Розділ 1928 — Тільки не знову…

Як завжди, Лоґан виконував свої звичайні обов'язки як лідер Зеленого Міста та чинний представник людської раси. З огляду на те, що щойно сталося з Чистими, здавалося, що наступні загальні вибори будуть відкладені.

Насамперед, не було навіть опозиційного кандидата, принаймні такого, який міг би реально протистояти Логану Ґріну. Хоча ходили чутки, що саме він стояв за нападом і якимось чином переконав Кріса.

Тим не менш, це не завадило людям схилятися на бік Лоґана з низки причин, таких як створення програм для підтримки тих, хто прибув з корабля Рейн, а також продовження управління містом у той самий спосіб, що й для решти людей.

Крім того, був факт, що Кріс напав на них. Навіть якщо він приєднався до боку Лоґана, люди вірили, що для цього мала бути причина. З іншого боку, серед людей з Чистих, здавалося, були й запеклі прихильники Кріса.

Це були ті, кого він безпосередньо врятував, про кого піклувався і кого тренував. Вони відмовлялися вірити, що Кріс насправді зрадив їх, і це, здавалося, послаблювало напругу та звинувачення на адресу Логана Ґріна щодо нападів.

Переглядаючи міську Систему, поки вона збирала звіти у його спеціальній лабораторії, він швидко помітив щось дивне. Інформація надходила до нього, але він бачив, що Алекс був у процесі чогось.

"Алекс намагався надіслати повідомлення через комп'ютерну Систему. Цікаво, що він намагався зробити і чому не надіслав його", - подумав про себе Лоґан.

Зрештою, цікавість взяла гору, спонукавши його перевірити повідомлення. Перевіряючи його, він незабаром зрозумів, кому воно мало бути надіслане. Завдяки своїм здібностям було легко отримати доступ до вмісту повідомлення, оскільки воно було збережене як чернетка в Системі.

"Повідомлення для Квіна… судячи з того, що тут написано, схоже, зброя готова. Цікаво, чому тоді повідомлення не було надіслане? Можливо, він думав, що натиснув «надіслати», але воно насправді не пішло". Через цю думку Лоґан вирішив надіслати повідомлення від його імені. Незабаром повідомлення було відправлено, а Лоґан повернувся до своєї роботи.

Тим часом він перевіряв звіти про Небесних, дивлячись, скільки було нападів і чи є якийсь шаблон у тому, що вони робили.

"Як ти можеш спати цілими днями? Ти якийсь щасливий собака чи що?" - запитав жіночий голос.

На подив, Лоґан був у кімнаті не один. Насправді там було ще двоє людей, людей, яких Квін певною мірою залишив позаду, щоб вони займалися своїми справами.

Почувши ці слова, Мітчелл повільно почав піднімати своє тіло з ліжка, що ширяло в повітрі. На відміну від інших ліжок, воно складалося само по собі, коли ним не користувалися. Насправді, коли Мітчелл встав з ліжка, воно зробило саме це, поки він підходив до жінки, яка скаржилася.

"Нам тут особливо нічого робити… чого ти тоді хочеш? Може, спробуємо потренуватися і побитися один з одним?" - запитав Мітчелл.

Серіл була роздратована цим коментарем, але ще більше її дратувала вся ситуація на даний момент. По-перше, вона відчувала, що з того часу, як повернулася до Квіна, вона нічого не робила. Звісно, вона певною мірою розуміла, що через те, як вона змінилася, для неї було краще піти. Насправді вона навіть була вдячна Квіну за те, що він врятував їй життя.

Однак водночас вона не могла позбутися відчуття, що життя стало дуже нудним.

"Я бачу, що тобі нудно, але всі інші роблять щось інше, намагаються допомогти людям, - сказав їй Мітчелл. - До того ж, я серйозно щодо своєї пропозиції. Хоча ти схожа на нас, ти не така, як ми. Ми можемо встановити це за допомогою простого тесту".

"Знаєш, до того, як я приєднався до Квіна та його банди, я був свого роду інструктором для Вампірів. Думаю, було б цікаво побачити, на що ти здатна. Цікаво, які в тебе здібності і які сили ти маєш?"

Почувши це, Серіл підняла руку, дивлячись на свою долоню. Раніше раса Меморіал мала дві риси. Одна з них полягала в тому, що вони могли керувати водою навколо себе. Це було дещо схоже на водну здібність, яку мали люди.

Іншою була здатність до трансформації. Вони мали дві форми: одну, коли торкалися води, і іншу, коли були поза водою. Однак відтоді, як вона перетворилася на те, ким стала, вона жодного разу не намагалася керувати водою. Вона навіть не намагалася зайти у воду, щоб побачити, що станеться.

"Думаю, мені страшно… Зрештою, якщо я не можу змінитися, це означає, що у мене справді немає зв'язку з моїм народом. Мабуть, саме цього я й боюся", - Серіл стиснула кулаки одразу після цього.

"Чи є взагалі сенс у тому, щоб я контролювала свої сили?" - запитала Серіл дещо пригніченим тоном, сидячи на підлозі.

"Це вирішувати тобі, - відповів Мітчелл. - У кожного свій шлях, але твій справді особливий. Можливо, ти мало знаєш про Квіна чи людей, але людина, яка врятувала тебе, - справжній Герой".

"Наскільки я знаю, він врятував твою планету, а також твою расу. До того ж, якщо я правильно пам'ятаю, ти перша з його творінь". Вимовляючи ці слова, Мітчелл дивився в порожнечу, ніби перебував у трансі.

"Розумієш, я вірю, що ти перша з багатьох творінь, які Квін може створити в майбутньому. Як і Вампірів, вас буде багато. З огляду на це, буде багато творінь Квіна".

"Як на мене, я щиро вважаю, що захист нас - це лише його побічна робота. Натомість я хочу, щоб він виконав свою роль бога".

"У людської раси завжди будуть проблеми, і він не повинен завжди бути поруч, щоб захищати їх. У будь-якому разі, перепрошую за ці розмови. Однак це те, у що я вірю. Якщо ти справді замислишся, ти перша, перша істота, яку створив Квін. Хіба ти не думаєш, що маєш взяти на себе ініціативу і показати всім, на що ти здатна?"

Почувши, як Мітчелл говорить про Квіна в такий спосіб, вона лише зараз зрозуміла, наскільки цей вампір захоплювався ним. Звісно, це правда, що вона мало знала про Квіна чи його історію. Вона також не прагнула дізнатися про це, бо була надто зайнята тим, що жаліла себе через те, ким стала і що зробила.

"Добре, старий. Я думала, ти просто людина, яка любить багато спати, але давай подивимося, на що ти здатний. Просто щоб ти знав, ми, принцеси, пройшли чимало тренувань, тому не думай, що я якась слабачка", - зрештою сказала Серіл з посмішкою. І на частку секунди її очі почали світитися червоним.

Енергія Серіл зросла, коли вона вимовила ці слова, і це було щось незнайоме для Мітчелла. Звісно, він сам був зацікавлений побачити, що станеться далі.

Поки вони пішли, Лоґан завершив свої щоденні обов'язки, дозволивши автоматизованій ШІ Системі виконувати свою роботу. Щодня він намагався оновити систему, але щось не давало йому спокою. Якщо Алекс закінчив зі зброєю, то де він? Чи повернувся він? І чи використав Квін свої навички Тіні, щоб швидко повернутися до зброї?

З цим Лоґан вирішив спуститися до спеціально побудованої печі у своїй високій будівлі, схожій на Вежу. Через кілька поверхів униз Лоґан увійшов до певної кімнати, швидко помітивши, що частина обладнання все ще працює. Після цього він озирнувся навколо і нікого не побачив. Там взагалі нікого не було.

Пройшовшись ще трохи, він побачив порожні чани, перекинуте обладнання і навіть сліди на підлозі. Це виглядало так, ніби тут відбулася бійка.

"Тут була бійка? Звісно, цього не може бути".

Зрештою, він помітив дві сяючі субстанції вдалині. Прямуючи до них, Лоґан подивився на форми і відчув енергію, що пульсувала від них. З цим Лоґан міг сказати, що це нова зброя, зброя, виготовлена з крові Небесного та кристала Демонічного рівня. Вона була готова.

"Але що сталося з Алексом? Системо, покажи мені записи з камер відеоспостереження в кімнаті", - наказав Лоґан. Невдовзі перед ним з'явився екран, що демонстрував останні моменти життя Алекса Вея.