Розділ 230 — Там справжні джунглі!

Проходячи через портал, група міцно трималася за людину попереду. Минулого разу це не було б такою великою проблемою, якби вони від’єдналися і відпустили. Хоча це могло призвести до їхнього розділення, їм було гарантовано телепортацію в безпечне місце в укритті, але цього разу все було інакше.

Укриття часто були неповними, а іноді не всі зони появи були ще позначені. Тож їх могло закинути вглиб території звірів, і вони були б самі по собі.

Страх відчувався в плечах Сіа, коли Лейла міцно вхопилася. У той час як Сіа почала рухати руками до певного місця на тілі Вордена. Вона підкрадалася все ближче й ближче і опускалася все нижче. Якби вони не були посеред порталу , він би розвернувся і відштовхнув її, але навіть Ворден не був настільки жорстоким, а Ратен анітрохи не скаржився на те, що відбувається.

Нарешті, спотворений простір закінчувався, і попереду було видно біле світло. Коли біле світло зникло, яскраве світло вдарило в їхні очі, і вони відчули приголомшення. Їхній зір повільно почав повертатися, і перше, що побачила група, було зелене, багато-багато зеленого. Точніше, гігантські зелені дерева.

"Будь ласка, відійдіть убік, щоб інші студенти могли прибути!" – пролунав гучний голос, і він вказав убік.

Як і минулого разу, вони прибули в одну з огороджених зон. Дивлячись на людину, яка віддавала їм накази, вона майже не виглядала старшою за них. Швидше за все, новобранець, який щойно закінчив навчання і вирішив залишитися в армії.

Група підійшла туди, куди вказав чоловік, і, здавалося, там стояли й інші групи студентів, чекаючи. Також було кілька солдатів, які перевіряли їх і координували, слідкуючи, щоб вони залишалися на місці й не розбігалися.

"Це набагато краще організовано, ніж наша попередня поїздка?" - сказала Лейла .

"Звісно, що так", - відповіла Сіа . "Зелена планета практично безпечна, треба бути повним ідіотом, щоб загинути на такій. А тут, помаранчева планета може бути величезним ризиком, тому вони повинні бути особливо обережними".

Слова Сії зачепили багатьох у групі. Вони були причетні до нападу Далкі, який був для них руйнівним і залишив глибокий шрам у їхній свідомості. Хоча студенти знали про те, що сталося, їх не поінформували, яка саме група студентів зіткнулася з Далкі. Багато хто з них думав, що тільки група Бена зустрілася з ними і загинула.

Стоячи осторонь, Квін зміг добре роздивитися прихисток, в якому вони опинилися. Планета і сам прихисток були зовсім іншими, ніж попередній. Перше, що зробив Квін, це розкрив свою вірну парасольку, щоб захиститися від сонця, але цього разу вона не надто допомогла йому відчути себе краще.

Озирнувшись навкруги, можна було побачити лише зелень. Величезні дерева, кущі, ліани і навіть рослини, яких Квін ніколи раніше не бачив. Вони опинилися в тому, що Квін назвав би джунглями. Ось чому тіло Квіна все ще відчувало себе надзвичайно млявим. Місце було вологе, спекотне та липке, і, здавалося, що не лише він страждає, оскільки всі навколо теж сильно потіли.

Однак, дивлячись на Пітера, здавалося, що з ним все гаразд. У цей момент він подумав, що Пітер, можливо, отримав кращий клас, ніж він, але потім він почав згадувати, як Пітер вгризався в людську плоть, і він поки що задовольнявся лише кров'ю.

Саме укриття також значно відрізнялося, воно виглядало незавершеним. Здавалося, більша частина була зроблена з дерева та глини, хоча архітектура була вражаючою. Їм вдалося побудувати споруду на великих деревах. Включивши їх у своє укриття.

Там були міцні великі мости, зроблені з дерева, і спіральні сходи, які вели з поверху на поверх і від дерева до дерева. Перший поверх, на якому вони знаходилися, був переважно порожнім, і лише певні місця були відзначені для точок телепортації.

Дивлячись вгору, Квін міг бачити житлові будинки та кілька ринкових крамниць, хоча їх було набагато менше, ніж раніше. Але найбільше його здивувала кількість житлових будинків у такому помаранчевому порталі.

Квін навіть зміг побачити дітей, які гралися на мостах зверху. Лейла побачила здивований вигляд на обличчі Квіна.

"Це одне з найдешевших місць для життя людей," пояснила Лейла . "Це місто п'ятого рівня. Тож воно не має жодних стін для захисту громадян і відкрите для нападу. Солдати зроблять усе можливе, щоб захистити їх, але оскільки ця планета все ще перебуває на стадії дослідження, їхня увага не так зосереджена на самих укриттях.

"Громадяни не зобов'язані сплачувати податок на помаранчевій планеті, тому ті, хто не може жити на землі і навіть не може заробити на життя на планеті із зеленим порталом, опиняються тут. Звісно, планети з червоним порталом занадто небезпечні в першу чергу, і лише найсильніші військові укриття та фракції здатні там вижити".

Почувши це від Лейли , у Квіна почали виникати дивні думки. Якщо це правда, що ті, хто не може дозволити собі житло на землі, не мають іншого вибору, як бути тут, то чому Квін не опинився в одному з таких місць, як ці діти?

Коли його батьки померли, прийшов урядовець і пояснив йому, що піклуватиметься про нього до шістнадцяти років і надасть йому квартиру. То чому ці діти не отримали такого ж ставлення?

Тепер, коли він ще раз про це подумав, було також дивно, коли він отримав книгу, яка дала йому його вампірські здібності у віці десяти років. Вони так прагнули все тримати при собі, то чому ж вони дозволили Квіну мати книгу. Спочатку він думав, що книга була марною, але тепер у нього почали закрадатися сумніви щодо всього цього.

Згадуючи минуле, він насправді не дуже добре знав своїх батьків, і вони не залишили після себе нічого, крім книги. Як вони взагалі отримали цю книгу?

"Системо, ти знаєш, як мої батьки отримали цю книгу?" - запитав Квін.

"Боюся, я не можу відповісти на це питання зараз, але в майбутньому, якщо трапиться слушна нагода, я зможу тобі відповісти".

Схоже, що між батьками Квіна і книгою все-таки існує зв'язок. Однак система не бажала ділитися цією інформацією з ним. Принаймні, поки він не виконає певні умови, як вона пояснювала раніше.

Поки Квін був заглиблений у думки, він помітив, що до притулку прибула група мандрівників. Один із високопоставлених військових вийшов їх привітати, і здавалося, що вони обидва добре ставляться один до одного.

Після короткої розмови Мандрівник щось передав чоловікові, перш ніж повернутися в ту частину джунглів, звідки вони прийшли.

"Виглядають досить сильними", – сказав Фекс із усмішкою на обличчі.

"Тому що так і є", – відповів Ворден. "Щоб подорожувати планетою наодинці, де рівень звірів невідомий, всього п'ятьом. Вони повинні бути впевнені у своїх навичках".

"Що вони робили у військовому притулку?" – спитав Квін.

"Швидше за все, обмінювалися інформацією", – відповів Ворден. "Розумієш, на помаранчевій планеті є більше одного притулку. Різні фракції, включно з військовими, зазвичай створюють тут базу. Дослідження планети – це колективне зусилля, і як тільки вони закінчують сканування своїх частин, кожен із притулків ділиться інформацією один з одним. Це економить час, щоб різні притулки не досліджували частини планети, які вже були досліджені".

Студентів вели до відкритого простору, і дорогою вони бачили, як люди з укриття та діти виходять згори. Вони дивилися на нових студентів, визираючи з-за мосту.

Усі першокурсники знову вишикувалися в ряди, а попереду стояли класні керівники. Фей і Лео стояли посередині між класами.

Вони прийшли на відкриту ділянку джунглів, яка, здавалося, була створена людиною. Дерева були викорчувані, а землю вирівняно. Здебільшого вони стояли на багнюці. Дивлячись уперед, вони також бачили кілька стежок, що вели з відкритої круглої ділянки вглиб джунглів.

"Добре, всі, кожен клас зараз досліджуватиме іншу стежку", - сказала Фей. "Сподіваюся, ви добре слухатимете своїх класних керівників. Сканери не активуються, поки ваші вчителі не скажуть. Тому не намагайтеся випередити себе. Ви продовжуватимете йти стежкою, і ваші вчителі скажуть вам, коли ви будете в недослідженій місцевості. Пам’ятайте, завжди будьте напоготові та тримайте сканери поруч".

Мій останній вигук для вас усіх, ви зустрінете звірів у цій подорожі, якого рівня я не знаю. Бажаю вам усім удачі!" - вигукнула Фей.

Студенти відсалютували двом сержантам, перш ніж вирушити своїми шляхами.

'Цікаво, на яких звірів ми натрапимо', - подумав Квін. Збуджений думками про очки досвіду.