Розділ 202 — Засинаючи

Вісім студентів стояли в одну лінію в кімнаті для зустрічей. Вони стояли прямо, нервуючись і намагаючись зрозуміти, чому їх обрали для зустрічі з Джеком Трудрімом . Водночас Ерін робила все, щоб зберігати спокій.

Подивившись ліворуч, вона побачила Пітера , який спокійно стояв поруч із нею. Звичайно, йому не було про що турбуватися, оскільки його сили не відберуть. Однак для неї все було інакше. Постійно озираючись по кімнаті, вона намагалася знайти спосіб вийти звідси.

Хоча ніхто з них не планував сідати, за кожним із восьми студентів стояло крісло. Можливо, їх попросять сісти, якщо вони залишаться в кімнаті надовго.

Це була невелика кімната для зустрічей, яку використовували для індивідуальних консультацій. Зараз студенти стояли в центрі, а Джек стояв прямо перед столом з одним кріслом. Поруч із ним стояв маленький охоронець у зелених обладунках.

На даний момент, головною проблемою для втечі був великий вартовий, що стояв зовні. Ерін знала, що інші планують спробувати витягнути Пітера з цієї ситуації. З єдиної причини, що вони мусили це зробити, якщо хотіли зберегти свою справу з Квіном в таємниці. Але зараз вона хотіла б, щоб залишилася в кімнаті для нарад, щоб знати їхні плани.

Можливо, вона могла б навіть допомогти.

"Зараз, ви, можливо, дивуєтеся, чому вас усіх сьогодні привели сюди" - сказав Джек . "Схоже, так чи інакше, вас усіх підозрюють у скоєнні небезпечного злочину. Хоча мені невідомо, що це за злочин. Можливо, участь у таємній терористичній групі або, можливо, змова проти військових. Однак, не в моїй компетенції це з'ясовувати, бо це відповідальність школи".

Зупинивши свою промову, Джек вдарив рукою по столу, щоб вселити учням серйозність ситуації. Він відновив свою розмову, щойно закінчив.

"Покарання, яке вам призначено, - це позбавлення ваших здібностей".

Щойно Джек вимовив ці слова, кілька студентів впали на коліна, скаржачись: "Але я нічого не зробив, цього не може бути?"

Деякі з них плакали, а один студент, який був найближче до виходу, кинувся навтьоки. Не встиг він зробити й кількох кроків, як відчув пекучий біль на потилиці. У цей момент у нього почала паморочитися голова, і зір поступово почав згасати, поки він раптово не впав на підлогу.

"О, боже мій! Він мертвий?!" – вигукнув студент.

Інші не змогли цього побачити через те, як швидко все сталося, але Ерін бачила все. Зелений охоронець дістав щось схоже на маленьку голку і покрутив її язиком у роті. Тепер, змочена крихітною кількістю чогось схожого на зелену рідину, її було вистрелено прямо в потилицю студента.

"Сподіваюся, ніхто більше не буде цього робити, — сказав Джек. — Цей процес має бути швидким і безболісним. А тепер, будь ласка, сядьте на місця позаду вас. Я не хочу, щоб було більше нещасних випадків".

Кожен зі студентів зробив, як йому було сказано. Вони уважно спостерігали, як охоронець підняв студента, який знепритомнів, на одне з порожніх крісел.

Це було вирішальним моментом для Ерін. Вона мусила щось зробити, інакше назавжди втратить свої здібності.

Тож, з рішучим виразом обличчя, вона звернулася до Джека і промовила: "Але ж ми справді нічого не зробили, сер", - сказала Ерін. "Якщо ви це зробите, люди дізнаються про вашу вигадану брехню, ми можемо просто розповісти всім правду!"

"О, не хвилюйтеся про це, бо щойно я заберу ваші здібності, ви всі здійснит е особливий візит до підземелля. Тоді школа повідомить решті - що ви там казали? Правильно, вигадана брехня. Найпоширеніша і прийнятна зазвичай - це те, що ви всі працювали на Чистих . З цим зникне цікавість студентів, а разом з нею і ваше існування."

Зелений охоронець, якого бачили раніше, почав підходити до студентів. Ерін була передостанньою в ряду, а Пітер сидів у самому кінці.

Охоронець приготував якусь зелену рідину, яка була поміщена в якусь посудину. Він продовжив наносити рідину на кінчик свого пальця. Своїм вказівним пальцем він наносив її між бровами, трохи вище носа, студентам.

Тоді, через кілька секунд, студент засинав. "Здатність засинати?" – пробурмотіла Ерін .

"Дзень-дзелень-дзелень, як я вже казав, я не монстр. Хоча, коли ви, хлопці, прокинетеся, ви вже будете в підземеллі".

Охоронець пройшов повз інших студентів, і нарешті настала черга Ерін . Вона вже деякий час вовтузилася з чимось за спиною, чекаючи, поки Джек підійде ближче, але він цього не зробив. Він завжди тримався на відстані.

Коли охоронець збирався покласти палець їй на голову, вона миттєво вимахнула рукою, цілячись йому в скроню. У її руці був маленький кинджал, зроблений з льоду.

Вона знала, що охоронець сильний і швидкий, але удар гострим предметом може повалити більшість людей, незалежно від того, хто вони.

На її розчарування, охоронець ніяк не відреагував. Він продовжив своє завдання, поклавши палець їй на лоб. Проте, якраз перед тим, як кинджал досяг його голови, іншою рукою він схопив його та розтрощив на шматки. Швидкість була надто великою, тому вона ніколи не думала, що можливо заблокувати атаку на такій відстані, якщо тільки не мати здатності до швидкості.

Все ж, вона була впевнена, що саме він створив снодійний засіб - найімовірніше, з його крові. Ось чому він приклав голку до язика. Неможливо, щоб у когось було дві здібності, якщо вони не такі, як Ворден.

Це означало лише одне. Звірине спорядження, яке він носив, було настільки високого рівня, що могло підвищити характеристики користувача до того рівня, коли вони перестають здаватися людськими.

Відповідно, вона не змогла встояти, і через кілька секунд заснула, як і всі інші.

Нарешті, настала черга Пітера. Добровільно, ще до того, як чоловік приклав палець до його чола, він заплющив очі. Він знав, що один погляд на цих людей його дратуватиме, але він повинен був виконати наказ свого Господаря Квіна.

Отже, він вирішив поки що їх заплющити. Як тільки зелена рідина опинилася в нього на голові, всі студенти були готові.

Джек подивився на зеленого охоронця і голосно прокашлявся, сигналізуючи охоронцю, щоб той йшов.

"Як побажаєте, сер," - сказав він, вклонився і вийшов з кімнати.

Тепер, стоячи зовні на посту, біля самих дверей, були двоє охоронців.

"Він змусив тебе знову піти ? " Запитав великий охоронець.

"Ага, я не знаю чому. Ми всі знаємо, як працює його здатність." Відповів зелений чоловік.

Механічний павук залишився всередині кімнати, а годинник Пітера все записував. Лоґан не був впевнений, чи другий охоронець колись покине кімнату. Проте, чомусь, здавалося, що Джек теж його попросив.

Це полегшить їхню роботу, але вони повинні діяти зараз.

"Усі, йдіть. Обидва охоронці зовні, а всередині тільки містер Трудім і студенти!"