Розділ 1850 — Останній із Чистих

Після першої війни з Далкі багато великих континентів, що існували раніше, зникли. Через битви, потужні вибухи космічних кораблів, невдалі спроби застосування ядерних ракет та багато іншого, значна частина суходолу розкололася, а рівень моря піднявся.

Деякі землі просто пішли під воду або розпалися на дрібні частинки, що розсіялися в космосі чи в атмосферних шарах навколо планети. Однак це призвело до появи безлічі островів по всьому світу.

Багато з них залишилися недослідженими через те, що були надто малими для створення поселення чи Притулку. Тому вони просто залишалися там, ніким не зайняті.

Наразі Сера та Лео перебували на одному з таких островів. До їхнього бою залишалася ціла доба. Острів мав білий піщаний пляж і місцями джунглі, але здебільшого він був майже пустим. Там були лише відкриті простори, де нічого не росло, та великі камені, що лежали на місці. Загалом, щоб обійти весь острів, знадобилося б близько двох годин. Для вампіра з надшвидкістю, який міг бігати, це зайняло б зовсім небагато часу.

Зараз вони обоє перебували на одному з великих порожніх просторів. Земля була вкрита піском, а Сера відпочивав на великому камені, поруч із яким було розкладено кілька його видів зброї.

Лео був сам по собі, тримаючи в руці свій Блейд. Він не робив нічого особливого, але час від часу витягав Блейд і просто розтинав повітря. Лунав різкий звук, високочастотний шум, від якого боліли вуха навіть у Сери.

"Навіщо ти взагалі так важко тренуєшся?" - запитав Сера, роздратований тим, що звук діяв йому на нерви. Він чув це знову і знову, і сподівався, що розмова хоча б на мить це припинить.

"Відтоді, як я зустрів тебе, ти щодня, щойно маєш вільний час, лише тренуєшся. Якщо в тебе є вільна секунда, ти тренуєшся, а тепер, коли ти мав би відпочивати перед великим боєм, ти знову тренуєшся."

"Ти якийсь робот? Твій творець дав тобі завдання нічого не робити, окрім як нескінченно тренуватися цілий день, коли ти переді мною, чи що?"

"Тому що перебування з тобою змушує мене почуватися погано через те, що я нічого не роблю. І чи справді ти думаєш, що все, що ти зробиш за наступні два дні, змінить ситуацію?"

Лео не відповів одразу, і знову, приблизно через вісім секунд, він зробив ще один удар, видавши той самий звук, що й раніше.

"Відколи я почав практикувати цей удар, мій таймінг і швидкість покращилися на 0,02 секунди. До того, як я став вампіром, я вірив, що моє тіло досягло свого піку."

"Насправді, моє тіло почало здавати. Мої рефлекси, мої атаки, все стало повільнішим."

"До того ж, як би я не тренувався, як би не старався, я не міг це зупинити. Ти знаєш, як це пригнічує, коли твоя важка праця не дає результатів?"

"Мені довелося змиритися з тим фактом, що я пройшов свій пік і ніколи більше не буду тим чоловіком, яким був колись."

"Тепер моє тіло інше, моя важка праця винагороджується. Я ще не досяг свого піку, і навіть зараз я можу покращувати свою швидкість."

"На 0,02 секунди. Ти сам себе чуєш? Ти справді думаєш, що це щось змінить?"

"Чому б тобі не спробувати вдосконалюватися в інший спосіб? Випити трохи крові або стати якимось вищим вампіром чи щось таке?" - поскаржився Сера.

"Сьогодні я покращився на дрібницю, але всі ці маленькі покращення додадуться, і одного дня, я вірю, це може стати різницею між життям і смертю."

"У будь-якому разі, я роблю це, щоб нагадати собі, що моє тіло ще не досягло свого піку, що ще є куди рости."

Сера схрестив руки, але невдовзі подивився вбік, підняв з каменя кинджал і кинув його з усієї сили, цілячись у Лео.

Лео миттєво відчув енергію, спрямовану на нього завдяки своїй здатності, повернув голову і в потрібний момент витяг свій Блейд. Він знав, що сили його Ци та удару меча буде недостатньо, тому в нього не було іншого вибору, окрім як використати свою вампірську ауру.

Вдаривши кинджал знизу вгору, він відбив його. Той закрутився в повітрі, але невдовзі почав рухатися назад і попрямував прямо до Лео, готовий атакувати знову. Почувся брязкіт, коли ніж відбивали знову і знову, і кинджал, скільки б разів його не відбивали, продовжував повертатися.

"Це, з чим ти борешся, - кинджал Звіра середнього рівня," - пояснив Сера.

"Він має активну здатність рухатися до цілі, коли його кидають, незалежно від того, де вона знаходиться. Це все. Зазвичай після одного відбиття кинджал стає марним."

"Але, звісно, у моїх руках він став кинджалом Демонічного рівня."

"Тепер він такий же міцний, як Зброя демонічного рівня, тому ти не можеш його зламати, і саме тому його проста активна навичка стала досить корисною в цій ситуації."

"Він продовжуватиме атакувати тебе, поки я не накажу йому зупинитися або поки ти не помреш. Ось що я називаю силою."

"Можливо, замість того, щоб зосереджуватися лише на своєму тілі для вдосконалення, тобі варто спробувати збільшити свої вампірські сили чи щось подібне."

"Насправді, у мене є пропозиція для тебе. Я бачу, що ти дуже переймаєшся цим боєм, і ці люди, яких ми збираємося зустріти, вони сильні, так? Тож у мене є дві пропозиції для тебе."

"Перша: віддай мені свою зброю до того, як вони прибудуть, і я зможу підвищити її до Демонічного рівня для тебе."

Це був перший раз, коли Лео почув, як Сера робить таку пропозицію. Він не знав, що той може покращувати іншу зброю, окрім тієї, яку використовує сам, але тепер дізнався, що це можливо.

"Тоді ось моя друга пропозиція. Я дуже давно не зустрічав когось, хто б мені сподобався, і ти мені подобаєшся, Лео."

"Якщо ти вирішиш стати моїм підлеглим і підеш за мною, то я дам тобі силу, необхідну для перемоги над будь-ким, кого ти забажаєш. Я можу пообіцяти тобі це своїм іменем як Бог Війни."

Почувши другу пропозицію, Лео одразу відвернувся. "Боюся, я не можу. Справа не в тому, що ти мені не подобаєшся, і, можливо, в іншому світі, в інший час, якби ми зустрілися, я б прийняв твою пропозицію."

"Але зараз моя вірність належить лише одній людині, і це Квін Тален. Тож, боюся, мені доведеться відхилити твою пропозицію."

"Я так і думав," - посміхнувся Сера, лежачи біля каменя, і зупинив свій літаючий ніж. Він повернувся туди, де був Сера, і той спіймав його рукою, поклавши назад. Весь час, поки вони розмовляли, Лео відбивав Блейд. Його концентрація була вищою, ніж у звичайних людей.

"Але подумай про першу пропозицію. Я знаю, що ти хочеш зробити це власною силою, але все, що ми використовуємо, навіть саме наше існування, запозичене у чогось іншого, навіть якщо це енергія самого всесвіту."

Хоча Лео не планував приймати жодну з пропозицій Сери, його слова змусили його задуматися. Лео тренувався багато в чому так само, як і завжди. Він відчував, що це дозволяє йому вдосконалюватися, але, можливо, існував кращий спосіб, і спосіб збільшити інші аспекти.

Сівши на пісок, Лео почав медитувати, зосереджуючись на енергії всередині свого тіла. Він бачив, як жовта енергія Ци вирує навколо, а також червону енергію в тілі, але вона виглядала трохи нестабільною.

"Вже деякий час це відчувається так, ніби енергія крові занадто сильна для цього тіла, але чи є щось, що я можу зробити?"

Зосередившись, Лео просидів так деякий час, минула година, і врешті-решт з піску почулося гучне гарчання. Сера миттєво підвівся зі свого каменя і підстрибнув, приземлившись перед Лео. Він бачив його обличчя, вени, що проступали на шиї, і Флягу, що містила людську кров, яка була спожита.

"Ти в порядку?" - запитав Сера.

"Так... Я краще, ніж в порядку," - сказав Лео, піднімаючи голову. Найгірше вже було позаду, і він терпів біль уже деякий час. Лео відчував це: все його тіло почувалося краще, сильніше, швидше.

"Я еволюціонував" - Лео успішно еволюціонував від Вампіра-лицаря і нарешті, після довгого очікування, став Вампіром-лордом. Він був готовий до Зіро та Кріса, якщо вони ступлять на острів.