Розділ 1953 — Магія та наука

Пітер уже був у своєму повністю трансформованому стані, коли рвонув уперед і побіг через поле, щоб дістатися до іншого боку. Хоча Пітер виглядав так само у своїй поточній формі, як і раніше, Крісу було зрозуміло, що енергія, яка його оточувала, була зовсім іншою.

Коли вони вдвох раніше билися проти Небесного, останній удар, який завдав Пітер, мав велику кількість Небесних очок, наданих Квіном в останні моменти.

Справа була лише в тому, що Квін ніколи не повертав ці Небесні очки, і зараз у Пітера було понад 100 000 Небесних очок. Це давало йому достатньо енергії, щоб зрівнятися зі справжніми Небесними.

Коли Пітер біг, за ним слідувала випромінювальна червона аура, яка виглядала майже як його копія, лише з затримкою на частку секунди. Коли він наблизився до інших, Пітер підстрибнув у повітря і завдав удару під час приземлення.

Ерін змахнула своїм мечем знизу з ідеальним розрахунком часу. Хоча Пітер був швидким, дії та очі Ерін могли за цим встигати. Це було те, що вона завжди могла робити завдяки потоку енергії, який вона бачила.

Енергія людей була чеснішою за них самих, що дозволяло їй розпізнати, що хтось збирається зробити, перш ніж вони це зроблять, дозволяючи їй встигати навіть за тими, хто був швидшим за неї.

"Я відрубаю тобі руку!" - закричала Ерін, коли меч зіткнувся з рукою Пітера.

Проте замість того, щоб розрізати її, як вона очікувала, меч зупинився, коли влучив у дивний чорний зовнішній панцир, який був на руках Пітера.

"Здохни, суко!" - вигукнув у відповідь Пітер, коли його особливий головний хвіст викрутився і кинувся прямо для удару. Швидко зісковзнувши мечем з руки Пітера, вона відбила хвіст, не давши йому пробити її обладунки.

Головний хвіст продовжував намагатися проткнути її, і, відступивши на кілька кроків, Ерін злегка змінювала положення великого меча, зупиняючи колючі атаки одну за одною.

"Ця жінка, я думав, що раніше вона ледь справлялася з Небесним, то чому вона так добре тримається проти мене?" - подумав Пітер. "Мої атаки мали б відправити її на місяць, проте вона відповідає мені такою ж силою, як і минулого разу".

Блокуючи головний хвіст від чергової атаки, він тепер рухався значно повільніше, ніж раніше. Пітер спробував викрутити хвіст і помітив, що він злегка замерз.

"Сила меча, вона весь цей час використовувала її, потроху, щоб заморозити мій головний хвіст".

"Можливо, ти став краще битися, сильніше бити і швидше рухатися, але все одно, після стількох часу, ти не думаєш, коли б'єшся!" - Ерін повернула руків'я меча, і перше кільце засвітилося.

Змахнувши ним донизу, цілий тунель полум'я вдарив Пітера, відкинувши його назад. Інтенсивний жар відчувався по всьому його тілу, і Ерін чула крики, але нічого не могла побачити. Використовуючи свою здатність, вона могла бачити енергію Пітера крізь полум'я.

Тунель все ще кружляв навколо його тіла, проте полум'я більше не відштовхувало Пітера, і замість цього він сам рухався прямо до неї.

Стрибнувши прямо крізь нього, Пітер знову викинув кулак, і він влучив Ерін прямо в груди. Це відкинуло її назад, вона відскочила від землі, поки не перекинулася в повітрі й не приземлилася на ноги, тримаючись за груди.

Обладунки не були пошкоджені, але удар все одно відчувався, пройшовши крізь них.

"Ну і що!" - вигукнув Пітер. "Це працювало для мене досі, і це спрацює для мене зараз".

Неподалік від того місця, де Пітер та Ерін почали свій бій, Кріс та Зіро стояли один навпроти одного на відстані близько десяти метрів. Жоден з них ще не зробив першого кроку.

"Що не так?" - зрештою заговорив Зіро. "Ти зумів зібрати волю, щоб піти проти мене, але коли реальність наздоганяє, і доходить до справи, ти не можеш атакувати мене?"

Кріс не знав, що сказати, він все ще був у своєму частково трансформованому стані, схожому на перевертня. У цій формі його дихання було трохи важчим.

"Ти повинен знати, що у тебе нічого не вийде", - сказав Кріс. "Нам немає потреби битися, якщо твоє завдання все одно провалиться".

Зіро засміявся, тримаючи меч у піхвах, і зробив крок уперед. Це була та сама стійка, яку він прийняв, коли був готовий битися проти Ґорґата.

"І хто ж мене зупинить, той божевільний нежить? Ти? Я був тим, хто зробив тебе таким сильним, як ти є сьогодні, ти справді думаєш, що я добровільно зробив би тебе сильнішим за себе?"

"У мене було передчуття, що ти можеш одного дня повстати проти мене, не погодитися з моїми методами. Є приказка: якщо хочеш, щоб щось було зроблено, зроби це сам. Але, будь ласка, почувайся вільно залишатися і нічого не робити, бо саме зараз Агент 4 завершує довге і довгоочікуване завдання, яке мені доручив він, і тоді я нарешті отримаю своє бажання".

Почувши ці слова, Кріс зрозумів, що повинен діяти, він повинен зупинити Агента 4 від того, що б він там не робив. Його кігті подовжилися, ноги роздулися і збільшилися в розмірах, коли Кріс рвонув зі своєї позиції, досягнувши Зіро, який витягнув меч із піхов.

"Удар душі Ци 150 000!"

У той самий момент Кріс змахнув рукою.

"Я знаю його здатність, навіть якщо я ухилюся від цієї атаки, вона все одно влучить у мене, тому найкраще, що можна зробити, б'ючись проти Зіро, - це йти лоб у лоб, і в цьому тілі це найкраще для мене!"

Велика волохата рука вдарила прямо по мечу, і між двома ударами сили з'явилося сяйво. Обидва використовували величезну кількість Ци.

Удар Зіро мав більше Ци завдяки всім тим, кого він поглинув за ці роки, тоді як Кріс мав свою фізичну силу і форму перевертня.

Два удари сили створили велику кулю енергії, яка поглинула їх обох. Це не дозволило спостерігачам, які дивилися, побачити, що відбувається.

"Яка кількість сили в цих боях", - прокоментувала Джессіка. "Якби вони билися на Землі, я боюся, що вся планета була б знищена".

Інші розуміли, що вона мала на увазі: здебільшого ці великі енергії в їхніх атаках просто вдарялися одна об одну, об їхні власні тіла, тому було важко сказати, скільки сили стоїть за кожним ударом.

Але якби ці атаки були спрямовані на планету, на її знищення, для цих людей це було б простою справою.

Добре, що вони були саме на цій планеті, оскільки земля тут була твердішою. Ця планета, безумовно, була особливим місцем, щоб прихистити стільки звірів Демонічного рівня і все ще мати землю, яка вціліла.

В іншому місці, але на тій самій планеті, Агент 4 нарешті досяг своєї мети. Дивний пристрій, який він приніс із собою, показував, що показники енергії в цій конкретній зоні різко зростали, а потім знову стабілізувалися.

Зараз він був на вершині відносно невеликої гори. Шпиль на вершині не пронизував хмари чи щось подібне, натомість це була особлива точка.

Стоячи на вершині, дивлячись в один бік планети, можна було побачити блискавки, що постійно вдаряли в землю. В іншій частині з надр вивергалася велика кількість Лави, в наступній - сильний дощ і так далі.

Планета була дивною, але на цей момент вона була спокійнішою, ніж будь-коли, проте можна було побачити весь хаос, що відбувався всюди в іншому місці.

"Це воно, точка, де вона з'єднується з іншими царствами Небесних. Я відчуваю це, навіть Червоне серце випромінює енергію туди й назад", - подумав Агент 4.

"Була причина, чому ми обрали цю планету, і це те саме місце, де Іммортуй наказав нам покласти Червоне серце".

На вершині гори була досить рівна поверхня, і, несучи Червоне серце, Агент 4 поклав його. Після цього він дістав шматок білої крейди.

"Погляньте на мене, людина науки, що бавиться магією. Хоча Зіро передав мені таємницю безсмертя. Він дозволив мені залишатися в цьому світі стільки, скільки я забажаю, завдяки витоку Ци."

"Отже, я зроблю так, як він просить, і віддячу йому."

Посміхаючись, Агент 4 почав креслити коло навколо Червоного серця і малювати фігури та символи, які йому наказали запам'ятати.