Розділ 193 — Мій Сендвіч

Для студентів військової бази номер два був ранній ранок, і хоча ще не час було снідати. Одна студентка встала і ходила ще до будь-кого іншого.

"Добре, треба переконатися, що у мене є все?" - сказала Лейла, повільно вдихаючи і видихаючи.

У руці вона тримала білий конверт. Тримаючи його, вона також одягнула пару одноразових рукавичок. Вона повторювала ці кроки кілька разів у своїй голові і зробила все, щоб записку не можна було простежити до неї.

Вона обмацала конверт, переконуючись, що нано-флешка всередині. "Чи я впевнена, що хочу це зробити?" - Лейла промовила сама до себе: "Все, що я збираюся зробити, суперечить протоколу, і якщо мене спіймають, я навіть не думаю, що моя мати зможе мене витягнути з цього."

Зараз вона стояла біля третього поверху гуртожитку для хлопців, також відомого як VIP -зона для студентів чоловічої статі. Зробивши крок вперед, вона швидко розвернулася і почала йти назад, а потім, зробивши два кроки, знову зупинилася.

"Я повинна... якби не вони... Квін і всі інші загинули б там, а якщо я цього не зроблю, хто знає, що станеться з Квіном." Вона різко похитала головою і знову попрямувала до VIP -зони.

Увійшовши, вона перевірила коридори, а також інші кімнати та зони, щоб переконатися, що нікого немає поблизу. Хоча було ще рано і більшість студентів ще не прокинулися, їй все одно потрібно було переконатися.

Поклавши білий конверт на підлогу біля одних з дверей, вона відійшла до виходу з коридору біля сходів. "Шляху назад немає."

Використовуючи свою здібність, вона проштовхнула конверт під двері, і тепер він був на іншому боці. Після цього вона швидко збігла сходами назад до своєї кімнати.

****

Поки що для всіх день був звичайним. Вони, як завжди, поїли зранку, а потім пішли на ранкові класні години. Зараз був час обіду, який зазвичай передував заняттям з бойової підготовки, і в цей момент, коли Ворден, Квін і Пітер були на вулиці, Квін отримав сповіщення на свій годинник.

*Дзень

"Голосове повідомлення?" - сказав Квін.

"По-перше, якщо ви слухаєте це повідомлення, переконайтеся, що поруч немає нікого, хто не заслуговує на вашу довіру. Я дам вам кілька секунд, щоб вирішити і щось з цим зробити, перш ніж я продовжу", - сказав Логан.

Квін озирнувся, хлопці сиділи на лавці на вулиці. Ворден і Пітер потім скупчилися навколо Квіна, щоб краще почути повідомлення, а також переконалися, що ніхто не наближається, і якщо хтось наблизиться, вони швидко зупинять повідомлення.

"Добре," – йшлося в повідомленні, яке продовжувало відтворюватися. "Я отримав дещо цікаву інформацію, і вона стосується Пітера і твоєї маленької проблеми. Я пропоную тобі зібрати всіх, хто знає про те, ким Пітер є насправді, і привести їх до моєї кімнати, тому що нам знадобиться допомога кожного, щоб вибратися з цього безладу. О, і якщо ти міг би принести мені бутерброд з одного з торгових автоматів, це було б чудово. Ти не зобов'язаний цього робити, звичайно, але це піде на користь моїй розумовій діяльності і допоможе мені краще думати."

Хоча тон повідомлення не звучав дуже терміново, Квін знав, що якщо Логан ініціює контакт з ним і просить привести всіх до своєї кімнати, це серйозна справа.

Логан взагалі не любив, коли люди заходили до його кімнати.

Бо він боявся, що люди можуть вкрасти його ідеї для його нових винаходів у майбутньому, або навіть знищити все, над чим він працює. Тому Квін знав, що це серйозна справа.

"Ви чули його, хлопці, повідомте дівчатам і приведіть їх до кімнати Логана," – сказав Квін, дивлячись на Вордена. "Пітере, можливо, тобі краще піти з ним."

"Що ви збираєтесь робити, сер?" - запитав Пітер.

"Мені потрібно дістати той сендвіч," - відповів Квін.

Група розділилася, і Ворден та Пітер пішли за двома дівчатами.

Однак Квін зробив це не лише для того, щоб дістати сендвіч, насправді він збирався шукати Фекса. З його носом знайти його було б неважко, і він знав, що якщо він повідомить Вордена про це, той буде проти.

Але якщо це пов'язано з Пітером, він був впевнений, що Фекс допоможе.

Дівчата разом з Ворденом та Пітером терпляче чекали в кімнаті Логана. Хлопці були досить спокійні, а Ерін нетерпляче стукала ногою. Останнім часом вона весь свій вільний час присвячувала практиці володіння мечем, але все ще ніяк не могла досягти тих самих результатів, яких досягла того дня на даху.

Перебування тут здавалося їй марною тратою часу.

У той час як Лейла, яка стояла поруч з нею, відчувала жахливе булькання в животі. Її серце билося так сильно, що вона думала, що воно вискочить з горла.

"Ти не можеш просто сказати нам, що це все означає?" - роздратовано сказала Ерін.

"Це дуже серйозна справа," відповів Логан, сидячи у своєму кріслі. Зараз він грався з рубіком у формі трапеції, зробленим з металу. Всередині використовувалися маленькі важелі, щоб крутити та повертати фігуру в різних напрямках. Це робило його в рази складнішим за звичайний кубик Рубіка. Щоразу, коли він зрушував один з елементів, лунав гучний механічний звук.

"І я б не хотів повторюватись знову," сказав Логан, продовжуючи вовтузитися.

У кімнаті було тихо, і єдине, що можна було почути, це клацання, коли Логан грався з механічною іграшкою. Вони чекали і чекали.

*Клац

*Клац

"Ти покладеш цей клятий кубик!" вигукнула Ерін, "Логан, я запхну його тобі..."

Саме тоді почувся звук дверей.

"Схоже, вони тут," сказав Логан, кладучи кубик на підлогу.

Квін увійшов першим, а одразу за ним був Фекс. Щойно Ерін це побачила, вона одразу ж відступила назад.

"Квін, якого біса він тут робить?!" закричав Ворден.

"Почекайте, це ж я попросив його прийти сюди", - сказав Квін. "Якщо це якось пов'язано з Пітером або вампірами, то він буде великою підмогою. Пам'ятаєте, він допоміг нам минулого разу і завжди дотримувався свого слова".

"Слухайте, я бачу, що мені тут не раді", - сказав Фекс. "Якщо ви справді хочете, щоб я пішов, то я піду".

"Ні, будь ласка, залишся", - сказав Логан. "Квін має рацію, це дуже серйозна справа, і я вважаю, що ти будеш великою підмогою".

Оскільки Логан був тим, хто це сказав і запросив їх сюди, інші відчули, що вони принаймні повинні вислухати Логана, перш ніж вирішувати, чи потрібно його залучати, чи ні.

"Гаразд, але перед тим, як ми почнемо, я думаю, Квін, у тебе щось є для мене?" - запитав Логан, простягаючи руку. "Мій сендвіч?"

"О!"

Квін кинув упакований сендвіч Логану, а механічна рука піднялася в повітря і схопила його. Розгорнула для нього і нагодувала. Вони всі сиділи і спостерігали, як Логан їсть сендвіч, і коли він нарешті закінчив. Він повернувся до свого комп'ютера.

"Почнемо!"