Розділ 215 — Мирна площина

На планеті Біолотмар, неподалік чистої блакитної річки розташовувався середнього розміру притулок. Притулок четвертого рівня з населенням близько 20 000 людей. Притулок не належав ні військовим, ні великій четвірці, а таємному благодійнику, який наймав Мандрівників або фракції Мандрівників для охорони цього місця.

Це було незвично для притулку, тому що зазвичай вони публічно заявляли, хто їх захищає, щоб уникнути будь-якої конфронтації з іншими групами, але не цей.

Притулок був оточений вершинами пагорбів і довгими зеленими полями, і здавалося, що в цьому районі зовсім немає звірів. Біля одного з портальних входів стояв молодий чоловік, який тупцював ногою по землі.

Чекаючи, він спостерігав, як діти та сім'ї щасливо грають одне з одним на вулиці, а інші навіть плавають у річці.

"Так спокійно," – сказав молодий чоловік. "Вони можуть прожити тут все життя щасливо, але вони не знають, що відбувається на Землі та на інших планетах. Кожен заслуговує на щось подібне. Не тільки ви."

Збоку пролунав дивний звук, і коли він повернув голову, то побачив, як простір поруч із ним почав деформуватися. Викривляючись туди-сюди, раптово з’явився яскравий білий круглий портал, і з нього випала білосніжна жінка з білявим волоссям.

Вона обережно підперла себе, коли приземлилася на підлогу, але на кілька миттєвостей застигла нерухомо. Маленькі краплі води впали на підлогу, і нарешті, коли вони припинилися, вона підняла голову та витерла обличчя рукавом.

Чоловік підійшов до жінки та окинув її поглядом з ніг до голови, перш ніж щось сказати. На ній була шкільна форма, як і описував йому агент 100.

"Ангел високо літає в небі", – сказав молодий чоловік.

" Й ого крила зриваються, і він падає на землю," – відповіла Ерін. Перед відходом Лейла повідомила їй, що якщо хтось до неї підійде, він скаже певну фразу. Це був код, щоб агенти могли розрізняти один одного.

"Схоже, ти та, хто нам потрібна, йди за мною." Вона йшла за молодим чоловіком деякий час, поки вони йшли притулком.

Озираючись навколо, вона помітила, наскільки спокійним і мирним виглядало це місце. Воно відрізнялося від інших притулків, але також нагадувало їй притулок, який захищала її власна сім'я, коли вона була молодшою, до нападу Далкі.

"Якщо я правильно пам'ятаю, інші позичили це у сержанта Лео , можливо, це місце, де він раніше жив?" - подумала вона.

Йдучи за молодим чоловіком, він зрештою вивів їх обох з притулку. Перед тим, як вийти, Ерін обернулася і кинула останній погляд на це мирне місце. Її відвідала думка, що, можливо, вона могла б втекти і залишитися тут. Це могло б бути кращим варіантом, ніж їхати до Чистих .

Але потім, дивлячись на мирне місто, в її голові з'явилися образи палаючих будинків, зруйнованих будівель. Вона раптом згадала, чому вона хотіла стати сильнішою в першу чергу. Щоб щось подібне ніколи більше не трапилося в її присутності.

Якщо Чисті змож уть їй допомогти, то поки що вона буде слухняною. Завжди є можливість зв'язатися з Лоґаном та іншими в майбутньому за допомогою наручного годинника.

Розглядаючи хлопця, вона помітила, що на ньому, здавалося, доволі пристойний комплект звірячого спорядження. За спиною в нього був один довгий меч, руків'я чорне, лускоподібне, але завширшки з його плечі. Судячи з вигляду, тримати таку річ було б важко, і звичайна людина не змогла б орудувати таким великим мечем.

На ньому також були металеві лати, які, здавалося, місцями поєднувалися з частинами звіра. Наприклад, блакитні плавники біля наплічників і лускаті частини на гомілках.

Нарешті вони дісталися вершини пагорба. З вершини, дивлячись униз, вони все ще бачили річку, що текла долиною, і укриття прямо на іншому березі.

"Тут має бути достатньо далеко," – сказав юнак, стоячи біля краю скелі. Чоловік почав ходити навколо, ніби шукаючи щось на землі, аж поки не пролунав звук пінгу. "Ось воно."

Чоловік почав копати на цьому місці голими руками, і хоча він відривав шматки землі, виглядало так, ніби він просто відкидав купу піску.

"Гей, красуне, ти так і будеш там стояти, чи допоможеш мені?" – запитав чоловік.

Ерін подивилася на землю, де копав чоловік, а потім на його руки, які були вкриті брудом. Принаймні, на ньому були рукавички, а вона, єдине, що їй вдалося взяти з собою, це її меч, який завжди був у неї на поясі.

Неохоче, вона зробила крок вперед, хоч і не хотіла забруднити руки, але подумала, що було б найкраще справити гарне враження на людей, з якими вона, можливо, житиме кілька років.

Щойно вона рушила вперед, у повітрі почувся гучний вереск. Спочатку це виглядало як маленька чорна цятка в небі, але вона почала збільшуватися, і зрештою Ерін чітко побачила, що це було.

"Обережно!" - вигукнула вона. "Це звір". Побачивши, яким мирним було місто, вона забула про те, що це все ще не Земля. На цих планетах жили небезпечні звірі.

Юнак повернувся і повільно витяг свій великий меч, ніби те, що відбувається, якимось чином його дратувало.

Раптом звір припинив спуск і широко розправив крила, зависнувши біля краю скелі перед юнаком.

Звір виглядав як великий метелик і був розміром зі звичайну людину. На його крилах були гарні округлі візерунки. Але наскільки гарними були його крила, стільки ж не можна було сказати про його голову.

Він мав надто багато очей, щоб їх порахувати, і гострі, як бритва, зуби, з рота в нього виглядала піна.

"Будь ласка, просто відпусти мене додому!" - закричав юнак, і в той же час метелик-звір кинувся вперед.

Ерін одразу ж спробувала створити крижаний шип знизу, сподіваючись влучити в звіра, але саме тоді вона з жалем усвідомила, що більше не має своїх сил.

Він продовжував рухатися вперед, і юнак підняв меч вгору і в потрібний момент. Встромив його, як шпильку, прямо у верхню частину голови. Його крила миттєво зупинилися, і звір був мертвий.

" Може т и хоч кристал візьмеш?" - спитав чоловік. "Він знаходиться в нижній частині його тіла".

Поки Ерін пішла вирізати кристал звіра, чоловік продовжував копати в тому місці. Як і сказав чоловік, кристал знаходився в нижній половині. Коли вона витирала чорну кров звіра травою, що росла на землі, вона помітила, що він трохи прозорий за кольором.

"Що це?" – з шоком вимовила вона. Чим прозоріша зовнішня оболонка кристала, що оточує енергію всередині, тим вищий рівень кристала. Прямо зараз Ерін тримала в руках кристал із прозорою першою зовнішньою оболонкою.

Це означало, що це принаймні звір середнього рівня. І молодий чоловік зміг убити його, не використовуючи жодних здібностей, лише звірячу зброю. Ерін починала дивитися на організацію Чистих у дещо іншому світлі.

Нарешті чоловік перестав копати та витягнув великий круглий металевий пристрій. Ерін одразу зрозуміла, що це, тому що він був схожий на той, який вона використовувала, щоб прибути на цю планету.

Після натискання кількох кнопок збоку портал відкрився.

"Ну що, готова зустріти свій новий дім?" – спитав він.

Раніше вона не дуже хотіла, але, побачивши дії молодого чоловіка, вона охоче ступила вперед.

Перш ніж вони увійшли в портал, чоловік зупинив її. "Зніми годинник", – сказав він.

"Цей? Якщо ви турбуєтесь, що школа відстежує мене, вони не зможуть цього зробити, ваш член організації вимкнув його", – спробувала пояснити Ерін.

Чоловік тоді силоміць схопив її за зап'ястя і зірвав годинник, перш ніж кинути його на землю. "Ти ось-ось потрапиш на базу Чистих. Ми не можемо і не будемо ризикувати."

Після цього він затягнув Ерін в портал, і вони обидва зникли з поля зору.