Розділ 1867 — Квін живий?

Ззовні з’явилося велике яскраве біле світло у формі великої сфери, і воно продовжувало розширюватися, поки не поглинуло Квіна, Сіла та Серіл. Як тільки воно досягло їх, усі троє раптово зникли, ніби їх там ніколи й не було.

Водночас здавалося, що Йонгу та Янні також зникли. З домовленістю ніколи не повертатися на цю планету, звісно, якщо тільки вони не прийдуть як союзники.

"Успіхів, моя люба сестро. Я можу лише уявити, скільки історій ти розповіси мені, коли повернешся", - сказала Вінс із широкою посмішкою на обличчі, дивлячись у небо.

"Що ви двоє будете робити тепер? Ви можете залишатися тут стільки, скільки забажаєте, оскільки ви також відіграли вирішальну роль у допомозі нам повернути нашу планету", - Вінс повернулася до них.

"Ти справді в це віриш?" - відповів Догут. "Згадай, що вони зробили. Обидва. У будь-який момент здавалося, що той хлопець на ім’я Сіл міг би перемогти сильних Хижаків планети. Він також повернув тризуб вашого попереднього Короля, який ви використали, щоб перемогти Янні, але він міг би використати його і сам".

"Їхня сила виходить за межі того, що вони показали, і я думаю, реакція вашого Бога це довела".

Це була правда, і, роздумуючи над цим, Вінс почала вірити в те саме. Насправді, якби Квін не боявся води або якби Вінс не наполягала на тому, щоб піти до сховища, вони могли б вирішити справу набагато раніше. Однак, якими б не були причини, це дозволило їм та їхній планеті розвиватися, як і їй самій. Завдяки силі, даній їй Квіном, вона тепер могла протистояти зовнішнім загрозам, яких так боявся Янні.

"Це не змінює того факту, що ви обоє вирішили допомогти, коли не повинні були. Я була лише пасажиркою на Круїзі Марпо. Ви справді казали, що це заради помсти, але причина не має значення. Ви, і будь-хто з вашого Круїзу, можете залишатися тут, коли забажаєте", - заявила Вінс.

Це була гарна пропозиція, і Догут більше нічого не сказав. І незабаром він та Ноґ приготувалися відлетіти на космічному кораблі, щоб повернутися назад.

Коли корабель залишив планету і вони вийшли у відкритий космос, дивлячись на вкриту водою планету, Догут про щось думав.

"Було б краще, якби інші ніколи не дізналися про це місце".

Незабаром вони зв’язалися з Круїзом Марпо. Вони припустили, що ремонт уже мав бути завершений. Щодо того, що їм доведеться робити, важко було сказати. Якби могли, вони б із задоволенням просто повернулися на корабель і робили те, що робили раніше: подорожували Всесвітом, час від часу зупиняючись на боях Рада.

Саме тоді вони отримали досить шокуюче повідомлення.

"Штаб-квартира хоче, щоб ви обоє повернулися сюди якнайшвидше", - сказав голос на іншому кінці. "Надійшло кілька звітів від інших пасажирів та персоналу, але вони хочуть поговорити з вами двома безпосередньо, оскільки було сказано, що ви поїхали з деякими пасажирами".

Ноґ хотів поскаржитися у відповідь, дивуючись, чому їх це так хвилює. Це не було так, ніби вони поїхали з нападниками на корабель, але Догут зрештою відповів.

"Ми будемо там якнайшвидше".

Їм знадобилося чимало часу, щоб подорожувати величезним Всесвітом, і приблизно через тиждень вони нарешті знайшли найближчий круїзний лайнер. Вони незабаром увійшли на нього і телепортувалися до Штаб-квартири Марпо.

Штаб-квартира Марпо була розташована на безлюдній планеті. Тут не було жодних ознак життя, навіть звірів, але планета була гігантською, приблизно такого ж розміру, як Юпітер у Сонячній системі. Через це вона була багата на мінерали, які можна було досить легко використовувати для будівництва, як-от гігантські круїзні лайнери, що літали від планети до планети.

Ті, хто був у її галактиці, покинули планету через відсутність життя. А також тому, що була причина, чому такого життя там взагалі не було. На цій планеті не було води та рослин, а це означало, що їм довелося б тераформувати все місце, щоб колонізувати цю планету, а це було важке і виснажливе завдання.

Проте, якимось чином власник Круїзу Марпо з’явився нізвідки і зміг зробити таку річ. Хоча змінити планету було важким завданням, це було неможливо, якби не використання ресурсів сусідніх рас та інших планет.

Ось чому це стало таким шоком для інших цивілізацій, тому що комусь вдалося зробити таку річ. Це було так, ніби хтось вдихнув життя в планету за одну ніч, і тепер вона стала домом для однієї з найвідоміших компаній у Всесвіті.

Вийшовши з телепорту, Догут і Ноґ опинилися на станції. Вона не була доступна для публіки, а була тією, яку використовували інженери.

Це був гігантський простір, і двоє навіть не бачили іншого кінця цієї зони. Навколо них механічний персонал працював над одним із великих круїзних лайнерів. Деякі з них також виглядали як Ноґ, і багато хто - ні. Однак у всіх них було одне спільне: гуманоїдна фігура.

"Чому вони не могли просто налаштувати телепорт, щоб доставити нас до головної бази?" - запитав Ноґ, уже втомлюючись від усіх прогулянок, які їм доведеться зробити, щоб дістатися до місця призначення.

"Тому що це ризик, і ти це знаєш. Вороги можуть вбити членів Рада негайно, якщо вони туди потраплять", - відповів Догут, поки вони продовжували йти, шукаючи вихід.

Вони продовжували спостерігати за оточенням і незабаром побачили велику металеву панель завширшки близько 30 метрів, яку несла одна людина. Однак "людина" - не зовсім правильне слово, тому що ця фігура була такою ж великою, як Догут, і мала хвіст, як у нього, бо він також був Далкі.

Коли вони проходили повз, можна було побачити три шипи, що стирчали зі спини Далкі. Це був не єдиний Далкі. Навколо рухалося ще кілька, розкиданих далеко один від одного, виконуючи ручну працю і будуючи великі космічні кораблі, які будуть використовуватися для круїзної лінії.

Це не було новим видовищем для них обох, тому вони не надто переймалися цим. Знайшовши вихід, пара зайшла в тунель, який провіз їх через прозорий шаттл. Він вивіз їх назовні, де вони могли бачити поверхню планети. Усе місце тепер було практично джунглями, величезна різниця з тим, якою планета була спочатку.

Усі придатні для життя зони були великими закритими спорудами, точно такими ж, як та, з якої вони вийшли. Це було зроблено для того, щоб не переривати поточні проекти, які все ще тривали по всій планеті, хоча двоє не знали більше деталей щодо цього питання.

Зрештою, шаттл зробив різкий поворот, і тепер вони прямували до будівлі, вкритій повністю чорним твердим матеріалом. Штаб-квартира, де жили члени Рада. Сама вершина будівлі була у формі півкола, що виступало з великим склом, яке дозволяло оглядати всі гігантські будівлі, і саме туди вони двоє прямували.

Ноґ був надзвичайно знервований, а щодо Догута - не дуже, оскільки він уже був тут раніше. Всередині штаб-квартири все, що міг бачити Ноґ, - це інші Далкі, і з ліфтом, що піднімав їх на верхній поверх, їм дозволили увійти до великої кімнати.

Вийшовши, вони помітили кілька речей у залі, але великий стіл і стілець, повернутий від них у самому кінці, поруч із вікном. Вони помітили пару ніг, що торкалися підлоги, і зробили висновок, що хтось на ньому сидить.

Водночас біля столу стояли два величезні Далкі.

"Я викликав вас після того, як ми отримали цікавий звіт, але здається, що ви двоє були відсутні в той час. Ви розважилися?" - чоловічий голос пролунав з-за стільця.

"Я переслав звіт, сер. Ви завжди дозволяли капітанам мати певний рівень свободи волі, і оскільки ці люди були достатньо сміливими, щоб напасти на круїзний лайнер, я подумав, що повинен дати їм урок", - відповів Догут.

"Дуже добре." Чоловік відповів, хоча було важко зрозуміти його думки за голосом. "Сподіваюся, це означає, що планету знищено і ми більше ніколи не матимемо такої ж проблеми. Проте я чув ще дещо, і хочу підтвердити з вами, чи це правда. Чи правда, що на борту корабля було двоє людей?"

"Як ви знаєте, я сам дуже цим цікавлюся, тому якщо ви можете розповісти мені хоч щось про них, це було б дуже корисно, і, будь ласка, пам'ятайте, що я можу зрозуміти, якщо ви вирішите збрехати."

Один із Далкі почав рухатися вперед, і в його очах помітили ледь помітну зміну. Побачивши це, Догут розповів усе про людей, яких вони бачили.

"Розумію." Чоловік зробив паузу. "А ім'я цієї чорноволосої особи, ви його пам'ятаєте?"

"Здається... його звали Квін," відповів Догут.

"Гм? Квін... це ім'я, яке я давно не чув. Але хіба він не мертвий?"