Розділ 192 — Новий вчитель!

Усередині кімнати для VR ігор один з відсіків несподівано відкрився і з нього вийшов досить владний чоловік кремезної статури. Його шия була майже такою ж широкою, як і його квадратна голова, і з якоїсь причини, він також вирішив зачесати волосся так, щоб воно було схоже на форму його голови.

Проте, вийшовши з ігрового відсіку, награвшись на сьогодні, він поспішав приготуватися і почати тренуватися до майбутньої події.

"Залишився місяць, а. Цікаво, наскільки сильнішим ти зможеш стати за цей час?" – сказав Нейт з усмішкою на обличчі.

За кілька секунд почулося шипіння з відсіку поруч з його. Коли тиск повільно спадав з герметичних дверей, вони почали підніматися, і Нейт побачив привітне обличчя, що визирало з отвору.

"Гей, цей хлопець дійсно стає кращим з кожною спробою, чи не так?" – сказав Сем. "Я навіть не знаю, чи зміг би я перемогти його в реальному бою таким, яким він є зараз."

"Не варто так про себе зневажливо говорити," відповів Нейт. "Пам'ятай, він лише першокурсник, і є дві суттєві відмінності між першокурсниками та другокурсниками. Перша – це наше обладнання." Нейт сказав, вказуючи на плащ, що був на спині Сема.

"А друга – це наша духовна зброя. Я не знаю багатьох першокурсників, які змогли створити духовну зброю, і цьому навчають лише на другому курсі."

Вони обидва почали йти назад до своїх кімнат у гуртожитку. Вже був вечір і ставало пізно, тож майже час було лягати спати. Проте, вони обидва були схвильовані тим, що щойно побачили.

"Зачекай, якщо він першокурсник, ти справді думаєш, що йому дозволять битися в турнірі?" запитав Сем.

"Ти ж бачив його навички, правда? З тією швидкістю, з якою він вдосконалюється, навіть за місяць, з духовною зброєю чи без неї, він зможе зрівнятися з нами. І це страшна думка, але від неї моє серце шалено б'ється вночі."

"Ти той ще дивак," сказав Сем, дивлячись на моторошну посмішку на обличчі його супутника. "Ну, ти маєш рацію щодо цього. З репутацією, яку він вже має в грі, я не здивуюсь, якщо до нього ставитимуться як до короля в його школі," відповів Сем.

Однак, вони обидва не знали, як сильно помилялись, адже школа ще не знала про справжню силу Квіна, оскільки до нього все ще ставились як до сміття першого рівня.

Незабаром вони обидва пішли спати, завершивши свій насичений подіями день. Коли зійшло ранкове сонце, вони почали виконувати свою звичайну рутину. Після сніданку настав час їм йти до свого класу. Коли вони увійшли до кімнати, вони відчули дивну атмосферу, яка витала в повітрі.

По-перше, класний керівник ще не прийшов, а зазвичай класний керівник був там, щоб привітати їхнє прибуття. Друге, що впадало у вічі, це збільшення кількості учнів, які пліткували, і, здавалося, хлопці були набагато більше схвильовані темою, ніж дівчата.

Сівши на своє місце, поруч із Семом, він повернувся до свого супутника.

"Що відбувається?" запитав Нейт.

"Якого біса я маю знати? Ми з тобою зайшли в кімнату одночасно. Я з тобою з учорашнього дня, здоровань," - відповів Сем.

Обидва уважно слухали студентів, які були зайняті власними розмовами, і їм вдалося зловити кілька слів. Зрештою вони дізналися, через що вся ця метушня.

"Гей, ти її бачив?"

"Що? Цю нову вчительку? Так, вона така красива."

"Цікаво, наскільки вона сильна. Хіба всі військові викладачі чоловічої статі не досить сильні?"

"Більшість, але не всі. У неї може бути унікальна здатність або вона дуже добре розбиралася в предметі гуртка."

"Ну, на який би предмет вона не викладала, я запишуся на кожен з них."

З їхніх діалогів було зрозуміло, що в школу приїжджає нова вчителька, і не просто вчителька, а справжня красуня.

Почувши ці новини, Нейт почав поправляти свій одяг, переконався, що його волосся акуратно зачесане, і випрямився.

"Якого дідька ти робиш?" - вигукнув Сем. "Ти справді думаєш, що зможеш замутити з вчителькою? Тобі ж не вдалося зійтися з жодною з двадцяти дівчат, яким ти освідчився відколи приїхав сюди. З твоєю тупою башкою цього ніколи не станеться."

Жила на скроні у Нейта випирала, а брови нервово сіпалися. Він почав повільно повертати голову, дюйм за дюймом, стримуючи свій гнів.

"Слухай, Семе, коли ми з тобою востаннє спарингували? Давненько це було, чи не так? І я не про гру говорю. Думаю, нам обом буде краще, якщо ми зробимо це особисто - це буде набагато реалістичніше, і ти зможеш відчути кожну. краплину. болю." - відповів Нейт, намагаючись вимовити останні слова обережно, щоб вбити їх у голову Сема.

Раптом почувся звук розсувних дверей класу. В ту ж мить, коли в приміщення хтось увійшов, навкруги запала тиша, яка дозволила б їм по-справжньому оцінити те, що заходить до кімнати.

Її шкіра була біла, мов чисті сніжинки. Хоч риси обличчя здавалися м'якими, жодна емоція не відбивалася на ньому. Але найбільше в ній вирізнялося її срібне волосся. На ній була чорна стандартна військова форма, яку вони всі мали носити. З волоссям, що сяяло, наче срібні прикраси, зібраним у хвіст, який сягав її талії, професорка неквапливо підійшла до центру кімнати.

"Вітаю, студенти. Мене звати Сільвер, і відтепер я буду вашою новою класною керівницею". Коли вона говорила, вираз її обличчя залишався незворушним і, здавалося, анітрохи не змінювався. Але хлопці, здавалося, вважали цю її особливість ще більш привабливою.

"Ангел!" - вигукнув Нейт. "Справжній ангел зійшов до нас, смертних!"

"О ні!" - сказав Сем, похитавши головою. "Що, в біса, сталося з хлопцями в наші дні?"

Сільвер почала оглядати все зібрання, дивлячись на студентів одного за одним, але це лише нагадувало їй, що, можливо, їй доведеться залишитися в школі на деякий час.

"Як сказано у файлах, схоже, Фекса тут немає".

Сільвер отримала завдання знайти та повернути Фекса до його сім'ї. Однак, зважаючи на їхні родинні зв'язки, найбільше, що вони змогли зробити, це влаштувати її на посаду вчительки на одну з військових баз.

Все, що їй залишалося, це покладатися на удачу, сподіваючись, що її направлять на ту саму військову базу, де й Фекс. Хоча, на її превеликий жаль, здавалося, що їй не пощастило. В той час як Фекс знаходився на військовій базі номер два, її перевели працювати на військову базу номер шість.

Нічого не кажучи, вона почала ходити по кімнаті й уважніше вдивлятися в обличчя учнів. Коли вона наблизилась до одного з учнів, навіть дівчата мусили визнати її неземну красу і почали червоніти. Вона продовжувала походжати, нарешті зупинившись перед Нейтом і пильно оглядаючи його обличчя.

"Схоже, це буде мій день?" — радісно подумав Нейт.

Вона пильніше подивилася на нього і сказала: "Чому тебе так цікавлять такі потворні речі?" Хоча Сільвер цього не усвідомлювала, вона вимовила ці слова вголос.

Уся кімната хотіла розсміятися, але вони з усіх сил стримувалися з поваги до Нейта. Він не був схожий на інших користувачів високого рівня. Він ставився до всіх у своєму класі справедливо, хоча його й знали як найсильнішого.

Коли Сільвер відійшла і попрямувала назад до передньої частини класу, в її голові була лише одна думка.

"Фекс, я виконаю свою місію і поверну тебе, навіть якщо мені доведеться зробити тобі боляче, любий братику."