Розділ 1893 — Друзі та вороги (Частина 1)

Це була дивна пара, яка вирішила подорожувати разом, хоча "вирішила" - не зовсім правильне слово, оскільки це було скоріше прохання, щоб вони подорожували разом, і водночас технічно вони не були самі.

"Тобі справді довелося брати це з собою?" - запитав Кріс, коли вони йшли досить жвавою широкою вулицею, повною життя та найрізноманітніших людей.

"Ця особа тепер є частиною мене, частиною моєї сили, - сказав Пітер, ляснувши по великій постаті праворуч від себе. - Тобі теж не варто надто хвилюватися. Майже ніхто не знає, як Лаксмус виглядав раніше, а особливо в цій формі, навіть ті з Червоних вампірів не впізнають його. Тож припини скиглити, якщо не хочеш бійки".

Не було жодних спроб приховати тіло воскреслого мерця Лаксмуса, і це, безумовно, привертало увагу всіх навколо. Проте, оскільки представники Сім'ї Брі досі були живі й продовжували використовувати свою силу, люди просто припускали, що Пітер був одним із них і зумів приборкати постать поруч із собою.

Кріс був тим, хто відповідав за цю експедицію, і наразі вони вдвох прибули на одну з планет Ґрейлаш. Ці планети були набагато мирнішими порівняно з тими, що біля Землі, де постійно точилися бої.

Водночас для Кріса було дивно бачити вампірів і людей в одному місці. Хоча їх було небагато, були ті, хто просто ходив відкрито. Це змусило його подумати, що, можливо, життя, де вони живуть пліч-о-пліч, могло б спрацювати, зрештою, тут це працювало.

Однак, щойно в нього виникла ця думка, він побачив, як вампіра виганяють із ресторану; вампір виглядав засмученим, але не чинив опору, що викликало в нього дивний набір змішаних почуттів.

Водночас через відсутність боїв місто, містечка та землі були набагато звичайнішими. Не було життя нижче рівня моря, не було гігантського корабля, де люди мали ділити своє життя. Були просто звичайні вулиці, магазини, ринки тощо.

Що стосується того, чому вони були тут у цей момент, то це тому, що Кріс не зовсім був упевнений, куди йти. Він знав загальний напрямок і знав, що це за планетами, якими володіли Ґрейлаш, тому подумав, що, можливо, вони матимуть якесь уявлення.

Зрештою, координати такого місця не були передані йому, і він не міг повернутися до Чистих і запитати. Шкода, що інформація про те, куди вони пішли, не залишилася в лабораторії, інакше Лоґан міг би дати їм підказку.

"Отже, куди ми зараз ідемо?" - запитав Пітер, проштовхуючись крізь людей, просто йдучи вперед зі схрещеними на грудях руками. Якщо люди не поступалися йому дорогою, він просто розштовхував їх, і, звісно, для них Пітер був як тверда, непохитна стіна.

Кілька людей навіть впали, але Пітеру було байдуже, він наступав на них або переступав через них. Вони виглядали так, ніби хотіли щось сказати, але швидко змінили свою думку, коли побачили тіло Лаксмуса.

"Ти взагалі слухав хоч щось із того, що я казав?" - відповів Кріс і важко зітхнув, шкодуючи, що йому дали кого завгодно, тільки не Пітера для цього завдання. - У Ґрейлаш є система виявлення, яка має відстежувати кожен корабель, що прибуває і покидає їхній простір.

Оскільки я знаю загальний напрямок, нам просто потрібно відстежити корабель, який, здається, прямує кудись в інше місце, і тоді звідти ми зможемо знайти планети, на які вирушив Зіро".

"Я знаю це", - миттєво відповів Пітер, від чого на голові Кріса здулася вена. Зазвичай Кріс був досить терплячою людиною, але його терпіння вичерпувалося.

Особливо тому, що Крісу щойно довелося відтягнути маленьку дівчинку зі шляху Пітера, інакше вона б впала, а потім отримала б ногою по обличчю.

"Я маю на увазі, куди ми йдемо зараз?" - запитав Пітер.

"Зараз, Лоґан сказав, що як тільки він повідомить Ґрейлаш про те, що ми хочемо зробити, хтось захоче зустрітися з нами", - відповів Кріс.

Вони вдвох були на звичайній старій планеті Ґрейлаш. На кожній планеті було кілька баз, і всюди ходила армія в обладунках тощо. Вони не були в якомусь особливому місці, як-от головна база Ґрейлаш, тому навіть Кріс дивувався, хто б хотів з ними зустрітися.

"Що це таке!" - жінка в чорному вбранні з червоним кучерявим волоссям вийшла перед ними й вказала на Лаксмуса. - Воно... не пахне як звір".

"Чорт забирай, вампіри можуть відчути різницю між речами. Чому я не подумав про це, я знав, що цей хлопець принесе нам неприємності".

Коли Пітер підійшов близько, як він це робив раніше, він пішов прямо вперед. Коли його плечі на секунду торкнулися її, виник опір, але він тривав недовго, оскільки вампірка впала на підлогу.

"Зачекай!" - сказала жінка, відкотившись убік, перш ніж нога Пітера розчавила її, і швидко підвелася. Не сповільнюючись, жінка тепер могла бачити лише спини двох людей, що віддалялися вдалині.

Саме тоді молодий вампір із сивим волоссям вийшов з одного з магазинів і приєднався до жінки поруч.

"Що сталося?" - запитав вампір.

"Лукас! - сказала вона. - Ті кляті хлопці ледь не розтоптали мене, і подивись!"

Вказавши пальцем, Лукас побачив те, на що вона вказувала, це справді виглядало цікаво.

"О... воно має дещо схожий вигляд на кровопивць минулого".

"Кровопивці?" - відповіла вона.

"Так, ти не часто бачиш їх у наші дні... і це класифікується як заборонена техніка. Хоча вони все ще існують, можливо, "існують" - не зовсім правильне слово. Вони все ще з'являються час від часу, але щоб підтримувати наш імідж, усі новини, навіть для нас, вампірів, придушуються... але як той виявився таким приборканим".

Коли Лукас повернувся вбік, він побачив, як очі його подруги дитинства Ванесси спалахнули вогнем, а кулак піднявся до підборіддя. "Давай підемо за ними. Схоже, вони кудись поспішали, тож давай підемо за ними".

"..." Зрештою, Кріс і Пітер досягли місця призначення. Це був центр міста. Велика відкрита кругла площа з фонтаном посередині. За фонтаном була урядова будівля або база Ґрейлаш у місті.

Навіть це місце було повне людей, дітей, які весело гралися у воді, бігали й ганялися одне за одним. Були ті, хто виглядав так, ніби вирушив у приємну подорож, пари та сім'ї.

"Це нагадує мені, хіба Люсія не повернулася на одну з планет Ґрейлаш... не те щоб вона була тут". Щойно в Пітера виникла ця думка, біля фонтану, сидячи на зовнішньому бортику, він відчув, що йому це здалося, тому потер очі, але це була вона.

"Пітер!" - вигукнула Люсія, зістрибуючи з бортика, але вона була не одна, поруч із нею була інша постать приблизно такого ж зросту, як вона, він був одягнений у дивну біло-золоту мантію, а його обличчя було приховане через металеву маску, що закривала нижню частину.

"Я не думав, що побачу тебе так скоро", - сказала Люсія, перебираючи пальцями, оскільки почувалася трохи ніяково через те, як поводитися чи що робити.

"Я теж, чому... чому ти тут?" - запитав Пітер.

Відповідь дуже розчарувала її, але Пітер, здавалося, не знав або не діяв.

"Мене попросили прийти сюди. Коли нам сказали, хто приїде, мене попросив наш лідер", - відповіла Люсія і вклонилася людині поруч із нею.

"Приємно зустріти вас обох... особливо тебе, Кріс", - заявив Зінон, нинішній лідер Фракції Ґрейлаш.