Розділ 1855 — Другий шанс

Минуло більше року з часу битви на тому острові та останньої зустрічі Кріса із Зіро. Насправді Кріс почав певною мірою насолоджуватися життям, подорожуючи з Лео. Хоча він просто допомагав останньому і слідував за ним без жодної власної мети, з боку Лео не було жодного тиску, на відміну від того, як це було з людиною, що зараз стояла перед ним - Зіро.

Останніми місяцями Кріс також із задоволенням використовував свої здібності, щоб допомагати іншим. У кожному Притулку чи новому місці завжди знаходився хтось, хто потребував допомоги, і Кріс міг допомогти їм особисто, використовуючи свою силу. Реакція на їхніх обличчях завжди зігрівала серце Кріса.

Це було значно краще, ніж ті дні, коли йому доводилося віддавати накази купі підлеглих, щоб усе владнати, і виходити на поле бою лише тоді, коли була потрібна його сила. Проте протягом останнього року він ніколи не забував про Зіро.

Ті багато років, які він провів, тренуючись під його керівництвом, було неможливо просто відкинути й забути, і він знав, що настане день, коли він знову стоятиме перед своїм колишнім наставником. Просто він не очікував зустріти його ось так раптово, посеред вулиці.

"Чи можеш ти виділити трохи часу і поговорити зі мною? Я чекав, поки ти відокремишся від нього", - запитав Зіро, не дивлячись у його бік і вдаючи, що розглядає товари, виставлені на вуличному прилавку.

"Коли ти кажеш "нього", я припускаю, що ти маєш на увазі Лео", - відповів Кріс. Він теж не дивився на Зіро, а перебирав речі в крамниці.

"Я думав, коли ми зустрінемося наступного разу, ти сам кинеш йому виклик. І яке тобі діло до мене? Я думав, ти навіть не знаєш, що я живий".

Зіро пирхнув на цей коментар, ніби Кріс був дурнем.

"Ти справді думаєш, що це так? Я відчував твою енергію, твої битви, і я знаю, що в тобі багато прихованого. До того ж я знаю Лео краще за будь-кого, він ніколи б не зробив нічого подібного".

"У будь-якому разі, я хотів би поговорити з тобою наодинці, ти принаймні даси мені таку можливість? Це важливо для мене. Ти важливий для мене".

Хоча Кріс думав, що йому вдалося позбутися будь-якої прив'язаності до цієї людини, ці слова, здавалося, притягували його. Він хотів вірити, що це правда, хоча був майже впевнений, що це не так.

Однак зрештою Кріс погодився піти із Зіро, і вони обидва залишили жваву вулицю. Він особливо не хвилювався, оскільки існував трюк, який Кріс міг виконати, щоб завжди привести Лео до себе - просто розширити свою ауру Ці.

Єдиною проблемою було те, що інші, хто міг відчувати Ці, теж зазвичай реагували на неї. Проте це був хороший запасний варіант. Залишивши ринок, вони пройшли через великий луг із зеленою травою, а неподалік на лузі був великий пагорб із деревом на вершині.

Незабаром вони дісталися туди, і Кріс сів. Потім Зіро зробив те саме, вдивляючись у далечінь.

"Вибач, Крісе", - перші слова Зіро стали великою несподіванкою.

"Ти можеш бути здивований цими словами, але причина, чому я це кажу, полягає в тому, що я не зовсім говорив тобі правду. Але я думаю, це тому, що я зрозумів, що ніколи не хотів, щоб ти вбив Лео".

На секунду Кріс замислився, чи справді людина поруч із ним - це Зіро. Відчуття було таке, ніби він розмовляє з двома абсолютно різними людьми, бо той Зіро, якого він знав раніше, ніколи б не сказав нічого подібного.

"Я зрозумів, що брехав сам собі. І навіть коли я отримав силу для боротьби, я все одно покладався на тебе, і правда в тому, що це було тому, що я не міг зробити це сам".

"Я не міг убити одного зі своїх учнів. Не тоді, коли я вже втратив їх усіх".

"То ти хочеш сказати, що мене виростили лише для того, щоб я виконував твою брудну роботу?" - запитав Кріс, стискаючи стебло трави. Він активував трохи своєї Ці, і трава навколо була відсунута, зрізана і розвіяна вітром.

"Мета змінилася, Крісе, порівняно з тим, якою вона була спочатку, і я більш рішуче, ніж будь-коли, налаштований побачити її завершення", - промовив Зіро з рішучістю.

"Члени Чистих, високопоставлені номери, я знову збираю їх. Навчаю їх шляхів Ці і роблю їх сильнішими, ніж раніше".

"У нас все ще є інформація про те, як створювати Гібридних звірів. У нас все ще є інформація, зібрана з інших місць і не тільки. Ми можемо зробити кращими не лише інших, а й тебе. Ми все ще можемо завершити це все разом". Зіро простягнув руку, ніби очікуючи на рукостискання.

Кріс глянув на неї на мить, але все його тіло тремтіло. Він навіть не знав, якою була поточна мета. Якщо це було не для того, щоб позбутися Лео, то що тоді? У будь-якому разі, повернутися до життя, яке він мав раніше, чи залишитися з нинішнім - для Кріса відповідь була очевидною, зважаючи на те, чого він хотів.

"Зіро, ти більше не єдиний у моєму житті. У мене є набагато більше виборів, і я йду власним шляхом". Сказавши це, Кріс встав і почав відходити.

"Що? Ти думаєш, це все?" - голосно сказав Зіро.

"Ти забув усе, що я для тебе зробив? Так ти мені віддячив? Ну, добре, але я знаю, що коли Лео помре і в тебе нікого не залишиться, ти повернешся до мене і знову будеш мене слухати".

У голові Кріса було багато запитань, поки він відходив. По-перше, запитати Зіро про його поточну мету, чому він змінив свою позицію щодо Лео і що він хоче з ним зробити. Як би там не було, якби він поставив ці запитання, він лише глибше затягнувся б у плани та пастку Зіро, чого він хотів уникнути.

Крісу знадобилося небагато часу, щоб повернутися на жваву вулицю, де він був раніше. Час від часу Кріс перевіряв, чи не йде за ним Зіро, але останнього ніде не було видно. Чесно кажучи, він був досить здивований, що Зіро міг з'явитися так раптово, без жодного попередження. Хоча Кріс не мав такої ж здібності, як Лео, відчувати Ці він все ще міг, просто не з такою деталізацією.

"Твій розум, здається, чимось зайнятий", - промовив голос.

Обернувшись, Кріс побачив, що щойно пройшов повз Лео.

"Мабуть, ти правий", - Кріс почухав потилицю. "Вибач, я просто думаю про багато речей, і, серйозно, я досі не розумію, як ти можеш бачити краще, ніж усі інші, хто має очі".

"Що ти робив?" - запитав Лео.

"Я просто ходив подихати свіжим повітрям, я... знову думав про минуле. Ти знаєш, як я почуваюся, коли таке стається", - Кріс вигадав виправдання і хотів швидко змінити тему. "У будь-якому разі, як щодо тебе? Ти вирішив свою маленьку вампірську проблему?"

Лео посміхнувся.

"Я зробив дещо краще. У мене є зачіпка щодо однієї з наших цілей".

Кріс внутрішньо здригнувся, почувши це, гадаючи, чи не здогадався Лео, що Зіро був у цьому Притулку. Що б вони тоді робили? Кріс просто хотів уникнути будь-якого зіткнення між ними в майбутньому.

"Вона веде до сумнозвісного Вбивці вампірів", - додав Лео.

Кріс полегшено зітхнув. Він на секунду захвилювався. Він думав розповісти Лео правду, але, знаючи, наскільки Лео одержимий, він би зупинив усе, що вони робили, лише щоб переслідувати Зіро, а зараз вони не могли собі цього дозволити.

"Схоже, наша удача повертається", - відповів Кріс. "То що ми будемо робити зараз?"

"Ми чекаємо на одну людину. Вона приєднається до нас у решті подорожі й відведе нас до останнього місця, де бачили Вбивцю вампірів, а далі ми діятимемо за обставинами", - пояснив Лео. "О, а ось і вона".

Підвівши очі, Кріс побачив одну з найкрасивіших жінок, яких він коли-небудь бачив. Він ніколи не бачив такого приголомшливого обличчя. Вона стояла поруч із Лео, підтверджуючи, що це та сама людина.

"Крісе, я хочу познайомити тебе з Сільвер".