Розділ 236 — Обов'язок вчителя

"Хлопці, нам треба тікати!" - серйозним тоном сказав Квін.

Вони не знали чому, але Квін був явно шокований, побачивши звіра. Можливо, це його вампірські відчуття підказували, що це сильний звір, подумав Ворден.

Але справа була не в цьому, бо Фекс стояв, не підозрюючи про небезпеку перед ними. Деякі вампіри могли відчувати, наскільки небезпечний звір, але чуття Фекса ще не були на такому рівні. Тому для нього це виглядало як звичайний звір, тільки трохи більший.

Дізнавшись, що це звір просунутого рівня, Квін навіть не думав про можливість спробувати перемогти його заради очок досвіду. Минулого разу він бився з середнім звіром і ледь не помер.

Не було ніякого способу для Квіна визначити, наскільки сильною є середня істота, проти якої він, як він вважав, стоїть, деякі були сильнішими за інших, але кожного разу, коли відбувався стрибок у рівнях звіриних ярусів. Існувала чітка різниця в силі.

Він не був впевнений, що зможе перемогти її, і вже точно не приховуючи здібності. Навіть попри те, що Фекс був поруч із ним, який нібито вбив десять звірів вищого рівня . Фекс мав ту ж проблему, що й Квін, де він не міг розкрити себе перед такою кількістю людей.

Однак, якби Фекс справді знав рівень звіра, навіть він був би наляканий. Фекс, як і коли Квін зіткнувся з середньою істотою, ледь вижив. Він не був достатньо сильним, щоб легко впоратися з такою істотою, і вже точно не приховуючи свої сили.

Студенти також були налякані, здебільшого через розмір звіра. Коли він вийшов з дерев, він зупинився і тепер дивився на них зверху вниз. Звір був трохи більший, ніж двоповерховий будинок. А його довга шия витягнулася, відкидаючи тінь на студентів, що стояли попереду.

Побачивши звіра, Дел нервово зняв більший сканер зі свого боку. Його руки тремтіли, коли він направив його на істоту, і через кілька секунд його страхи підтвердилися. Це був звір просунутого рівня.

Дел ніколи не був великим бійцем, і його здібності також не підтримували цей факт. Він одразу ж почав натискати на свій наручний годинник, відправляючи сигнал лиха. Він не усвідомлював, скільки разів натиснув кнопку.

Дел просто хотів, щоб хтось із сержантів з'явився перед ними зараз.

З усіх студентів Квін першим зробив крок назад, намагаючись випередити інших студентів, але звук його кроків змусив листя зашурхотіти, і голова істоти повернулася та одразу подивилася на Квіна.

"Можливо, рухатися - не найкраща ідея", - сказала Лейла.

"Так, поки воно не агресивне, давайте нічого не робити", - відповів Квін.

Дел відчував те саме, тому він не кричав на студентів, щоб вони тікали або відступали. Раптові рухи могли налякати звірів. Більшість звірів були ворожими до людей, але вищі яруси, здавалося, мали більше інтелекту, і деякі залишали людей у спокої.

Хоча це не зупинило людей від полювання на них заради їхніх кристалів.

Дел сподівався, що студенти принаймні знають ці основні речі, і не намагатимуться нападати на звіра, що дасть їм усім найкращий шанс на виживання.

Пуп'янок на спині звіра почав повільно розкриватися, показуючи рожевий центр. З рожевого центру також з'явилися шість лоз, що піднялися в повітря, перш ніж опуститися вниз і впасти на бік звіра.

Лози, здавалося, були живими і контролювалися звіром. Хоча звір не рухався, лози тягнулися з пуп'янків так, ніби не було їм кінця.

Одна з лоз досягла студента, який був найближче до звіра. Кінець лози був трохи більшим і виглядав схожим на голову самого звіра, але все ще був зеленого кольору. Зараз голова лози плавала прямо перед студентом.

Його серце сильно билося, і тепер він заплющив очі, сподіваючись, що якщо він не бачитиме звіра, це якось заспокоїть його нерви.

Почекавши трохи, і нічого не сталося. Зрештою, студент відкрив очі, і в ту ж мить голова ліани розкрилася і причепилася до нього.

Схопившись обома руками за ліану, він щосили намагався її відірвати, але марно. Всмоктування та липкість ліани були занадто сильними, і він не міг звільнитися.

Ліана підняла студента високо в повітря і потягла до пащі чудовиська. Коли воно розкрило рота, стало видно кілька гострих зубів, і чудовисько вкусило так, що майже половина тіла студента зникла.

"Усі біжіть! Це ворожий звір вищого рівня!" - вигукнув Дел і побіг у випадкову частину джунглів.

Більшість студентів вирішили піти за Делом. Інстинктивно, коли студенти потрапляли в скрутну ситуацію, вони покладалися на дорослих, які були поруч. Особливо тому, що Дел був їхнім учителем і мав бути там, щоб їх направляти.

Чудовисько продовжувало використовувати свої ліани, щоб хапати найближчих студентів, і вони кричали від болю та благали про допомогу вчителів. Дел заплющив очі і намагався їх ігнорувати.

"Якщо я повернуся і спробую врятувати їх зараз, ми всі можемо померти. Це правильно," - сказав він собі.

Студенти, які отримали перевагу на старті, змогли створити дистанцію між собою та звіром. Звір все ще не рухався і був зайнятий поїданням студентів, яких він зміг зловити.

Однак, коли Дел біг наосліп через джунглі, він усвідомлював велику проблему. Сигнал лиха, відправлений з годинника, був лише сигналом, відправленим сержантам.

Як було сказано раніше, GPS -трекер та інші функції годинника не працювали добре або взагалі не працювали на інших планетах. Навіть сканер міг працювати лише з технологією головного сканера, який тримав Дел.

Система була розроблена так, що коли надсилався сигнал, сержанти могли визначити, від якої команди надходить сигнал. Потім вони прямували в цьому напрямку. Якщо Лео, або Фей попрямують туди зараз, їх там вже не буде і вони не матимуть уявлення, куди подівся Дел та інші студенти.

Але зараз у них не було вибору. Раптом гучний звук кроків знову було чути в їхньому напрямку. Звір рухався і закінчив с вій перек у с .

Група Квіна була досить швидкою і трималася одразу за Делом. Пітер підхопив Лейлу і ніс її на руках, а Сіа, на диво, не відставала від них.

Фекс і Квін не бігли на повну швидкість, оскільки стежили за тим, щоб залишатися позаду Дела. Вони не знали, що в Дела немає плану.

Студенти позаду чули гучні кроки, які ставали все голоснішими. Зрештою, спокуса взяла над ними гору. Вони обернулися і потрапили в одну з ліан.

Деякі студенти були трохи розумнішими у своїх рухах і пересувалися між деревами, ускладнюючи звіру завдання їх зловити. Проте, це ніяк не сповільнювало основне тіло звіра, оскільки воно продовжувало прокладати собі шлях крізь дерева.

Потім, коли Дел минув ще одне дерево, вони нарешті вийшли на відкриту місцевість. Була видна невелика вертикальна стіна з ліанами. Найімовірніше, схил гори. Дел подумав про спробу піднятися на неї, але на це знадобиться деякий час, і звір наздожене їх до того моменту.

Відкрита місцевість була досить великою, ліворуч і праворуч було дві стежки, але вони трохи йшли вгору, і Дел не хотів давати звіру шансів наздогнати їх.

"У нас немає вибору, ми повинні розвернутися і битися!" - вигукнув Дел.

Близько сорока студентів усвідомлювали серйозність ситуації. Вони розвернулися обличчям до джунглів, з яких щойно вийшли, і приготували свою зброю та здібності.

Через кілька миттєвостей звір з гуркотом вирвався з заростей, розкидаючи дерева в сторони.

"Якщо ми хочемо вижити, мені, можливо, доведеться битися з усією своєю силою", - сказав Квін .