Розділ 1845 — Дивний запах

Слідуючи за Агентом 13 та 15, їх знову завели в ліфт. Але цього разу, на відміну від ліфтів, що рухалися вгору, вниз, ліворуч чи праворуч, які вони бачили раніше, цей доправив їх прямо вгору, на передостанній поверх корабля.

Схоже, це був закритий поверх, оскільки Агент 13 використав спеціальну перепустку, щоб скористатися ліфтом; Мітчелл та Мука, здавалося, занотовували все, що відбувалося. Головним чином тому, що був шанс, що одного дня вони повернуться на цей корабель, але вже не як союзники. Інформація була ключовою під час битви.

Коли двері відчинилися, перед ними постав неймовірно захопливий краєвид. Джессіка та Люсія, вийшовши з ліфта, були найбільш схвильовані. Це місце виглядало як ресторан зі скляними панелями, і оскільки він був на вершині «Рейну», з нього можна було оглянути весь корабель.

Визирнувши назовні, можна було побачити прекрасний вид на море, і навіть частину корабля, де люди розважалися і займалися своїми справами. Це було досить мирне місце, і, на жаль, чим більше вони його бачили, тим менше деякі з них відчували потребу атакувати таку територію.

"Саме тут ми сьогодні обідатимемо", - слова 13-го вивели їх із заціпеніння, і всі вони сіли навколо великого круглого столу.

Місця вистачало для всіх, але Агенти 13 та 15 не сіли поруч. Натомість одне місце залишилося порожнім. Вони припустили, що воно призначене для того, з ким вони мали зустрітися сьогодні - Зіро.

"Нас повідомили, що ми маємо почати трапезу без нього", - заявив Агент 13, дивлячись на порожнє крісло і помічаючи, що всі відчувають незручність за свого гостя.

Група вирішила почекати й залишити запитання на потім. Зрештою, вони хотіли дізнатися про Лео, а для цього їм потрібно було поговорити з кимось, хто був тут 1000 років тому, чи то Кріс, чи сам Зіро, але це точно були не ці невідомі обличчя.

У кімнаті було призначено кількох офіціантів, стільки ж, скільки було людей, і вони були там, щоб задовольнити потреби кожної людини. Вони подавали напої та пропонували закуски.

"Ми вирішили подати вам алкоголь, оскільки вважаємо, що навіть вампіри можуть відчути його смак, чи не так?" - сказав Агент 13.

У келихах для шампанського всім подали алкоголь, і група знайшла його досить приємним, включаючи Люсію, яка не була вампіром. Це був справді напій, яким могли насолодитися всі.

"Ах, не це, Мінні", - сказала Джессіка, відсуваючи келих.

"Чому! Це нечесно. Чому всім іншим дозволено пити це, а мені ні!" - поскаржилася Мінні.

"Тому що... тому що ти все ще дитина. Це вплине на твоє тіло швидше, ніж на всіх інших, навіть якщо ти вампір", - пояснила Джессіка.

"Хм, але я не дитина. Пітер сказав, що я старша за тебе!" - відповіла Мінні.

Вони всі знали про ситуацію Мінні після того, як Пітер розповів їм про неї, але навіть попри те, що минуло 1000 років, тіло Мінні все ще залишалося дитячим. У просторі Тіні час сповільнювався настільки, ніби в реальному світі нічого не відбувалося.

"Будь ласка, я обіцяю, що ти можеш отримати стільки коробочок із соком, скільки захочеш, але не це", - наполягала Джессіка, що, здавалося, трохи заспокоїло Мінні. Попри це, вона все одно схрестила руки й надула губи, показуючи своє невдоволення.

"Подивіться на все це", - тихо зауважила Люсія.

"Хіба "Чисті" - це не група, яка має на меті зробити все рівним для кожного? Навчаючи всіх Ци та гарантуючи, що ніхто не має різних здібностей тощо?"

"Але їхнє ставлення до грошей, влади та інших розкошів, як це, не є однаковим".

Схоже, Агент 15, який весь цей час мовчав, зумів почути те, що сказала Люсія. Люсія мусила визнати, що він був вродливим чоловіком із прямим волоссям і густими бровами. Він підпер підборіддя рукою і посміхнувся їй.

"Ти, ти не схожа на інших, чи не так? Можу посперечатися, судячи з мантії, яку ти носиш, ти частина сім'ї Грейлеш".

"Якщо історія мені не зраджує, хіба ваші предки не намагалися зробити те саме в минулому?"

"Принести рівність у світ, давши кожному силу блискавки? І через це вони розпочали цілу громадянську війну!"

Люсія стиснула зуби, бо знала про минуле своєї сім'ї. Це був аргумент, який часто використовували проти сім'ї Грейлеш, намагаючись виставити їх у поганому світлі.

"Так, будь ласка, відверніть увагу від поточної ситуації чимось, що було зроблено в минулому", - зауважила Люсія. - "Якщо ви добре пам'ятаєте історію, то повинні також пам'ятати, що Оуен Грейлеш змінив свої погляди після того".

"Громадянська війна просто почалася через незгоду з тим, як усе керувалося. Оуен також був тим, хто віддав своє життя за Героя Квіна і не тільки. Але що робили "Чисті", поки Далкі захоплювали нас?"

"Ти втрачаєш суть моїх слів", - заявив Агент 15.

"Як ти сказала, сім'я Грейлеш змінилася, і те саме стосується нашої групи. Те, як усе влаштовано зараз, необхідно для сучасного стану світу".

"Але як тільки ми зможемо впровадити наші ідеали та створити структуру, ми зробимо так, щоб кожен міг жити найкращим життям, на яке тільки здатен. Ти думаєш, що люди внизу нещасні?"

Знову Люсії довелося прикусити губу, бо, без сумніву, люди тут зовсім не виглядали нещасними.

"Будь ласка, давайте залишимо політичні дискусії на потім", - перервав суперечку Мука.

"Ідеали просто різні. Я думаю, що ніхто не правий і ніхто не винен. У нас просто різні шляхи, методи та переконання. Немає сенсу намагатися переконати іншого. Тож давайте просто насолоджуватися".

Саме тоді офіціанти повернулися і поставили перед кожним тарілку. Оскільки вони були накриті срібними кришками, вони не могли бачити свою їжу. Однак, коли кришку підняли, запах рознісся в повітрі.

Це була чудова вечеря зі стейком, і для вампірів м'ясо було приготоване надзвичайно сирим; фактично "з кров'ю", лише злегка обсмажене. Пітер подивився на страву, і хоча він міг її їсти, це було не зовсім те, що мав їсти його вид, але поки що він вирішив почати їсти.

Поки всі вечеряли, знайшовся один, хто відчув, що їжа трохи прісна, і, по правді кажучи, для вампірів так воно і було, але вони знали, що їхні гості просто намагаються бути ввічливими.

"Я не хочу це, воно на смак огидне!" - поскаржилася Мінні.

"Я хочу свій сік. Де мій сік?!"

Саме тоді Агент 13 клацнув пальцями. Він знав, що було всередині коробочок із соком, і знав, чого хоче маленька дівчинка.

"Не хвилюйтеся, ми приготували десерт для всіх. Це про всяк випадок, якщо наші страви сьогодні не припали вам до смаку".

Офіціанти незабаром повернулися, і в руках у кожного з них був келих, наповнений червоною рідиною. Всі миттєво зрозуміли, що це - кров.

Коли її поставили на стіл, Мінні подивилася на неї великими очима. Вона була в захваті від того, що бачила.

Однак Мука, вдихнувши аромат, миттєво відчув, що щось не так.

"Стій!" - сказав Мука.

"Ніхто цього не питиме... воно пахне подібно до людської крові, але в ньому є щось інше. Що ти збираєшся з нами зробити?" - запитала вона.

Двоє інших були неабияк здивовані, бо щиро не розуміли, про що вона говорить, і саме в цей момент у залі пролунав дзвінок, а позаду них почувся звук дверей ліфта, що відчинялися.

"Чи є якісь проблеми з моєю кров'ю?" - запитав чоловік, виходячи з ліфта.

Підійшовши до столу, він відсунув стілець. Це був, безперечно, не хто інший, як Кріс, що стало очевидно завдяки великій цифрі 1 на спині його білого плаща.