Сіл, відкриваючи свою книгу і знову змінюючи здібності. Наступної миті він відкрив портал, витягнув зброю і кинув її прямо у бік Вінс.

Вона пролетіла крізь воду, керована Сілом, і приземлилася точно їй у руку. Сльози на очах Вінс висохли, коли вона відчула неймовірну силу, дивлячись на тризуб, що з'явився в її руці.

"Він належить тобі, тож використай його, щоб повернути свою планету", - посміхнувся Сіл.