Розділ 213 — Проклята зброя

Двоє хлопців пильно стежили за Лео, поки він ходив школою. Спочатку здавалося, що він веде їх до портальної кімнати. Однак, коли вони вже майже дійшли до кімнати, їхній шлях трохи змінився.

Квін і Ворден обидва хотіли запитати його, куди він планує йти, але боялися це зробити. Поки вони йшли, Ворден постійно озирався. У нього все ще були сумніви, і він відчував, можливо, їх ведуть прямо в лігво їхніх ворогів.

Посеред їхньої маленької прогулянки знайомими шляхами повз них пройшла ще одна жінка, яку вони кілька разів бачили.

"Сержант Лео." сказала Фей. "Куди ви прямуєте? Хіба ви не отримали повідомлення?" Запитала вона.

"Вибачте, я був зайнятий тренуваннями, і, здається, ніхто не потурбувався мене повідомити. Це щось термінове?" Відповів він.

"З'явилася нова інформація щодо ситуації з двома студентами, які втекли від покарання. Схоже, що Чисті вже якимось чином дістали їх обох."

Коли двоє хлопців підслуховували розмову, вони різко повернули голови, щоб подивитися один на одного. Полегшення відвідало їхню свідомість, оскільки це, мабуть, означало, що Лоґан успішно відправив фальшиве відео. У ньому пояснювалося, як члени Чистих вже тріумфально повернули Пітера та Ерін.

"Я розумію", – відповів Лео. "Тож пошукову групу для них відкликали?"

"Не зовсім. Нас, включно з кількома іншими солдатами, викликали на нараду. Можливо, щоб обговорити подальші дії". Закінчивши свої слова, Фей помітила двох хлопців, які стояли неподалік від Лео.

Спочатку вона подумала, що це просто двоє студентів, які прогулюються школою. Проте, вона швидко зрозуміла, що вони також зупинилися, коли Лео це зробив.

Інше, що вона помітила, це те, що вони не просто студенти. Це першокурсники, яких вона бачила частіше, ніж хотіла б. Здавалося, що всюди, куди б ці двоє не пішли, неприємності просто ховаються в їхніх тінях.

У ту мить, коли Фей зосередила свою увагу на них двох, Ворден усвідомив помилку, яку вони щойно зробили. Зазвичай він добре справлявся з такими речами і продовжив би йти, щоб не отримати зайвої уваги . Проблема була в тому, що він і Квін були надто захоплені тим, що Фей мала сказати.

"Не знаю, чи ти в курсі цього, Лео, але, здається, за тобою пильно стежать двоє студентів першого курсу", - сказала Фей, ще більше звужуючи погляд, спрямований на Вордена і Квіна.

"Можливо, я сліпий, але я знаю, коли за мною стежать", - відповів Лео. "Вони тут, щоб допомогти мені перенести декілька речей з моєї комірчини. Обіцяю, я піду до кімнати для зборів, як тільки закінчу".

Якби це був хтось інший, Фей поскаржилася б, припускаючи, що як сержант, вони нехтують своїм обов'язком. Якщо генерал попросив їх бути присутніми, то вони повинні бути негайно. Однак, Лео мав деяку свободу дій, коли справа стосувалася інших сержантів.

Це було тому, що вони знали про той факт, що вони потребують його, а не навпаки.

"Я повідомлю їм, що ти трохи запізнишся." - сказала Фей, віддавши честь, перш ніж піти.

’Цікаво, коли вони вдвох встигли зблизитися з Лео?’ - промайнула в її голові нав’язлива думка.

Вона вирішила переглянути їхні файли, щойно повернеться до свого офісу. Вона відчувала, що з цим усім щось не так.

З іншого боку, нарешті, Лео зупинився, змусивши студентів зробити те саме. Вони дісталися до місця в школі, де ніколи раніше не були. Воно знаходилось позаду зони телепортації, і щоб потрапити туди, потрібно було ввести спеціальний код на панелі, яка служила замком.

Знову , Ворден був вражений тим, як добре Лео орієнтувався в усьому цьому місці. Він не міг не думати, що це якось пов'язано з його здібностями. Його цікавість брала гору, і в нього виник дивний потяг торкнутися Лео, але нагоди не трапилося.

Коли вони зайшли в спеціальну будівлю, то помітили, що вона була повна кімнат, які випромінювали моторошну атмосферу. Усі вони були забарикадовані металевими дверима з номерами, намальованими на їхньому фасаді.

"Ця зона відведена під складську кімнату для солдатів. Коли ми сюди переїхали, нам дозволили привезти свої особисті речі," – пояснив Лео.

Вони йшли кілька секунд, зрештою зупинившись прямо перед дверима з номером "12". Тут був пристрій безпеки, який гарантував, що лише він має доступ до цієї кімнати, на відміну від інших кодів, використаних на попередніх дверях. Приклавши руку до панелі доступу, він незабаром дозволив Лео увійти.

Коли складське приміщення відчинилося, Квін і Ворден були вражені тим, що було всередині. Зброя була виставлена по всьому периметру кімнати. У центрі було щось схоже на боксерський ринг. Тільки там була дерев'яна лялька, розміром зі звичайну дорослу людину, яка тримала дерев'яний меч.

Усе місце виглядало як звичайний збройовий зал.

"Це все твоє?" – запитав Квін.

"Ні, колись це належало мені та моїм друзям. Я просто успадкував їх," – сказав Лео меланхолійним тоном у голосі, продовжуючи йти вглиб складської кімнати.

Двоє хлопців чекали позаду, поки Лео пішов шукати щось. Очікуючи, вони не могли втриматися від поглядів на зброю, що їх оточувала.

[Огля д ]

Розглядаючи предмети, Квіну було цікаво дізнатися, якого вони рівня, і на його подив, перша випадкова зброя, на яку він подивився в кімнаті, була просунутого рівня - це був короткий маленький кинджал.

Квін продовжив оглядати зброю, помітивши, що більшість із них були високого класу і класифікувалися як спорядження для звірів. Він навіть не міг уявити, скільки все це коштувало.

Виявилося, що Квін не єдиний, хто помітив, що спорядження навколо них майже все високого рівня, Ворден теж це зауважив. "Гей, якщо ти не збираєшся використовувати ці речі, ти не проти, якщо я їх заберу?"

Саме тоді Лео вийшов з-за спини, тримаючи досить великий круглий пристрій - він був майже такого ж розміру, як його верхня частина тіла. Він поставив його перед двома учнями, і пристрій голосно вдарився об підлогу.

"Боюся, вся ця зброя проклята," - сказав Лео . "Їхні власники померли з надмірною образою, і ці емоції залишилися в їхній зброї."

У цей же час, Лео поклав руку на свою власну зброю.

"Тобі не потрібно було вигадувати якусь брехню, якщо ти не хотів її мені віддавати," - зухвало відповів Ворден .

"Іноді, наш власний зір засліплює нас," - пояснив Лео . "Відсутність зору дозволила мені побачити більше речей, ніж я коли-небудь бачив раніше. Якби ж ти міг бачити те, що бачу я, можливо, ти б почав трохи розуміти."

Слова, які сказав Лео , дійсно почали цікавити Вордена , і це була приманка, якої він потребував.

"Зір, про який він говорив, ймовірно, мав якесь відношення до його здібностей", — подумав Ворден .

"О," - відповів Ворден . "Якщо ти говориш про свою здатність, чи є спосіб показати її мені? У мене є здатність копіювати та використовувати здібності інших людей. Все, що мені потрібно зробити, це торкнутися їхньої руки."

Квін трохи боявся реакції Лео. Він відчував, що Ворден заходить трохи задалеко, але на диво, Лео почав сміятися.

"Ха, ха, якщо ти справді хочеш, то вперед", - сказав Лео, простягаючи руку. В той же час на його обличчі з'явилася дивна посмішка, і Ворден знову відчув той тиск, який відчував раніше.