Розділ 203 — Викрадені Здібності

Група зовні отримала повідомлення від Лоґана, щоб діяти. Першими рушать Фекс і Лейла, які стояли напоготові в очікуванні.

Відразу за ними йшли двоє випадкових студентів першого курсу, яких привели з собою. Ці студенти були тими самими з кімнати Фекса, його сусідами по кімнаті.

Якби хтось інший потрапив у цю ситуацію, Фекс, ймовірно, відчув би провину за те, що намагався змусити їх зробити. Але вони перші напали на нього без жодної причини. Тож він не міг придумати нікого більш винного, щоб використати.

Коли дивишся їм в очі, можна помітити легкий червоний відтінок. Вони почали світитися трохи сильніше, коли Фекс повернувся до них і віддав наказ.

Через кілька секунд вони вже рушили. Двоє студентів завернули за ріг і почали штовхатися по дорозі. Поки це відбувалося, Фекс виглядав з-за рогу та крутив пальцями.

Зрештою, штовханина перетворилася на поштовхи, коли вони продовжували йти.

"Гей, що ви двоє робите? Забирайтеся звідси!" - сказав більший охоронець.

Але його слова були марними, бо двоє тепер штовхалися сильніше, ніж раніше. Хоча це здавалося трохи дивним, бо під час цих дій не було жодного мовлення.

Це була межа контролю над розумом Фекса. Чим складніші інструкції, тим більша ймовірність того, що заклинання зламається і не спрацює.

Штовханина переросла у справжню бійку на кулаках. Під час цього вони потроху наближалися до двох охоронців.

"Якщо ви, хлопці, не заберетеся звідси, моя нога опиниться у вас прямо в дупі!" - вигукнув цього разу охоронець.

Вони продовжували ігнорувати слова охоронця, але, скоріше, вони не чули. Їхні думки були поглинені останньою командою, відданою Фексом.

Руки й ноги розмахували, поки двоє продовжували битися. Зараз Фекс швидше, ніж раніше, перебирав пальцями, концентруючись, а піт стікав по його лобі.

Контролювати рухи однієї людини за допомогою ниток було легко, але координувати двох і зробити це реалістичним було важко.

Він прив’язав нитки до обох студентів і дав їм команду залишатися нерухомими, тож усе, що вони робили зараз, було його заслугою.

Поки все відбувалося, Лейла мала охороняти, стежачи, щоб ніхто не спустився коридором і не побачив їх.

Тепер двоє билися неймовірно близько, і Фексу потрібно було лише ледь потягнути за одну зі своїх ниток, змусивши лікоть вдарити великого охоронця в середину живота.

"Гм, невже не влучив, але я впевнений, що влучив?" Фекс був трохи збентежений. "Він знову смикнув за мотузку, цього разу трохи сильніше, знову вдаривши охоронця ліктем у живіт. Але реакції не було.

Хоча лікоть і влучив у великого чоловіка, здавалося, жодної реакції не було. Це було через важку броню, яку носив чоловік.

Однак, хоч напад і не завдав болю, вираз його обличч я показува в гнів. "Ви двоє!"

"Їм час звідси тікати". Тягнучи за мотузки, Фекс кинувся коридором, студенти почали імітувати рухи Фекса і теж побігли, слідуючи за ним.

Великий охоронець побіг за ними, але був досить повільним у своїй важкій екіпіровці. Здавалося, що один з атрибутів, який вона давала, була не швидкість. Деякі користувачі обирали б зосередитися на наборі звіриної броні, яка спеціалізувалася на одній області. Вони робили б це, щоб компенсувати те, чого їм не вистачало, або посилити свої сильні сторони.

Лейла спостерігала, як двоє студентів завернули за ріг і тепер бігли тим самим коридором, яким щойно біг Фекс . Це означало, що скоро великий охоронець теж заверне за ріг.

Поруч із нею були двері, що вели до класу.

Була неділя, і майже всі класи були порожні, оскільки у співробітників та більшості студентів був вихідний.

"О, ні." Не маючи чим іншим зайнятися, вона пішла до найближчої кімнати, відчинила двері та зайшла всередину. Вона глибоко вдихнула і затримала подих.

Було чутно звук кроків великого охоронця, який вибіг з-за рогу і продовжив переслідувати двох студентів.

Коли кроків вже не було чути, вона знову вийшла з кімнати.

Повернувшись, щоб озирнутися за ріг, вона помітила, що є ще одна проблема. Другий охоронець все ще стояв зовні. Поки він там, Ворден і Квін не зможуть потрапити всередину.

Вона озирнулася, щоб побачити, чи є щось, що вона може зробити, єдине, що вона побачила, був вазон з рослиною в кінці коридору. Піднявши його за допомогою своєї телекінетичної здібності, вона почала піднімати його в повітрі та перемістила через зал до зеленого охоронця.

Охоронець помітив, як воно повільно пливе у його бік, але він залишався на місці. Коли глечик опинився прямо перед його обличчям, він накинувся, розбиваючи його, і дозволив йому впасти на підлогу.

"Схоже, мені просто доведеться надерти йому дупу !" - сказав Ратен .

"Ні, Вордене , весь цей план, нам потрібно, щоб ти створив найбільшу диверсію всередині, ти ж знаєш це", - сказав Квін . "Залиш цього хлопця мені."

****

У кімнаті для переговорів Джек готувався. Він поправив краватку на своєму костюмі, а потім облизав губи, переконавшись, що вони не надто сухі.

"Це найгірша частина", - сказав Джек . Він підійшов до першого студента і нахилився, щоб вони були на одному рівні.

Тепер його голова була прямо біля студентів. Схопивши людину за голову, він потягнув її вперед, притискаючи свої губи до їхніх. Раптом Джек відчув, як енергія, що рухається по всьому тілу студента, починає вливатися в нього.

Минуло близько тридцяти секунд, перш ніж Джек відірвав свої губи від студентів. Потім він сплюнув на землю і витер губи рукавом своєї сорочки.

"Чорт забирай, чому моя здатність повинна була працювати саме так!" - роздратовано сказав Джек. Єдиний спосіб, яким Джек міг забрати здатність іншого, це насильно висмоктати її з їхніх ротів. Він пробував і перевіряв різні способи, але чомусь це був єдиний, який працював.

Деякі з сильніших здібностей, здавалося, мали певні обмеження. Подібно до Вордена, якому потрібно було торкнутися іншого користувача, і як це тривало б лише до двадцяти чотирьох годин.

Все ж, він нічого не міг з цим вдіяти, тому продовжував йти вниз по лінії, притискаючи свої губи до кожного студента, висмоктуючи їхні здібності. Після того, як кожна здатність була висмоктана, він відчував, як вони кружляють у нього в животі. Кожна з сил була як маленький вогник, і всі вони відрізнялися один від одного.

Нарешті, він дістався до Ерін. "Ось до кого я не проти притулитись губами," - сказав Джек, дивлячись на ніжне обличчя Ерін і усвідомлюючи, що вона справжня красуня. Шкода, що вона ще така молода; інакше він би забрав її з собою.

Енергія потекла тілом Ерін і повільно перейшла в Джека. Під час цього всередині відчувалося легке холодне відчуття. Коли він відірвав губи від неї, було видно крижаний подих.

Її здібність забрали, і тепер вона залишилася всередині Джека.

Тепер залишився лише один студент, і це був Пітер. Коли Джек подивився на нього, він зрозумів, що Пітер зовсім непривабливий на вигляд. Його обличчя було запалим, і він виглядав зневодненим, майже як мертвий.

Насправді, якби він не бачив, як той рухався раніше, він би подумав, що той мертвий. "Гаразд, останній." Джек наблизився обличчям до Пітера, заплющив очі і зібрався притиснутися губами.

"Що, в біса, ти робиш?" - сказав Пітер...

Його очі були широко розплющені, і він дивився Джек у прямо в обличчя.

"Ти прокинувся, але як? Я бачив, як він використав на тобі снодійне!" — вигукнув Джек, відсахнувшись назад. Він запанікував і швидко побіг ховатися за стіл.

"Кенні! Заходь сюди негайно, один із них прокинувся!" — вигукнув Джек, він панікував, був наляканий. Така ситуація трапилася вперше.

Щойно Кенні повернувся, щоб відчинити двері, з-під них піднялася тінь, перегородивши йому шлях.