Розділ 1838 — Поверхня

Спочатку Сіл рухався у стабільному темпі, змушуючи крижаний стовп переміщувати ціле місто. Це було тому, що швидший рух потребував би більше Очок МС. Хоча Сіл був справжнім монстром порівняно з будь-ким іншим за кількістю Очок МС ще на Землі, ця подія висмоктала з нього чимало сил.

Переміщення цілого міста та постійне заморожування води було непростим завданням, а на додачу до цього його клони одночасно билися зі смертоносними звірами. Тому він рухав місто повільно, щоб мати достатньо Очок МС на випадок, якщо ситуація вийде з-під контролю.

Якби Вінс не вдалося перемогти Янні, якби Далкі не зміг впоратися з Хижаками, і якби Квін ніде не з’являвся, йому довелося б розбиратися з усім самому.

Хоча останнє здавалося малоймовірним, з того, що чув Сіл, для Квіна було досить звично залишатися непоміченим і раптово зникати. Але він не хотів ризикувати, поки не побачив, як Догтус схопив його за горло.

Він досяг своєї межі й важко хапав ротом повітря. Саме в той момент, напруживши свої МС-клітини та сили до Максу, Сіл змусив крижаний стовп рухатися якомога швидше і спрямував його крізь море.

Море стало чистішим, і тепер можна було побачити світло сонця. У наступну секунду все місто пробило поверхню. Це був сильний удар для міста, через що деякі величні споруди тріснули й обвалилися.

Водночас усі Мермеріали на кілька секунд втратили рівновагу. Декого навіть підкинуло в повітря, і вони впали назад через швидкість, з якою вони піднялися.

Проте місто трималося міцно, воно не хиталося на поверхні води, бо під ним був гігантський стовп льоду. Однак після виходу на поверхню робота Сіла не була завершена. Не відриваючи рук від підлоги, він використав ще більше сили, щоб розширити поверхню льоду, зробивши її більшою за площу міста приблизно на кілометр. Водночас він переконався, що заморозив шар води, який був достатньо товстим і не зламався б від пари ударів.

Зрештою, після всього цього, Сіл був виснажений і впав на спину. Схоже, під час подорожі сюди більшість його клонів загинули. Добре було те, що кожен із них знав, коли ось-ось помре, і відкривав портал, щоб сховати свою зброю перед смертю.

Щодо того, чому Сіл зробив цю маленьку крижану платформу наприкінці, то це було через небажання покладатися лише на стовп. Він хотів створити власний острів, щоб, якщо звірі атакують стовп знизу, це не стало проблемою.

"Решта тепер за вами, хлопці", - посміхнувся Сіл.

Лежачи на спині, Сіл помітив щось дивне. Це був колір неба. Воно все ще було досить яскравим, але виглядало так, ніби небо стало трохи помаранчевим і до того ж наповнилося пилом.

"Що відбувається?"

У наступну секунду вдалині, за межами неба, стався великий вибух. Здавалося, це було майже в космосі.

"А, до біса, дозвольте мені трохи відпочити... а потім я допоможу іншим", - сказав Сіл.

Він був не єдиним, хто помітив дивний колір неба та вибухи. Люди дивилися вгору, гадаючи, що це таке, але одна людина зрозуміла все одразу.

"Флоти знищуються, наші сили. Що зараз відбувається? Це все твоїх рук справа?" - Янні вказав на Вінс.

"Я не впевнена. Можливо, але у тебе є важливіші проблеми!" - Принцеса змахнула тризубом, і навколо нього почала збиратися вода. Потім вона провела ним по підлозі, і велика хвиля вдарила Янні, збивши його з ніг.

Стрибнувши зі своєї позиції, вона встромила вістря тризуба в Янні. Піднявши руку, він спробував зупинити його. Але вістря пройшло наскрізь, пробивши його шкіру.

"Ти намагаєшся позбутися раси Мермеріалів, приводячи цих чужинців? Якщо ти позбудешся всіх, то як ми будемо захищатися?" - запитав Янні.

"Від чого?" - відповіла Принцеса, повертаючи тризуб. Струмені води вирвалися з тризуба, влучивши в тіло Янні. Сила удару вирвала його руку з тризуба і відкинула через усю кімнату.

"Захищати нас від цих уявних загроз? Ти - найбільша загроза для нашої раси!" - закричала Вінс.

- - - -

Водночас була ще одна людина, яка раділа, що вони нарешті вибралися з води. Догтус стояв на одному коліні, хапаючи ротом повітря.

"Це повітря... Я ніколи раніше не відчував такої залежності від чогось", - сказав Догтус сам до себе, повільно підводячись із землі. Кров усе ще стікала по його тілу з ран, які він отримав раніше.

Побачивши це, один із Хижаків, риба-молот, що був неподалік, вирішив діяти, думаючи, що той уже при смерті.

У риболюдини тепер були ноги замість плавців, але він усе ще мав чудову швидкість бігу. Щоправда, вона була не такою високою, як у воді. Він атакував головою вперед, але Далкі простягнув руку і схопив його.

"Твоя атака сильніша. Я відчуваю цю енергію в тобі", - сказав Далкі, викашлюючи кров. Дивна сила пройшла крізь його тіло, але йому було байдуже, бо він знав, що це лише зробить його сильнішим. Тепер, опинившись поза водою, він міг використати всю накопичену шкоду.

Використавши свої лазерні очі, він влучив прямо в рибу-молота. Лазер повільно пропалював шкіру тіла, оскільки був певний опір, поки зрештою від голови нічого не залишилося. Відпустивши ворога, хижак упав на підлогу.

"Нарешті п'ятишиповий Далкі поводиться як п'ятишиповий", - сказав Сіл, спостерігаючи за всім зі своєї позиції. Цікаві битви відбувалися всюди, і клони, які все ще були живі, повернулися, щоб допомогти йому в боротьбі з Хижаками. Клонам знадобилося небагато часу, щоб розправитися з набридливими Хижаками, як тільки ті опинилися поза водою.

"Тепер, коли ми вибралися з води, все йде добре. Можливо, мені й не доведеться втручатися. Все ж таки, є ще цей Бог, про якого мені варто хвилюватися".

"Можливо, якщо я дістану блакитну перлину або поговорю з Янні, ми зможемо поговорити з цим Богом. Думаю, Квіну це теж сподобалося б".

Частина Очок МС Сіла відновилася. Це була невелика кількість, але він замислювався, скільки йому знадобиться, щоб битися з Небесним поодинці, оскільки Квіна ніде не було видно.

Як тільки він це сказав, велика Тінь впала на голову Сіла. Коли він подивився вгору, щось падало з неба. Це був не просто предмет, це був один із великих кораблів флоту.

"Обережно, ховайтеся!" - кричали люди, ховаючись у своїх будинках. На щастя, великий корабель, здавалося, прямував прямо до площі, де билися всі інші.

"Припиніть ускладнювати мені роботу!" - Сіл поклав руки на землю, переконуючись, що лід укріплений.

Великий корабель врізався прямо в площу, розкидаючи уламки всюди. На мить на льоду з'явилися тріщини, але так само швидко, як вони з'являлися, Сіл їх лагодив.

Після початкового гуркоту запала тиша, бо кожен гадав, що ж щойно сталося. Вони могли бачити лише космічний корабель.

"Гей, дивіться, там хтось є!" - вказав пальцем один із присутніх.

Дивлячись на людину, що стояла на верхівці корабля з волоссям, яке розвівалося на вітрі, Сіл усміхнувся.

"Ви довго збиралися"