Розділ 1866 — Возз'єднання з іншими

Подібно до того, як Квін зробив це на планетах Амра, він хотів вчинити так само тут, для раси Мермеріал. Хоча Квін не вважав, що це його справа - втручатися в чужі справи, зрештою, він уже втрутився.

Ця гра богів виявилася набагато складнішою, ніж він спочатку думав, і хоча у Квіна все ще не було чіткого плану, як захистити Землю від цих майбутніх загроз, це стало початком його грандіозного плану.

Простягнувши руку, він торкнувся верхівки голови Вінс, яка все ще була схилена.

"Раса Амра змогла отримати більше Небесних очок, ніж я думав. Можливо, тут буде так само, інші раси природно сильніші за людей. Амра мали надзвичайні тіла, а Мермеріали мають потужну здатність керувати водою."

Енергія передавалася у Вінс, і вона відчувала поколювання по всьому тілу. Це було незрівнянно ні з чим, що вона відчувала раніше, оскільки клітини всього її тіла вібрували від збудження. Її обличчя почало червоніти, оскільки тепер вона відчувала задоволення по всьому тілу, і нарешті Квін прибрав руку, бо все закінчилося.

Марк почав з'являтися на зовнішній стороні стегна Вінс. Це було помітно, оскільки вона була одягнена в блискучу синю сукню з розрізом там, де були її ноги.

"Все як я і думав... раси можуть прийняти набагато більше Небесних очок", - подумав Квін.

[Створено відданого послідовника]

[Вінс: 1300 Небесних очок]

Хоча Квін бачив, що Вінс могла б прийняти ще кілька Небесних очок, тут і там, він вирішив зупинитися на гарному круглому числі. Створивши чимало відданих послідовників, Квін дізнався про межі, які люди могли витримати.

Це було майже як наповнення пляшки з водою: він знав, коли вона була майже повною, і зупинявся якраз перед тим, як вона перелилася б через край.

"Сила, яку ти маєш зараз, схожа на ту силу, яку Йонгу дав Хижакам. Хоча те, що маєш ти, може трохи відрізнятися, оскільки я також відрізняюся від нього. Я не знаю, які сили ти матимеш, але було б найкраще, якби ти використовувала їх з розумом."

"Насправді, я б сказав, використовуй їх лише тоді, коли це дійсно потрібно."

Вінс посміхнулася на це, вона хотіла випробувати свої нові сили, але не стала б робити це перед Квіном. Вона знала, що він зайнятий і, мабуть, прагне покинути це місце, адже, зрештою, це було все, про що він просив протягом усієї цієї подорожі. Вона була щаслива, що після цього він зможе повернутися додому.

"Візьми це", - сказала Вінс, простягаючи йому те, що виглядало як мушля. Це було все, вона не виглядала особливою і, безумовно, не була жодною звірячою зброєю . "Це комунікаційна мушля, і в мене є така сама. Де б ти не був, ми зможемо спілкуватися."

Це здавалося зручним, але Квін замислився, як це взагалі можливо. Лоґан не міг створити такі речі за допомогою технологій? Можливо, це було щось схоже на магію? Було зрозуміло, що Мермеріали також не мали жодних здібностей, окрім керування водою. Це просто показувало, наскільки величезним був всесвіт і всі сили, що існували там.

"Ти вже йдеш?" - запитала Вінс.

"Ще ні, є ще одна річ, яку мені потрібно зробити. Ти не проти піти зі мною?" - запитав Квін.

Це було дивне прохання, але на цей момент Вінс ставилася до Квіна як до свого бога, людини, за якою вона повинна слідувати і якій повинна підкорятися, щоб її раса продовжувала процвітати.

Квін заявив, що це приватна справа. Вони подорожували на дивному кораблі, схожому на капсулу, який Мермеріали використовували для пересування поверхнею моря. Всі були там, але коли вони дісталися пляжу, він сказав іншим залишатися там, тоді як вони вдвох пішли до міста.

"Що... чого хоче Квін, чому він веде мене вздовж пляжу і просить лише нас двох... не може бути, невже він планує..." - обличчя Вінс почало ставати яскраво-червоним, коли вона думала про те, що Квін може зробити.

"Ми прийшли", - сказав Квін.

Закривши обличчя руками і хитаючи головою від збентеження, Вінс не помітила, де вони зараз знаходяться. Піднявши голову, вона залишилася з широко відкритим ротом.

"Але... але як?" - очі Вінс вмить наповнилися сльозами, її ноги тремтіли, а зір став розмитим. Наступної миті вона побігла через пляж і з усієї сили підстрибнула, врізавшись в іншу людину і притиснувши її до землі.

"Це справді ти, ти жива, ти жива... але як?" - запитала Вінс, опинившись зверху на своїй сестрі Серіл.

"Мені так шкода", - зрештою відповіла Серіл, витираючи сльози зі свого обличчя. "Мені так шкода, я зв'язалася з Хижаками... це була я, це було моє рішення, але я хочу, щоб ти знала, що я ніколи б тебе не зрадила. Я б ніколи не зробила нічого, щоб нашкодити комусь із королівської родини, особливо тобі, сестричко." Серіл було важко говорити, оскільки вона постійно хапала повітря між словами, але кожне сказане слово було правдою.

Обнявшись, Вінс було байдуже, чи була вона під контролем дивних Хижаків.

"Я радий, що ви двоє разом", - сказав Квін, наближаючись. Поруч із Серіл стояли Догту та Ноґ.

Квін наказав їм на певний час доглядати за нею.

"Твоїй сестрі є багато що тобі розповісти, і я заздалегідь прошу вибачення, але це був єдиний спосіб врятувати її", - заявив Квін. "Я залишу вас двох наодинці."

Квін пішов разом із Догту та Ноґом, дозволяючи Серіл і Вінс поговорити одна з одною і попрощатися. Оскільки Квін перетворив Серіл на новий тип підвиду, він не міг ризикувати, залишаючи її тут.

Серіл, здавалося, зрозуміла це, і її бажанням було пояснити все сестрі та попрощатися, і тепер вона мала подорожувати з Квіном. Ті самі помилки, що сталися на Землі, не могли повторитися тут, навіть якщо йому довелося б розлучити сім'ю, він би це зробив.

"Я хотів подякувати тобі за допомогу там", - сказав Квін великому Далкі. "Я знаю, що ти мало що знаєш, але наші дві раси мали Велику війну, але у мене був друг Далкі. Ти дуже нагадуєш мені його. Є багато питань, які я хотів тобі поставити."

"Про те, чи є вас більше, як ти отримав свої сили, але я знаю, що ти не зможеш на них відповісти. Однак, що я хотів сказати, так це те, що я сподіваюся, що ми з тобою не будемо воювати в майбутньому, як у минулому."

Догту посміхнувся і повернувся.

"Повір мені, я не хочу битися з кимось на кшталт тебе. Побачивши, скільки в тебе сили... це була б важка битва для нас", - відповів Догту.

Після цього їм не було чого сказати, і Вінс повернулася після довгої розмови, яка тривала близько години. Вона підійшла до Квіна, взяла його за руку і подякувала.

"Дякую, я просто хотіла сказати дякую, завдяки тобі у мене з'явився ще один шанс зустрітися зі своєю сестрою знову і подякувати", - сказала Вінс.

Після цього нарешті настав час усім їм вирушати. Всі зібралися на пляжі. Вони були готові, і Йонгу теж.

"Добре, спочатку нам потрібно увійти в мій простір, а потім я перенесу вас на Землю. Мої навички транспортування досить погані, і з якоїсь причини я завжди опиняюся в морі. Боюся, іншого вибору немає."

"Чекай, море!" - вигукнув Квін.

Перш ніж він встиг сказати щось ще, Йонгу активував свій білий простір, і настав час транспортувати всіх назад.