Розділ 216 — Незвичайна дружба

На військовій базі номер два здавалося, що ситуація починає заспокоюватися. Не тільки для солдатів на базі, але й для Квіна і його групи. Відео, здавалося, спрацювало досить добре, і виглядало так, ніби вони майже скасували весь пошук.

Тепер база розглядала це лише як другорядну ціль, а не як повномасштабний пошук. Через це кожен член групи відчув, ніби з їхніх плечей звалився величезний тягар. Однак Лейла відчула, що на її плечі лягло щось нове.

Залишилася лише одна проблема, яку потрібно було вирішити зараз, і це був Пітер. Група вирішила, що й надалі ховатиме Пітера в кімнаті Лоґана. Ще не час було розкривати його. Напруга все ще була високою.

Перебування в кімнаті Лоґана дасть Пітеру час потренуватися в деталях зовнішності студента, за якого він себе видає.

Перед тим, як покинути кімнату Лоґана, Квін зробив надріз на руці й дав Пітеру трохи своєї крові. Перед відходом він дав йому наказ не нападати на Лоґана. Йому потрібно буде робити це щоночі, щоб упевнитися, доки Пітер не зможе використовувати маскування.

Це означало, що зараз ніч, інші пішли, і в кімнаті залишилися лише Лоґан і Пітер.

Незважаючи на їхню ситуацію, Лоґан просто продовжував свій звичайний нічний розпорядок. Він сидів за своїм робочим столом і дивними інструментами копався у своїх пристроях. Це тривало кілька годин.

"Куди я поклав ту шестерню?" – спитав сам себе Лоґан , озираючись навколо кімнати, але нічого не знайшов. Повернувшись на своєму стільці, він помітив, що Пітер стоїть на тому самому місці й не рухається.

"Тобі хіба не треба спати?" – спитав Лоґан .

Пітер у відповідь лише похитав головою.

"Ну, я теж не надто багато сплю". Він знизав плечима, а потім показав на нього: "Гей, ти не міг би передати мені ту шестерню, що біля тебе?"

Пітер озирнувся навколо в пошуках і передав дивний пристрій, який попросив Лоґан . Нічого не кажучи більше, Лоґан продовжив працювати над своїм новим винаходом.

"Передай мені зелену сяючу круглу кулю", – попросив він.

"Ту, що зліва від тебе, ту колючу штуковину, що обертається..." – знову спитав Лоґан , – "І ту перевернуту літеру U... а тепер той звіриний кристал праворуч від тебе..." Він продовжував просити різні інструменти, і Пітер робив, як його просили, і передавав їх йому.

"Нарешті закінчив!" – сказав Лоґан і повернувся до Пітера. "Ти дуже допоміг, не ставив жодних запитань і не відволікав мене від роботи, Пітере. Тепер моя черга допомогти тобі".

Лоґан відкрив файли, і на екрані з'явилася інформація про студента на ім'я Піо Бланк. Поки файл був відкритий, Лоґан ставив серію запитань, а Пітер відповідав. Вони продовжували це робити, поки Пітер не запам'ятав кожну деталь про Піо Бланка напам'ять.

Швидкість, з якою Пітер запам'ятовував усе, навіть вразила Лоґана. Його пам'ять була ніби фотографічна.

"Не будеш проти зробити мені ще одну послугу?" – запитав Лоґан з легкою усмішкою на обличчі.

Пітер застрибнув у VR-машину, і, поки він був підключений, Лоґан спілкувався з ним через свій комп'ютер. Зараз Лоґан хотів побачити можливості та те, наскільки сильним був Пітер.

Лоґан попросив Пітера виконати серію дій, таких як бігти якнайшвидше, кинути щосили, а також ухилитися від купи об'єктів, які кидали в нього всередині симуляції.

Зрештою, коли всі показники були записані, у Лоґана було щось інше, що він хотів спробувати.

"Пітере, позаду тебе з'явиться пара зброї. Використовуй її як завгодно проти ворогів NPC."

Раптом на землі позаду нього з'явилася пара коротких клинків, і в той же час з'явилися 8 різних чоловіків, усі суцільного чорного кольору. Вони виглядали не як люди, а як краплі чорнила.

Це були NPC, яких Лоґан створив, щоб практикувати свої власні бойові навички, і вони не були частиною гри, яку він створив.

Використовуючи дві одиниці зброї та швидкість Пітера, він зміг з легкістю розправитися з більшістю ворогів, і Лоґан був вражений. Прямо зараз його сила і швидкість були майже вчетверо вищими за рівень звичайної людини.

Лоґан продовжував ці серії тестів і кожного разу підкидав Пітеру різну зброю для використання проти ворогів. Зараз Лоґан налаштував гру так, щоб його тіло реагувало так, як у реальному житті, і що було більш дивовижним, ніж будь-що інше, так це те, що Пітер, здавалося, ніколи не втомлювався.

Він міг битися так само добре, як і від початку гри до кінця. Пітер, проходячи через весь процес, насправді отримував задоволення. Зовні він не міг по-справжньому перевірити свою силу, і вперше він міг використовувати її вільно.

Навіть якщо Лоґан використовував його у своїх цілях, він не надто переймався. Відносини між ними були "ти - мені, я - тобі".

Нарешті, симуляція закінчилася, і Пітер вийшов з капсули. Зібравши всю статистику Пітера, Лоґан дійшов висновку, що з Пітера вийде чудовий шпигун або вбивця.

Найкраще він володів короткою подвійною зброєю. Він також ніколи не втомлювався і міг бігати з великою швидкістю, мав майже ідеальну пам'ять і, нарешті, знав, що вони мають здатність до трансформації. Здатний замаскуватися під будь-кого, кого забажає.

Шкода, що Пітер був уже в команді Квіна. Якби було інакше, Лоґан би із задоволенням запросив його до себе на портальну вилазку.

Поки Лоґан був у глибоких роздумах, він почув стукіт у двері і, на його превеликий подив, це були Квін і Фекс.

"Що ви двоє тут робите так рано?" - запитав Лоґан.

"Про що ти говориш?" - відповів Квін.

Лоґан швидко кинувся до свого комп'ютера, щоб перевірити час, і вже був наступний день після обіду. Заняття в школі вже закінчилися, і Фекс разом з Квіном прийшли перевірити Пітера, а також з іншої причини.

Сам того не усвідомлюючи, Лоґан провів цілий день з Пітером.

"Що я можу для вас зробити?" - пробурмотів Лоґан, потираючи свої налиті кров'ю червоні очі.

"Можеш поспати, якщо хочеш?" – спитав Квін .

"Ага, виглядаєш майже таким же мертвим, як Пітер", – додав Фекс з усмішкою.

"Ну, я можу це вирішити, як тільки ви двоє дасте мені знати, що вам потрібно. Якщо ви тут через Пітера, то у нас із ним все чудово".

"Насправді, – відповів Квін. – Я сподівався, що ми зможемо скористатися твоєю VR-капсулою. Я хотів, щоб ти додав у гру здатність Фекса для нас".

Тепер, коли все заспокоїлося, Фекс нарешті зміг виконати свою обіцянку. Він планував показати Квіну, як битися по-вампірськи.