Розділ 1857 — Легендарний сліпий фехтувальник. (Частина 1)

Через методи, які використовували Сільвер та Лео для спілкування, їхні повідомлення іноді доходили лише за кілька днів. Лео не те щоб спеціально шукав цих вампірів - вони просто передавали звістки одне одному, якщо їм доводилося зустрітися.

Тільки цього разу, знаючи, де Лео бував у минулому, Сільвер вдалося вгадати, куди він вирушить далі, і вона мала рацію, передавши повідомлення особисто. Через це часу на роздуми майже не залишилося.

Їм потрібно було негайно вирушати, що вони й зробили. Зараз троє з них подорожували на кораблі. Він був елегантним, швидким і досить затишним всередині. Сам корабель належав Сільвер, і вона використала його, щоб дістатися до Землі.

Хоча телепорти все ще існували, на даний момент діяли обмеження. Оскільки вороги та інші особи часто використовували їх для нападів, велися розмови про повну заборону всіх телепортів. Згідно з останніми новинами, Лоґан намагався створити пристрій, який перехоплював би всі телепорти в певній зоні.

"Я зв'язалася з вампіром-солдатом, який бере участь у поточному плані розширення. Звісно, оскільки Фекс очолює всю цю справу, мені було легко домовитися про дещо", - пояснила Сільвер.

"Ми зустрінемося з вампірами як охоронці, хоча для зовнішнього світу ми будемо просто вчителями. І в мене, і в тебе є досвід у цій сфері, тому це не повинно бути надто складно. Хоча я не впевнена щодо твого великого друга".

Це було відвертим глузуванням; протягом усієї подорожі Сільвер дражнила Кріса, бо вона справді не знала його минулого і того, чому він був з Лео, а для неї він просто заважав проводити час із Лео.

Однак Кріс нічого не відповів, він взагалі не зреагував і просто продовжував дивитися у вікно.

"У будь-якому разі", - продовжила Сільвер.

"Будь ласка, зверни увагу, що ці вампіри будуть нервувати. Вони знають, що сталося з попередньою групою. Водночас серед них існує велика тривога щодо людей. Ці вампіри беруться за сміливе завдання лише тому, що Фекс попросив їх, сказавши, що саме цього хотів би Квін".

"Квін", - повторив Кріс. "Цей молодий хлопець став справжнім героєм, га? Дивно, як колись я думав, що ми з ним дуже схожі. Проте подивіться, як далеко він зайшов тепер... коли я звернув на хибний шлях?"

Почувши тон голосу Кріса, Лео почав підходити до нього. Він сів на лавку, вбудовану в частину корабля, де було довге прямокутне вікно, крізь яке можна було спостерігати за небом.

"Тривога, провина, неспокій, біль. Я чую, що у твоєму голосі змішано багато емоцій, і бачу це у твоїй аурі. Вона не заспокоїлася відтоді, як ми залишили планету. До того ж ти був мовчазнішим, ніж зазвичай. Зазвичай я не можу змусити тебе замовкнути".

"Тобі не обов'язково розповідати мені, що не так, але якщо твоє занепокоєння пов'язане з тим, що зробили інші, ну, подивися, де зараз Квін, і подивися, де ти зараз. На даний момент я б сказав, що ти в кращому становищі, ніж він. У тебе ще є час змінити все, створити власну історію і залишити свій слід, тоді як для нього це вже неможливо".

Кріс не міг не посміхнутися, бо знав, що Лео намагається його підбадьорити, і з якоїсь причини він завжди знав правильні слова. Хоча відтоді, як він почав подорожувати з Лео, одна річ так і не повернулася - це його пристрасть до тренувань і битв.

Він зупинився у своєму розвитку. Він робив лише те, що було потрібно для підтримки свого тіла та сил, але не робив нічого, щоб вдосконалюватися, бо в його думках все ще не було мети, яку варто було б досягти.

Корабель нарешті прибув до Притулку, який розташовувався прямо біля моря. Це був портовий Притулок. У наші дні товари рідко доставляли морем, проте багато людей все ще любили жити біля води, хоча її було вдосталь.

Все ще існували кораблі та інше, але більше для розваг, ніж для чогось іншого. Було приємно бачити, як люди нарешті насолоджуються своїм часом. Це також був один із небагатьох Притулків, який не мав суцільної стіни навколо.

Стіна закривала лише задню частину Притулку, тоді як будь-хто міг потрапити сюди з боку моря. Водночас зона посадки для космічних кораблів виходила в море від Притулку. Подібно до пірса, там був великий металевий міст, що йшов у воду.

Потім височіла велика прямокутна будівля. Величезне місце для зберігання транспортних засобів, космічних кораблів та іншого. Проте на сьогодні один із поверхів будівлі був зарезервований для них, щоб вони могли зайнятися тим, що було потрібно.

Космічний корабель приземлився на прямокутний майданчик з червоним контуром; їх було багато, тому не мало значення, який саме обрати. Після цього потрібно було прикласти руку, і спеціальний ліфт доставляв корабель у певне місце на парковці.

Спустившись на ліфті, вони перейшли зі 120-го поверху на 19-й, де все місце було звільнено від кораблів. Там на них чекала група з десяти людей, а поруч стояв чоловік у військовій формі - це був вампір-солдат, а не людина.

"Приємно познайомитися з вами, вампіре-лицарю Сільвер, та її двома почесними гостями", - сказав вампір-солдат, вклонившись. І Лео, і Кріс були в масках, що закривали обличчя. Обидва вони стали досить відомими - чи то в людському просторі, чи то у вампірському.

Десять вампірів позаду них були сумішшю чоловіків і жінок різного віку. Хоча більшості з них було на вигляд близько двадцяти років, це, ймовірно, означало, що їм було від 100 до 200 років.

Вони здавалися нервовими через усю цю ситуацію, але водночас і схвильованими. Вони також заспокоїлися, коли відчули запах того, що один із двох у масках також був вампіром.

"Все було підготовлено для них Самантою та Фексом. Усі вампіри житимуть в одному багатоквартирному будинку поруч один з одним для підтримки. Їхня оренда оплачена на рік, і якщо все піде добре, цього має вистачити, щоб вони стали на ноги".

"Завдання для вас і ваших охоронців - захищати їх від нападників і врегульовувати ситуацію, якщо виникнуть проблеми, принаймні протягом першого місяця. Після цього ми надсилатимемо когось, щоб раз на тиждень перевіряти, як у них справи".

"Якщо все піде добре, ми продовжимо це в такому ж дусі з групою аналогічного розміру, згодом збільшуючи кількість людей. Час від часу ми також сподіваємося проводити заходи, які зблизять вампірів і людей, але вам поки що не варто про це турбуватися", - пояснив вампір-солдат.

Місяць роботи охоронцем здавався довгим і виснажливим завданням, але за відсутності інших варіантів довелося погодитися. Принаймні Лео міг продовжувати тренуватися до того, що на нього чекало.

"Місяць в одному місці... це означає, що є шанс, що Зіро знову наблизиться до мене. Цікаво, чи він стежив за нами. Можливо, він уже знає, що ми тут. Я знаю, що відхилив його пропозицію, але уявляю, що він не прийме "ні" так легко... Я знаю, що він не прийме "ні" так легко".

Поки вони перебували у своїх думках, а вампір-солдат пояснював речі вампірам і Сільвер, було чути, як рухається ліфт для космічних кораблів. Це відбувалося постійно, поки люди пересувалися, і в центрі поверху можна було побачити механізм: кораблі опускалися, а потім переміщувалися на потрібне місце.

Один корабель опустився, і Лео відчув дивну енергію завдяки своїй здатності.

"Сільвер, Крісе, вони тут!" - вигукнув Лео, витягуючи свій меч.

Коли корабель проходив повз 19-й поверх, звідти, де мали бути лише кораблі, троє людей скотилися з платформи на 19-й поверх. Підвівшись, білява постать стала перед усіма ними.

"Я всюди тебе шукала, Лео", - сказала Ерін.