Розділ 1913 — Серце нежиті

Протягом усього бою Ей-Джей виконував чудову роботу, і в той самий час відеопотік надсилався його команді монтажерів, які змогли сповільнити кадри та нарізати частину відео на менші кліпи. Відредагована версія тепер поширювалася і демонструвалася іншим навколо.

У цей момент ретельна робота камери Ей-Джея тривала, коли він наблизився до тіла Небесного в повітрі, і ще до того, як воно торкнулося землі, тіло, здавалося, розпалося на кілька частинок і повністю зникло, здивувавши всіх.

Це був чіткий знак того, що бій закінчено, зловмисника, який напав, було знешкоджено, і вони більше не перебували в безпосередній небезпеці.

Повільно Ей-Джей зістрибнув з будівлі, і він був не один, оскільки люди почали по одному виходити зі своїх будинків та схованок.

"Усі... схоже, бій закінчено... планета Ґрейлаш тепер у безпеці, і все це завдяки їм! Завдяки цим людям прямо перед нами!" - вигукнув Ей-Джей.

Натовп навколо відреагував на це. Вони розуміли, що кошмар закінчився. Вони ніколи не стикалися з чимось настільки жахливим. Ніхто з них не народився під час війни з Далкі і лише чув про неї.

Ця битва налякала їх до глибини душі. А той факт, що сили та здібності широкого загалу почали слабшати через мирний період після війни з Далкі, лише погіршив ситуацію. Лише ті, хто бажав продовжувати боротьбу або стати Мандрівниками, відточували свої здібності та сили.

Це був перший раз за довгий час, коли люди змушені були використовувати свої сили таким чином. Це була битва за їхнє виживання на планетах Ґрейлаш, які століттями вважалися безпечним притулком.

"Чувак, ти бачиш стан тієї площі? Вона повністю потріскалася."

"Так, і подивися на ту атаку мечем раніше. Хтось бачив кліп? Мені здається, вона розрізала будинки навпіл на милі навколо."

Через величезну силу, з якою вони билися один проти одного, було майже неможливо справді дізнатися рівень кожної з атак, тому що вони або промахувалися, або стикалися одна з одною, або приймалися на власне тіло.

Можна було впевнено сказати, що і Пітер, і Кріс були виснажені. Пітер, який зазвичай мав необмежену кількість витривалості, не міг поворухнути тілом, лежачи там і лише посмикуючи пальцями. Що стосується Кріса, то він ніколи не відчував такого болю від перенапруження свого тіла за дуже, дуже довгий час.

Звісно, він страждав від болю, коли бився проти Квіна, але це був біль від використання своєї форми перевертня, серед іншого, до самої межі. Лежачи на землі, Кріс повернув голову до Пітера і озирнувся на місце бою.

"Ця людина, вони сказали, що вони Небесні. Це те, про що говорив Квін, так?" - подумав Кріс, згадуючи пояснення Квіна про те, де він був і про інший світ там. Чому він став мішенню, він не знав.

Це було тому, що Квін не розповів Крісу про те, що його класифікували як Вбивцю богів.

"Певною мірою... якщо я оціню свою роботу в цьому бою, я вважаю, що бився краще, ніж коли протистояв Квіну. З точки зору майстерності, цей Гінто був набагато кращим."

"Можливо, це тому, що він використовував лише свої мечі, але він був справжнім майстром. Я навіть не міг завдати йому удару на повну силу, але навіть коли я це робив, здавалося, що моя атака змогла пройти лише трохи, і багато мого імпульсу швидко розсіювалося."

Замислюючись про це більше, Кріс задавався питанням, чи використовував Пітер також енергію. Якщо так, то в чому була різниця між ними двома? Тому що без сумніву, якби він і Пітер билися, Кріс знав, що він був би переможцем.

У будь-якій формі він щиро вірив, що Пітер сильний, але порівняно з ними двома, оскільки обидва їхні тіла мали неймовірну регенерацію, бойова майстерність Кріса була просто більш смертоносною.

Зрештою, Кріс міг лише уявити, що це дивна енергія, яку він відчув у Пітера наприкінці, могла змінити ситуацію, але він не мав уявлення, звідки вона взялася.

"Якби він мав таку енергію, він мав би використати її з самого початку."

"Це сталося, коли він розмовляв з Люсією? Це була вона, чи це сила кохання?" - подумав Кріс, невдовзі скривившись. "Ні в якому разі, це не може бути щось настільки банальне."

Зрештою, і Кріс, і Пітер почали трохи відновлювати свою енергію. Вони повільно піднялися з землі і побачили, що інші тримаються далеко. Сім'ї обіймали одна одну зі сльозами Джой.

Лаксмус досі літав у небі і зрештою приземлився прямо перед Пітером.

"Гей, ти непогано впорався для свого першого бою," - сказав Пітер. "Здається, ти досить розумний."

"Так, окрім того факту, що він ледь не зруйнував цілу вулицю будинків," - сказав чийсь голос.

Визирнувши з кратера, який вони зробили, вони побачили, що Зінон і Люсія були на межі. Вони двоє почали спускатися в кратер, щоб побачити, як інші.

Повільно підвівшись і примруживши очі, коли вони знову відкрили їх, вони побачили Зінона близько, і щось шокувало їх обох.

"Твої... твої руки! Вони відростуть?" - запитав Пітер.

Від ліктя вниз кінці були запечатані і злегка почорніли, тому вони не кровоточили, але було очевидно, що сталося.

Зінон похитав головою.

"Боюся, я не монстр, як ви двоє. Якби мої руки були ще на місці, то, можливо, я міг би використати трохи Ци, або піти до лікаря-цілителя чи щось таке, і приєднати їх назад, але вони повністю зникли в тому чорному полум'ї."

Ці слова показали Крісу, наскільки небезпечним для нього було чорне полум'я. Він також бачив, що зробив Зінон наприкінці. Останній ризикував своїм життям, щоб сповільнити Гінто. Навіть якщо це допомогло затримати останнього лише на частку секунди, цілком можливо, що саме це врятувало їхні життя, дозволивши їм виграти бій.

"Коли ми закінчимо з тим, що нам потрібно зробити, якщо колись настане час, коли тобі знадобиться допомога, будь ласка, дай мені знати. Ми тобі дуже винні," - сказав Кріс.

Бій зблизив їх усіх, оскільки вони перемогли спільного ворога. Люсія глянула на Пітера. Він все ще мав свою кров, затверділу для кінцівок.

Було невідомо, як довго це триватиме, але одне було точно: йому знадобиться їжа. Без неї, можливо, незабаром він почне їсти все підряд, і це те, що йому потрібно, щоб його кінцівки також повернулися.

Або принаймні, щоб вони загоїлися так, як були; на відміну від Зінона, кінцівки Пітера все ще були десь на площі. Коли група розвернулася, готова покинути це місце, вони побачили кількох людей, що стояли за межами кратера.

"Ось і все, друзі, всі люди тут були тими, хто відповідальний за перемогу над істотою, яка називала себе Небесним!" - повідомив Ей-Джей. "Навіть наш власний лідер Ґрейлаш був серйозно поранений, захищаючи нас. Усі, ми повинні закарбувати цей образ наших героїв у нашій пам'яті."

Усі навколо почали радіти, вигукуючи слова подяки, вболіваючи на повні груди за людей перед ними. У той момент і час їм було байдуже, чи були вони Вампірами, людьми, частиною Ґрейлаш чи фракції Чистих. Вони просто хотіли висловити свою вдячність тут і зараз.

"Пітере," - прошепотіла Люсія. "Я думаю, тобі варто піти звідси. Ти не голодний?" - прошепотіла Люсія.

Саме тоді Лукас помітив це, і він також був одним із Вампірів, які бачили, як вони двоє розмовляли раніше, і зізнання в коханні. Глибока посмішка з'явилася на його обличчі, коли він відкрив рот.

"Цілуйтеся! Ви двоє кохаєте одне одного, і ми всі це вже знаємо! Чому ви стримуєтеся? Цілуйтеся вже!" - вигукнув Лукас.

Обличчя Люсії стало яскраво-червоним, оскільки вона не знала, що робити чи сказати, але саме тоді почалося скандування.

"Цілуйтеся! Цілуйтеся! Цілуйтеся!" Вигуки тривали, поки вона заплющувала очі, але незабаром відчула щось на своєму обличчі, дивне відчуття тепла на щоці. Розплющивши очі, вона побачила, що це була заплямована кров'ю рука Пітера.

"Я не знаю, якого біса я коїть," сказав Пітер. "Але я все одно зроблю це, бо думаю, що хочу цього."

Нахилившись уперед, Пітер притиснувся своїми губами до губ Люсії. І натовп вибухнув радісним ревом, гучнішим, ніж той, що був після завершення битви.