Розділ 1895 — Тато і донька

Вперше Квін відчув, що у нього ніби перерва. У тому сенсі, що йому не потрібно було нікуди поспішати. Бо як би швидко він не виконав свою роботу, йому все одно довелося б або чекати, поки Кріс повернеться з якоюсь інформацією, або поки Алекс закінчить щось робити з кристалами.

Ось чому зараз він просто насолоджувався громадським транспортом, яким користувалися, щоб дістатися з одного місця в інше.

Квін подорожував не один, він взяв із собою Мінні. Вона була практично прив’язана до нього відтоді, як він повернувся, і ще більше після того, як Джессіка та Люсія поїхали, бо тепер єдиною людиною, яка в неї була, був її батько.

Вони обоє перебували в так званому космічному поїзді. Були промені енергетичних колій, які можна було ввімкнути із Зеленого Міста, що перевозили велику групу людей на планети в тій самій Сонячній системі, і зараз вони прямували на Марс.

Все було зовсім не так, як пам’ятав Квін: у його часи на планетах навіть не можна було жити, проте всі вони були тераформовані та врегульовані, щоб спробувати створити ідеальні умови, подібні до тих, що на Землі, аби життя там могло бути сталим.

Навіть поїзд, що рухається крізь космос, був дивним. У цей момент він сидів на своєму місці й дивився на Мінні, яка витріщилася у вікно навпроти.

"Надворі так гарно, все таке гарне", - сказала Мінні з величезною посмішкою на обличчі. Він був щасливий, що вона щаслива.

Почувши її історію про те, як у неї забрали Тінь, Квін відчув часткову провину. Вона ніколи не повинна була проходити через таке. Проте вона це зробила, і це сталося через нього.

Хоча Квін спочатку дав їй сили Тіні, щоб вона могла захистити його, коли це можливо, це певною мірою обернулося проти нього.

"Цікаво, чому Блісс хотіла, щоб я був подалі від усього?" - подумав Квін. "Я думав, що зрозумів її думку, але зрештою я все одно повернувся. Хіба вона не має здатності бачити майбутнє? Тож вона напевно мала знати, що я повернуся".

Квін почав уявляти, що, можливо, це був план Блісс. Щоб він протистояв іншим Небесним, аби рости й отримувати більше сили, якщо вона справді була на боці людей, то це мало б сенс.

Це також збігалося з тим, що сказав Сіл. Про те, як він бачив, як Небесні атакують Землю. Якщо це так, то, можливо, все, що пережив Квін, було заради майбутнього.

"Тату, перестань думати про всі ці речі, ми у відпустці!" - сказала Мінні.

Маленька вампірка мала рацію, і для Квіна це мав бути час, щоб розслабити розум. Саме тоді провулком проходив провідник поїзда, штовхаючи візок із купою закусок та іншим.

"Бажаєте чогось із візка, маленька міс?" - посміхнулася жінка.

"Так, так, я у відпустці, тому тато купить мені стільки соку, скільки я захочу", - відповіла Мінні.

Тепер Квін знав, чому вона стверджувала, що це відпустка, це було виправданням для неї, щоб випити стільки пакетів соку, скільки вона забажає.

Коли вона діставала соки з таці, там був один особливий, загорнутий у метал, з малюнком краплі крові у верхньому кутку. Мінні добре впізнала його і вказала пальцем.

Реакція провідниці була не найкращою, хоча вона намагалася зберігати спокій, Квін чув, як змінилося її серцебиття, коли вона схопила сік і поставила його на стіл, швидко прибравши руку.

"Сподіваюся, у вас буде гарний день", - сказала жінка тремтячим голосом, продовжуючи йти рештою поїзда.

"Це ще одна проблема, яку не вирішити за одну ніч. Досить неймовірно, що через 1000 років після того, як люди дізналися про існування Вампірів, стосунки між ними такі. Чи є спосіб вирішити це?" - подумав Квін.

Зрештою, поїзд зупинився, і, піднявши Мінні, Квін посадив її собі на плечі. Вона не втомилася, Мінні була сильною вампіркою і мала витривалість однієї з них, але вона насолоджувалася такими ніжними моментами.

Однак, виходячи з поїзда, Квін знову побачив, як провідниця розмовляє з іншими, прикриваючи роти руками, і хоча він не міг бачити, він міг чути.

"Не можу повірити, що вона вампір! Бідолашна".

"Бідолашна? Це створіння - просто монстр, який використовує нашу кров, щоб вижити. Не можу повірити, що ми навіть беремо таких клієнтів у поїзд. Я чув, що молоді навіть не можуть контролювати себе, що б вони зробили, якби напали на всіх у поїзді?"

"Якби це залежало від мене, я б викинув їх із поїзда прямо в космос".

Це говорив провідник, і хоча жінки певною мірою погоджувалися, вони не відчували такої сильної ворожості до цього. Чоловік випустив своє розчарування важким зітханням, і коли він обернувся, то побачив Квіна, який стояв там, а в нього на руках була маленька дівчинка.

"Зазвичай я дозволяю речам пройти повз", - сказав Квін. "Але я мав можливість побачити світ. Ви достатньо сміливі, щоб говорити ці слова, коли думаєте, що інші не чують, і ви можете думати, що вони не завдають шкоди, але вони мене дуже розлютили".

"Я сподіваюся створити кращий світ для своєї доньки, і поки в цьому світі є такі люди, як ви, це неможливо, тому я збираюся дати вам один наказ".

Очі Квіна почали світитися червоним, і він подивився прямо на чоловіка.

"Оскільки у вас жорстокий і брудний рот, я думаю, це вас навчить. Ви не повинні сказати ні слова нікому протягом цілого року".

У той же час Квін поклав руку на плече чоловіка, стандартна Ци, якої всі навчилися, щоб уникати Навички Впливу, не працювала, він забрав її.

Те, що використав Квін, було Навичкою Впливу, але минуло багато часу з того часу, як він використовував її таким чином. Зазвичай він використовував її лише для отримання інформації. Дуже рідко він міг віддавати накази, і він міг робити це лише тоді, коли вони були психічно слабкими, серед іншого.

Людина перед ним не була ніким особливим. Інакше вони ніколи не працювали б на такій роботі. Чесно кажучи, Квін навіть не був впевнений, чи це спрацює, але він знав, що принаймні на деякий час це спрацює.

Після цих слів чоловік спробував щось сказати, але щось у його голові змусило його рот залишатися закритим. Він подивився на двох своїх колег поруч і знову спробував заговорити, сильно їх трясучи.

Потім, коли вони обернулися, щоб спробувати змусити людину скасувати те, що було з ним зроблено, і Квін, і Мінні вже пішли. Після проходження кількох перевірок тут і там, вони обоє опинилися на центральному залізничному вокзалі Марса.

Він був досить відкритим і процвітаючим, оскільки люди приходили й виходили, але дивно було бачити, як і раніше, стіни та різні Зони, які були побудовані всюди.

"Гей, ми на новій планеті, ходімо на ярмарок, покатаємося на атракціонах і вип’ємо ще соку!" - вигукнула Мінні в Джой і почала стрибати вгору-вниз.

Квін домовився про зустріч з Енді, або принаймні повідомив йому, що приїде, але точного часу не було, тому він вважав, що, можливо, міг би пригостити Мінні цими речами, але коли вони йшли через вихід, там було багато людей, які тримали таблички з різними іменами.

Саме тоді Квін помітив серед натовпу особливу табличку, на якій було написано ББ.

"Вони тут заради мене… і звідки вони знають це ім’я, чи це просто збіг?" - подумав Квін.