Розділ 1882 — Кристалічні Червоні Крила

Енергія Квіна знову явно спрямовувалася назовні. Його волосся почало підійматися в повітря, і всі знову зробили крок назад. Проте, замість зловісної темної енергії, яку вони відчували раніше, ця енергія здалася більшості з них більш "фамільярною".

Вона була схожа на вампірську ауру, до якої вони всі звикли, хоча й трохи відрізнялася. Цього разу все сталося швидко: там, де раніше були позначки ока з двома крилами, з’явилася голова червоного Дракона на фоні чорного щита зі схрещеними ланцюгами.

"Зараз Небесна Енергія не приносить мені особливої користі, до того ж Лейла має бути в безпеці", - подумав Квін. - "Ти добре впоралася, ти змогла ввібрати чимало Небесної Енергії. Можливо, це тому, що ти була на рівні Вбивці Богів?"

[-50 000 Небесних балів]

Знявши печатку і віддавши Гео, іншим та Серіл частину своїх Небесних балів, він помітно зменшив їхній запас.

[162 256/285 462 Небесна Енергія]

Однак цього все ще було достатньо, щоб він міг робити більше справ, створювати зброю і боротися з більшістю Небесних. Певним чином, розподіляючи свою Небесну Енергію таким чином, він давав іншим людям змогу боротися проти цих істот, відомих як боги.

"Меч готовий, я вклав у нього власну енергію. Не впевнений, чи матиме він такий самий ефект, як раніше, чи буде сильнішим, але впевнений, що він знадобиться".

Лейла прийняла меч від Квіна обома руками. Хоча вони щойно розділили інтимний момент, вона все одно хотіла виявити повагу та вдячність за те, що зробив Квін.

Взявши меч, вона здивовано подивилася на нього.

"Він… все ще всередині", - посміхнулася Лейла.

"Ми з ним уклали угоду", - підморгнув Квін.

Інші не мали жодного уявлення, про що вони говорять, і водночас він вважав, що їм не обов'язково це знати.

"Сподіваюся, ця зброя добре тобі послужить. Чесно кажучи, хотів би я мати й власну зброю", - зауважив Квін.

Хоча його Зброя душі дозволяла йому надавати їй будь-якої форми, він знав про потужність зброї Демонічного рівня. До того ж, використання його Зброї душі було обмежене в часі, тоді як звичайна зброя - ні.

Це додавало універсальності в бою, а також допомагало, коли доводилося битися з кількома супротивниками одночасно.

"Було б добре, якби Алекс був тут. Я хотів би дещо протестувати разом з ним".

Почувши це, Лоґан посміхнувся і підійшов ближче.

"Насправді, була одна річ, про яку ми не згадали в розповіді. Коли Лаксмус був переможений, з'явилася дивна конструкція, схожа на труну".

Лоґан повів усіх за собою до своєї лабораторії. Саме тут Квін побачив Вінсента і його стан. Судячи з апаратів поруч, можна було зрозуміти, що він принаймні все ще живий.

"Ми вважаємо, що тут всередині Алекс. На жаль, я віддав тобі розчин крові, щоб відкрити це. Він у тебе залишився?" - запитав Лоґан.

Квіну знадобилася секунда, щоб усвідомити слова Лоґана, але незабаром він зрозумів, що вони вважають, ніби саме Алекс перебуває в цій капсулі-труні.

"Ви… справді знайшли його", - констатував Квін.

Спогади про першу зустріч Квіна і Алекса промайнули в його голові. Система допомогла йому знайти талановитого коваля, і ще до того, як Квін по-справжньому здобув славу, вони вирішили працювати разом.

Разом вони збиралися розбудовувати його ім'я, і хоча його вироби продавалися повсюди, врешті-решт він так і не створив собі імені, окрім як серед членів Фракції Проклятих, які тепер теж зникли.

"Отже, цей Алекс був ковалем для Фракції Проклятих?" - запитала Джессіка.

"Так, він був ковалем, який створив багато зброї, що використовувалася в битві проти Далкі", - відповів Квін. - "Крім того, він був моїм дорогим другом".

Підійшовши до капсули, Квін вкрив руку Тінню, і незабаром маленька склянка з кров'ю опинилася в його руках. Коли він підійшов до круглого замка, куди потрібно було капнути кров, він на мить завагався.

"Чому… я так хвилююся?" - подумав Квін.

Думаючи про це, перед очима постали образи Фекса. Коли Квін розбудив його, він виглядав таким кволим, слабким і втомленим. Це відчуття першого пробудження в новому світі й вигляд друга... воно не залишало його весь цей час.

"А що, як я розбуджу Алекса, а він буде таким самим?" - подумав Квін.

У будь-якому разі, він більше не міг боятися і вирішив вилити кров на механізм. Вона повільно почала капати й заповнювати коло. Воно засвітилося яскраво-червоним світлом, почало обертатися і розблоковуватися.

Цього не відбувалося раніше, коли на нього проливали іншу кров, що підтверджувало: це Алекс Вей, Кривава фея. Почулося фінальне клацання, і двері відчинилися. За кілька секунд з'явилася рука, що трималася за край круглої труни.

"Чому… я почуваюся так дивно?" - пролунав голос.

Зрештою група побачила, як тіло сіло. Верхня частина була відкрита, і дівчата були зачаровані побаченим. Несвідомо, коли кров розбудила Алекса, це змусило його природні Червоні Крила різко розкритися.

Чистий червоний колір, майже кришталевий, був неймовірно красивим для всіх присутніх.

"Вони такі гарні!" - вигукнула Мінні, вказуючи пальцем.

Почувши ці слова, Алекс повернув голову, щоб подивитися на групу, що складалася переважно з незнайомців.

"Де це місце, що сталося?" - запитав Алекс, продовжуючи терти очі.

Вони були розмитими через довгий сон.

"Ми вирішили тебе розбудити", - сказав голос. - "Я чув, через що ти пройшов, і мені шкода, що мене не було поруч, щоб захистити тебе. Оскільки це я перетворив тебе на того, ким ти є, люди полювали за твоєю кров'ю, але мене ніде не було. Я маю нести відповідальність за те, що зробив".

Голос, який почув Алекс, змусив його здригнутися. Це був голос, який він ніколи не забуде. Усі ті роки після того, як він пішов, Алекс не забував про нього. Воля Фракції Проклятих полягала в тому, щоб виконувати побажання Квіна, і саме тому Алекс так наполегливо намагався виконувати свою роботу коваля для Фракції.

Він продовжував створювати зброю, яка допомагала їм у боях. Зрештою, Алекс звинувачував себе в тому, що не зміг створити достатньо гарну зброю, щоб допомогти Фракції Проклятих здолати ворогів.

"Квін!" - вигукнув Алекс, його крила затріпотіли від хвилювання так швидко, що він злетів у повітря. Тепер усі могли бачити його в кімнаті зверху. - "Це справді ти, це справді ти!"

Алекс на великій швидкості полетів прямо до Квіна і приземлився перед ним. Його крила все ще нервово рухалися, але він уже стояв на землі.

"Я не можу в це повірити, Квін, ти був живий, ти нарешті прокинувся… чи знаєш ти, що сталося з Фексом, з іншими… це було так важко".

Уважно дивлячись на Алекса, Квін побачив його руки: вони були порізані та обпалені, а на тілі виднілися рани, які, здавалося, так і не загоїлися.

"Чи Алекс теж брав участь у боях… як це з ним сталося?" - подумав Квін, стискаючи кулаки.

Хорошою новиною було те, що Алекс виглядав так само, як Квін пам'ятав його востаннє. Здавалося, він майже не постарів. Лоґан зазначав, що Алекс був занурений у сон ще на ранніх етапах через тих, хто полював за ним, але, схоже, це сталося запізно, і він встиг втягнутися в конфлікт.

"Здогадуюсь, ти розбудив мене, бо тобі потрібні мої навички", - запитав Алекс, енергійно стиснувши кулак. - "Ну, кажи, що тобі потрібно, босе, і я викую для тебе найкращу зброю у світі".

Квін посміхнувся на це зауваження.

"Мені знадобиться щось краще за це. Мені потрібно щось, що зможе протистояти всьому Всесвіту", - відповів він.