Розділ 1851 — Зіткнення учнів. (Частина 1)

Для вампірів існувало переважно три різні типи еволюції. Звичайний вампір, вампір-шляхтич та вампір-лорд. Більшість вампірів так і залишалися вампірами. Вони могли наполегливо тренуватися, намагатися вдосконалюватися, проте ніколи не могли змусити своє тіло еволюціонувати до рівня шляхтича.

Це було схоже на людей, які мали лише обмежену кількість МС-клітин або занадто довго залишалися на певному рівні здібностей. Потім були вампіри-шляхтичі. Іноді народжувалися ті, хто вже мав такі тіла, проте в інших випадках були ті, хто еволюціонував до рівня вампіра-шляхтича.

Часом була потрібна невелика допомога від лідерів; існували ритуали та техніки, які могли вивільнити енергію, що застрягла в їхньому тілі, дозволяючи їм перейти на наступний рівень вампіра-шляхтича. Звісно, це не спрацювало б, якби вони від самого початку не були призначені для рівня вампіра-шляхтича.

Найкращих вампірів-шляхтичів зазвичай обирали вампірськими лицарями для їхньої сім'ї. Вампіри дуже поважали силу і їм було важко виконувати накази тих, кого вони вважали нижчими за себе.

Однак, якщо хтось ставав вампіром-лицарем, згідно з традицією, це означало, що він не міг стати наступником сім'ї. Він не міг стати лідером.

Коли лідер обирав своїх вампірських лицарів, він зазвичай мав це на увазі, і водночас тренував наступника. Зазвичай це був прямий син або донька чинного лідера, але це було зумовлено не лише родинними зв'язками, для цього була причина.

Усі вампірські лідери еволюціонували до стадії вампіра-лорда. Оскільки вампіри не хотіли служити комусь слабшому за них, це стало чимось на кшталт мінімальної вимоги, хоча й не офіційної.

Бути прямим нащадком означало, у більшості випадків, що вони мали здатність еволюціонувати своє тіло до фінальної стадії вампіра-лорда. У деяких випадках вони також мали ритуали, щоб викликати цю силу.

Але робити це занадто рано було б помилкою. Для вампіра завжди було найкраще досягти піку еволюції, на якій він перебував, перш ніж проводити будь-які примусові ритуали для еволюції. Інакше це сильно вплинуло б на їхній розвиток.

Звісно, лідери іноді тренували більше ніж одного наступника на випадок, якщо з одним із них щось трапиться, і всі ці наступники мали потенціал еволюціонувати до стадії вампіра-лорда. Це породило думку, що вампірські лицарі не здатні еволюціонувати до рівня вампіра-лорда.

Це було неправдою, просто якщо хороший лідер бачив, що хтось може перетворитися на вампіра-лорда, він виховував його як одного з наступників.

Ось чому, коли Квін створював свою сім'ю, він відкинув усі ці традиції та логіку. Крім того, ніхто не знав чому, але ті, кого він перетворив, або ті, хто став особливими вампірськими підкласами, майже ігнорували звичайні правила, які знали раніше.

Насправді ніхто достеменно не знав, ким зараз був Квін, бо було зрозуміло, що він більше не вампір-лорд, і ніхто до нього ніколи не міг перевершити цей рівень.

Лео самотужки активував червону ауру у своєму тілі, щоб дозволити йому еволюціонувати. Він зробив те, що зазвичай робив ритуал.

Він негайно схопив Блейд і вдарив по повітрю. Сера очікував почути постійний дзвін, який чув раніше, але цього разу звуку не було, навіть коли меч розсікав повітря.

"Я маю подякувати тобі за твою пораду", - Лео посміхнувся, прибираючи свій меч.

"Мушу визнати, я розглядав твою іншу пропозицію щодо вдосконалення моєї зброї, але не думаю, що вона мені більше знадобиться, до того ж перемога, здобута власною боротьбою, набагато цінніша".

Ніч для них обох минула спокійно, і здавалося, що навіть Сера щось готував. Він сказав Лео, що досліджуватиме острів, оглядаючи рельєф усієї місцевості.

Оскільки Лео сприймав цей бій серйозно, Сера, який поважав Лео, вирішив також поставитися до цього серйозно. Потім, коли зійшло сонце, нарешті настав наступний день. Вони обоє чекали, гуляючи островом і вдивляючись у море, чи не побачать когось або щось.

Було ще не полудень, не час зустрічі, але це було єдине, що вони могли зробити. Час, здавалося, рухався зі швидкістю равлика. Щоразу, коли вони перевіряли час, думаючи, що минуло 30 хвилин, минало лише 10.

І нарешті, рівно опівдні, о 12:00, Сера помітив щось, що виходило з води. Це був невеликий підводний човен з великою прозорою передньою частиною.

Він пробив хвилі й зупинився, не доходячи до острова близько двадцяти метрів. Кришка відкрилася, і на корпус підводного човна вистрибнули двоє людей.

Один зі шрамами по всьому тілу, зовсім без сорочки, але з двома мечами, схожими на катани, за спиною, а поруч був Зіро. З одним мечем типу катана при боці, точно таким, як у Лео.

Щойно Лео побачив їх обох, його серце почало битися гучніше, сильніше, і дивне відчуття охопило його.

"Отже, це справді був ти весь цей час. Ти справді був Зіро, Майстер Касу", - констатував Лео.

"Ти виглядаєш інакше порівняно з тим часом. Часом, коли ми обоє вирішили розійтися багато років тому".

Касу виглядав як чоловік середніх років, якому було за сорок. Не було жодних особливих деталей, які б виділяли його. На відміну від гори м'язів, що стояла поруч, він мав щетину на обличчі, лютий погляд і довге волосся, хоча воно було зібране у хвіст.

Щодо того, що Лео мав на увазі під "іншим", то це тому, що його майстер був уже відносно старим чоловіком, коли Лео знав його, а тепер він виглядав молодшим. Однак без жодного сумніву це був він.

Після зустрічі з Крісом і дізнавшись, що всі Чисті вміли використовувати Ці, Лео вже деякий час припускав, що лідер, чоловік на ім'я Зіро, насправді був його майстром. Однак він відчував, що є шанс, що це не так.

Це був просто хтось інший, хто був схожий на нього, але це було зовсім не так. Лео чув від Квіна про те, що той бачив, він сам був свідком того, як далеко готові зайти Чисті, експериментуючи з тими, хто був із Сім'ї Брі та іншими. Чоловік, якого він знав раніше, той, кого він називав майстром, ніколи б не зайшов так далеко.

"Я бачу, ти засмучений", - вигукнув Касу.

"Чому ж? Твоя зовнішність також кардинально змінилася з того часу, як я бачив тебе востаннє. Ти виглядаєш молодшим і сильнішим. Хіба не з тих самих причин, що й я?"

Лео не знав, що сказати, слова не складалися в його голові. "Чому ти все це зробив, хіба ти не міг просто піти з миром? Ти міг би спочивати з іншими".

Зіро почав голосно сміятися. "Ти справді в це віриш? Бо дозволь мені сказати тобі зараз, я знаю, що це зовсім не так. Я дізнався, як влаштований світ, Лео, на відміну від тебе. Ми ніщо в цьому цілому світі, ніщо".

"Наші життя нічого не варті, але я той, хто зробить так, щоб наші життя справді щось означали в усьому цьому всесвіті, і це стосується також і тебе".

Лео лише похитав головою. Тон голосу, гнів і сила в його словах - це було зовсім не те, як говорив його майстер.

"Я розумію, що втрата для тебе тоді була великою, і важко рухатися далі... але в цьому житті не можна завжди шукати винних. Зрештою, ми нічого не могли вдіяти, і ті кохані пішли далі, ми повинні зосередитися на нових життях, що чекають попереду!"

Витягнувши свій Блейд, Зіро вказав ним на Лео. "Те, що ти використовуєш ці слова, справді означає, що твої очі ще не відкрилися. Ти навіть не можеш усвідомити, що чоловік поруч із тобою... такий самий, як вони".

"Він один із них. Боюся, ти перейшов на інший бік, і вже занадто пізно".

"Я погодився на твої умови, і той, хто буде битися з тобою, Лео, це той, кого я виховував з самого початку."

"Новий я, виховую того, хто не може померти для таких дурнів, як Далкі. Кріс! Знищ його."