Розділ 1853 — Наодинці

Кріс продовжував лежати на землі, хоча тепер йому було значно краще. Рана на його тілі загоїлася настільки, що більше не завдавала йому дискомфорту чи шкоди. Там залишиться шрам, але це був лише один із багатьох у його колекції, і він насправді хотів зберегти саме цей.

Лео пішов невдовзі після того, як переміг Кріса і сказав йому ті слова. Тож тепер Кріс залишився наодинці зі своїми думками, розмірковуючи про всю ситуацію і про те, що сталося.

"Я програв... З того, як Майстер говорив про це, я завжди думав, що якщо ми двоє будемо битися, то це буде до смерті", - подумав Кріс.

"Ту ненависть, яку відчував Майстер, коли говорив про своє минуле, він намагався передати мені".

"Однак я ніколи не відчував такої ж ненависті, як він. Мені було важко це зрозуміти. Але я був у нього в боргу".

"Тож, звісно, я робив те, що він мені казав, і якщо це означало просто перемогти одну людину, то нехай буде так".

"Просто я очікував, що Лео відчуватиме таку ж ненависть, як і його Майстер, але схоже, що це не так. У будь-якому разі, я щойно програв... тож що це означає для мене".

Кріс підвів верхню частину тіла, але все ще залишався на землі. Час від часу він відчував, як здригається весь острів. Без сумніву, це була сила Зіро. Здавалося, їхній бій також усе ще тривав.

"Якщо Майстер досі не переміг свого супротивника, це означає, що людина, з якою він б'ється, також сильна", - подумав Кріс.

"Ці люди неймовірно сильні, і саме вони рятують людей та планету".

Роздумуючи про це більше, а також про мету Чистих, Кріс подумав, що все це безглуздо. Люди були слабкими істотами. Навіть якби вони навчили кожного силі Ци, було б лише кілька людей, які могли б зрівнятися з тим, що могли зробити він і його Майстер.

Зрештою, навіть тоді Кріс програв свою битву проти Лео, тому що останній був вампіром, який також знав, як використовувати Ци. І разом із тими, хто мав здібності, люди також змогли пережити першу війну.

Якби вони справді позбулися всіх здібностей у світі й замінили їх на Ци, чи змогли б вони перемогти Далкі, якби ті повернулися? Чи змогли б вони перемогти Вампірів також? Зараз, можливо, це було лише через його нещодавню поразку, але в його голові відповідь була "ні". Ци все ще була далеко позаду порівняно з силою здібностей, і він відчував, що усунення здібностей лише послабить усю расу перед зовнішніми загрозами.

Зрештою, інакше вони б зараз не опинилися в програшній ситуації.

Глибоко зітхнувши, Кріс був на межі того, щоб здатися. Що б з ним не сталося, він дозволить цьому бути; якщо це означало, що мурахи на цьому острові та інші комахи з'їдять його тіло, то це теж було б добре.

"Поглянь на мене, без жодної мети я почуваюся повністю загубленим", - подумав Кріс, коли почув, як острів знову затремтів, і відчув сплеск сили, що йшов з певного напрямку.

"Я повинен принаймні довести це до кінця. Це може бути останній раз, коли я його бачу. Я повинен принаймні подякувати йому за те, що він дав мені життя, яке я маю зараз". Кріс підвівся і рушив у напрямку битви.

На його шляху весь ліс був зруйнований і спалений. Це тривало понад кілометр, і він усе ще не дістався місця бою, але, спрямувавши Ци до своїх вух, він почув здалеку розмови людей.

"Ти дурень!" - вигукнув голос. - "Ти гадки не маєш, кому належить це маркування! Як ти можеш довіряти словам такої людини? Ти кажеш, що розумієш нас, але якби ти розумів, ти б ніколи не погодився дозволити йому Маркувати тебе".

"Кожен із нас робить усе лише заради власної вигоди, і це правда навіть для мене зараз! Що б він тобі не обіцяв, ти ніколи цього не отримаєш. Не вір йому!"

Контекст розмови не мав жодного сенсу для Кріса, і раптом усе замовкло. Голос згас, звуки битви припинилися, і енергія, яку він відчував раніше, також розсіялася. Підійшовши ближче, Кріс натрапив на великий розлом, що перетинав увесь острів.

Вода заповнила глибокий розріз, утворивши дивний потік морської води. Це було, м'яко кажучи, неприродно і явно стало результатом битви, що відбулася. Після ще кількох хвилин ходьби Кріс нарешті дістався пляжу. Він бачив кілька таких розломів на острові, тепер заповнених водою, і що здивувало його ще більше, так це трупи риб та інших морських істот, що плавали на поверхні води.

На найбільшій тріщині на острові, вздовж якої йшов Кріс, він побачив Лео, який дивився вдалину.

Подивившись ліворуч, а потім праворуч, Кріс очікував знайти Зіро десь на пляжі, мертвого, з розлитою всюди кров'ю, але останнього ніде не було видно.

"Де він? Де тіло мого Майстра?" - запитав Кріс.

"Майстра?" - сказав Сера, стискаючи свій зламаний меч. Це був звичайний меч, який, швидше за все, розламався навпіл під час бою. Хоча у нього на тілі було ще багато інших, які він міг би використати, Сера також виглядав втомленим. Він похитав головою і відповів: "Цей твій так званий Майстер вирішив втекти".

Серце Кріса опустилося, коли він почув ці слова. Він не очікував цього.

"Він... він втік... але чому?"

У його голові це не мало жодного сенсу. Вони вдвох усюди ходили разом, і перед тим, як прибути на острів, вони знали, що це, можливо, їхній останній вихід. Якщо вони програють, то вони зробили все, що могли. Вони битимуться до смерті, проте його Майстер втік, і, на додачу, зробив це без нього.

"Я ж казав тобі. Ця людина змінилася", - додав Лео. - "Я не знаю, чи був він іншим, коли ти вперше зустрів його".

"Можливо, він був м'якшим і ближчим до тієї людини, яку я пам'ятаю, але зараз він людина, яка готова покинути того, хто був поруч із ним так довго".

"Ні, чекай, навіть називати його людиною було б образою для всіх нас".

Кріс упав на коліна, тому що в його голові він втратив дві речі цього дня. Єдину людину, яку він коли-небудь справді знав, когось на кшталт батька для нього, і всю мету свого життя.

"Цей клятий слизький виродок!" - Сера з розчаруванням кинув зламаний меч на землю.

"Він уже мав багато сили, а потім, мабуть, позичив величезну кількість у того психопата, і хто б міг подумати, га?"

"Людина, яка таємно керувала Чистими, сама верхівка всієї організації, сама має здібність! Він точно залишив це наостанок".

Після того, як Сера виплеснув своє розчарування, Кріс залишився безмовним через лицемірство Зіро.

Лео прийшов наприкінці, лише щоб побачити кілька ударів їхньої битви. Він не був упевнений, чи вирішив Зіро піти лише тому, що він з'явився, але це точно змусило останнього діяти інакше.

Можливо, Зіро навіть подумав, що Кріс мертвий, побачивши, як Лео залишив його, щоб прийняти своє остаточне рішення.

"Я виснажений", - зітхнув Сера, лежачи на піску. - "Я втомився ганятися за цими хлопцями. Ми дістали одного з них, тож цього має бути достатньо, правда?"

"До того ж, усі Притулки тепер знову під контролем Групи Земнонароджених, і Вампіри-солдати почуваються добре".

"Людям, здається, вони сподобалися після того, як врятували їхні дупи, хто б міг подумати".

Лео не був упевнений, чи це правильне рішення. Бачачи дії Зіро під час зустрічі сьогодні, він відчував, що той у будь-якому разі повернеться колись. Тим не менш, єдина причина, чому Лео вирішив не переслідувати його, полягала в тому, що він продовжуватиме тренувати своє тіло, і якщо він зустріне Зіро в майбутньому, або якщо останній знову з'явиться, він буде готовий прийняти бій.

"У будь-якому разі, я не планую залишатися тут надовго. Тож давайте розберемося з головною проблемою", - Сера підвівся і обтрусив пісок зі своїх обладунків та одягу. - "Отже, що нам робити з цим хлопцем?"

І Лео, і Сера тепер дивилися на Кріса.